ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/5978/25
№ провадження 2/646/3341/2025
01.12.25 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.,
за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» Маслюженко М. П.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в особі представника Маслюженка М. П. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість у розмірі 89 641,09 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 49 751,71 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 39 889,38 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03 травня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № R01.00507.005217657. Кредитний договір відповідачем підписано власноручно.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 50 276,97 гривень, а позичальник зобов'язується одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами цього договору.
У пункті 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 78 місяців з дня підписання договору, тобто до 03 листопада 2025 року включно.
Після укладення кредитного договору банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти у сумі 50 276,97 гривень.
Однак, відповідач свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами виконав лише частково - за весь час з моменту укладення кредитного договору та по день звернення позивача до суду із позовною заявою ОСОБА_1 сплатив банку лише 2 780,00 гривень.
У зв'язку із зазначеними вище порушеннями договірних зобов'язань, станом на 03/11/2025 у відповідача сформувалась заборгованість у сумі 89 641,09 гривень, яка складається із: заборгованості за основним боргом у сумі 49 751,71 гривень та заборгованості за нарахованами та несплаченими відсотками у сумі 39 889,38 гривень.
16 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23. Сторони договору підписали всі необхідні документи до договору факторингу, зокрема, реєстр боржників.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» набуло право вимоги до боржників за первинними договорами, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
29 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафорд Капітал» уклали договір факторингу № 21/1311 від 11 вересня 2020 року.
Відповідно до Додатку № 2 до договору факторингу № 21/1311 від 11 вересня 2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
Позивач наголошує, що всі нарахування, які відбувались до дати отримання ним права грошової вимоги до ОСОБА_1 здійснювались безпосередньо Акціонерним товариством «Ідея Банк» станом на день відступлення права грошової вимоги. Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» не здійснювалось жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.
Ураховуючи викладене вище, позивач, керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 89 751,71 гривень, яка складається з: 49 751,71 гривень - заборгованості за основним боргом; 39 889,38 гривень - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.
Окрім того, позивач зазначає, що очікує понести судові витрати на оплату за отримання професійної правничої допомоги адвоката у сумі 7 200,00 гривень, оскільки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» було укладено договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року.
Згідно із пунктом 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі відповідно до умов даного договору правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.
Відповідно до пункту 1.2. договору адвокатське об'єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом складання, підписання та подання до суду позовних заяв.
Пунктом 1.3. договору визначено, що перелік боржників, щодо яких клієнтом доручається об'єднанню вчинення дій стосовно стягнення заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначаються в реєстрі боржників.
Згідно із реєстром боржників, підписаним сторонами договору 01 квітня 2025 року, клієнтом доручено адвокатському об'єднанню надавати правничу допомогу щодо стягнення заборгованості, зокрема, з ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3.2. договору сума гонорару за надання послуг визначається виходячи з фактичного обсягу наданих послуг та вартості (прейскуранту), зазначеного в додатку № 2 до цього договору, та зазначається адвокатським об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
З огляду на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7 200,00 гривень.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні на 22 вересня 2025 року.
Представник позивача у судове засідання 22 вересня 2025 року не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, його правова позиція була невідома, суд, керуючись принципами забезпечення доступу сторін та учасників справи до правосуддя, рівності сторін у процесі, відклав судове засідання на 19 листопада 2025 року.
У судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, ухвалою від 19 листопада 2025 року постановив розглядати справу за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
03 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00507.005217657.
У розділі 1 вказаного вище кредитного договору сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 50 276,97 гривень, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами цього договору.
Позичальник укладенням цього договору дає доручення банку, а банк за дорученням позичальника надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів у сумі 50276,97 гривень з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк». Банк надає кредит строком на 78 місяців.
За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 25,01 % річних від залишкової суми кредиту.
Розділом 6 кредитного договору № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року встановлено щомісячний графік платежів за кредитним договором.
Судом встановлено, що кредитний договір № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року відповідач підписав власноручно.
Як встановлено з паспорта споживчого кредиту, який відповідач також підписав власноручно, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 50 276,97 гривень; строк кредитування - 78 місяців; мета отримання кредиту - поточні потреби; способ та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (переказ кредитних коштів на вказаний позичальником рахунок.
У якості інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних - 25,01 %, тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 51 969,27 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 51 969,27 гривень; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 28,08494569 %.
На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 276,97 гривень на виконання кредитного договору № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року позивач надав виписку по рахунку № НОМЕР_2 від 16 листопада 2023 року, яка охоплює інформацію про рух коштів за період з 03 травня 2019 року по 16 листопада 2023 року.
Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року, останній станом на 16 листопада 2023 року має заборгованість за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року у розмірі 89 641,09 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 49 751,71 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 39 889,38 гривень.
Зазначена вище довідка складена уповноваженою особою Акціонерного товариства «Ідея Банк» та скріплена печаткою цієї юридичної особи.
16 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23.
Відповідно до пункту 2.1. договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно із пунктом 2.2. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток № 2), що підписується сторонами у день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 3) клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 5.1. договору зазначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених пунктом 4.1. цього договору (здійснення оплати за договором).
Відповідно до пункту 4.1. договору фактор виконав свої зобов'язання перед клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжна інструкція № 566 від 17.10.2023 на суму 200 000,00 гривень та № 608 від 17.11.2023 на суму 2 795 777,00 гривень.
На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» своїх зобов'язань за договором факторингу № 16/11-23 від 16 листопада 2023 року до матеріалів позовної заяви додано платіжну інструкцію № 566 від 17 жовтня 2023 року, платіжну інструкцію № 608 від 17 листопада 2023 року, друкований реєстр боржників № 1 від 16 листопада 2023 року, згідно із яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
29 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» уклали договір факторингу № 29/12-23.
Відповідно до пункту 2.1. договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.
Як зазначено у пункті 4.1. договору фактор зобов'язується сплатити клієнту фінансування у розмірі 2 933 447,18 гривень наступним шляхом: фактор сплачує частину суми фінансування в розмірі 30 000,00 гривень шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 31.12.2023; фактор сплачує залишок суми фінансування в розмірі 2 903 447,18 гривень шляхом перерахунку вказаної суми на рахунки клієнта в строк до 01.03.2024.
Відповідно до пункту 5.1. договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.
Факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» оплати на виконання умов договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року підтверджується платіжною інструкцією № 13 від 29 грудня 2023 року, платіжною інструкцією № 1 від 28 лютого 2024 року, платіжною інструкцією № 3 від 29 лютого 2024 року, платіжною інструкцією № 4 від 29 лютого 2024 року, платіжною інструкцією № 5 від 29 лютого 2024 року.
Відповідно до додатку № 2 «Друкований реєстр боржників» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», яке набуло право вимоги у Акціонерного товариства «Ідея Банк», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.
Згідно із договором про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженка М. П. здійснює представництво інтересів товариства у даних спірних правовідносинах.
Згідно із актом-приймання передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05 травня 2025 року загальна вартість наданих правових послуг складає 7 200,00 гривень.
Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» укладено договір факторингу № 16/11-23.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року, що підтверджується, зокрема, друкованим реєстром боржників та платіжними інструкціями № 566 від 17 жовтня 2023 року та № 608 від 17 листопада 2023 року.
За договором факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
Факт набуття права вимоги підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями та витягом з реєстру боржників.
Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно із приписами частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування тамісцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (занаявності), прізвище, ім'я, по батькові та місцепроживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивач, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 89 641,09 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 49 751,71 гривень та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 39 889,38 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між первісним кредитором Акціонерним товариством «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00507.005217657. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Судом встановлено, що відповідачем власноручно підписані договір кредиту № R01.00507.005217657 від 03 травня 2019 року та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до виписки від АТ «Ідея Банк» від 16.11.2023 за рахунком НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , кредит № R01.00507.005217657 від 03.05.2019, 03.05.2019 було видано кредит у розмірі 50 276,97 згідно із кредитним договором № R01.00507.005217657 від 03.05.2019.
Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Окрім того, суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, ураховуючи наявність у справі зазначених вище доказів у якості перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 50 276,97 гривень, суд уважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у зазначеному розмірі.
Стосовно заборгованості відповідача за нарахованими та несплаченими відсотками у зазначеному позивачем розмірі суд зазначає таке.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
У якості доказу про наявність у ОСОБА_1 за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 39 889,38 гривень позивачем надано довідку - розрахунок, змістом якої фактично є відображення кінцевої зазначеної вище суми заборгованості.
Детального розрахунку суми заборгованості за зазначеною вище опцією позивачем суду не надано.
Отже, суд критично ставиться до підтвердження заборгованості відповідача за нарахованими та несплаченими відсотками у зазначеному розмірі наданою довідкою - розрахунком, яка не відображає ні період, за який здійснювався розрахунок заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, ні відсоткову ставку, ні залишкову суму кредиту, на яку, згідно із договором, мають бути нараховані відсотки.
Як уже було зазначено судом, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Ураховуючи викладене вище, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 39 889,38 гривень задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7 200 гривень позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05 травня 2025 року.
З акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 5 від 05 травня 2025 року встановлено, що підписанням цього акту сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» правничі послуги на загальну суму 7 200,00 гривень.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 3 996,00 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 344,43 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за основним боргом у сумі 49 751 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна) гривня 71 копійка.
У позовній вимозі Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 39 889,38 гривень - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір у сумі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 01 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ: 43575686, місцезнаходження: вулиця Сімферопольська, будинок 21, 5 поверх, приміщення 68, 69, місто Дніпро Дніпропетровської області, 49005; номер телефона: НОМЕР_8, email: office@sunfordcap.uafin.net;
Представник позивача: Маслюженко Микола Павлович, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: вулиця Сімферопольська, будинок 21, офіс 411, місто Дніпро Дніпропетровської області, 49005; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_7 .
Суддя О. В. Іщенко