Справа № 386/1940/25
Провадження № 2/386/791/25
27 листопада 2025 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області
В складі головуючого судді Гарбуз О. С.
з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення 16.10.2025 позовної заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 17.10.2025.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та відповідачкою 26.09.2022 в електронній формі укладено кредитний договір №103204766, за умовами якого, позикодавець надав відповідачці кредит в сумі 6000 грн. Вказує, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 19076 грн, з яких 5020 грн заборгованості за позикою та 14056 грн заборгованості за відсотками, чим порушуються права та інтереси позивача, до якого перейшли права за кредитним договором, як до нового кредитора, на підставі договору факторингу №88-МЛ/Т від 28.12.2022 з додатками. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 19076 грн, з яких 5020 грн заборгованості за позикою та 14056 грн заборгованості за відсотками, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Ухвалою суду від 20.10.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
04.11.2025 представником відповідачки ОСОБА_1 до суду подано відзив на позов, який прийнятий до розгляду. У відзиві представник зазначає, що відповідачка позов не визнає, позивач не надав належних доказів надання кредиту, зокрема документів, що підтверджують перерахування коштів на рахунок позичальника. Оскільки відсутнє підтвердження факту отримання кредитних коштів, вимоги позивача є безпідставними. Як вказує позивач, 26.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №103204766, за умовами якого відповідачці мало бути надано 6000 грн кредитних коштів. Договір про споживчий кредит, як зазначає позивач, підписано відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідно положень Закону України «Про електронну комерцію». Складене довільно Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» платіжне доручення 51558725 від 26.09.2022 не може слугувати доказом перерахування кредитних коштів відповідачці, оскільки таке платіжне доручення не містить будь-яких відміток, що воно пред'являлося в банк, а банк його виконував. Крім того, у вказаному платіжному дорученні не вказано ні рахунок позичальника, ні повністю дані номеру банківської картки, а тому такий документ не є належним доказом, який би підтверджував здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачці. Саме виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який може засвідчити надходження грошових коштів на відповідний банківський рахунок відкритий споживачу. З огляду на вказане, представник стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, як і доказів належності відповідачці номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, немає можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачці, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідачки матеріали справи не містять. За вказаних обставин позивачем не доведено існування заборгованості відповідачки за договором про споживчий кредит №103204766 від 26.09.2022. Враховуючи зазначене, правильним є висновок про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачці кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві. На підставі викладеного, представник відповідачки просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 13.11.2025; в позові представник позивача просить проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується відміткою від 20.11.2025 на конверті про невручення рекомендованого листа з причин "адресат відсутній", який направлявся з судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Представник відповідача Пивоваров В.І. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов. Пояснив, що не може повідомити про те, чи укладала відповідач кредитний договір, на підставі якого заявлено позов у даній справі, оскільки нею укладались інші кредитні договори. Повідомив, що скоріш за все, такий договір нею не укладався. Кошти відповідач не отримувала. Судову повістку відповідач на руки не отримувала, так як знаходиться за кордоном, а про наявність даної цивільної справи, представник дізнався з ЄСІТС, під час ознайомлення з інформацією в межах надання правової допомоги по іншій справі про стягнення кредитної заборгованості. Вказав, що надане позивачем платіжне доручення не містить номеру рахунку, на який начебто перераховувались кошти та виготовлений самим позивачем, при цьому позивач не надав суду виписки про рахунок та не заявляв клопотання про їх витребування. Претензію відповідач від позивача не отримувала. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Судом встановлено, що 26.09.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений договір про споживчий кредит №103204766.
При цьому вбачається, що позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Далі, за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора "F80197" на веб-сайті позикодавця, який позичальник отримала на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписано (акцептовано) позицію про укладення договору про споживчий кредит, додаток №1 до договору - графік платежів за договором та додаток №2 - паспорт споживчого кредиту, тобто підтверджено укладення кредитного договору, отже Договір про споживчий кредит №103204766 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов'язання погоджено в анкеті-заявці на кредит, яка містить електронний підпис ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору про споживчий кредит №103204766 від 26.09.2022 (а.с. 7-12), копією додатку №1 до договору - графіком платежів (а.с. 12 на звороті), копією додатку №2 до договору - паспортом споживчого кредиту (а.с. 13), копією довідки первісного кредитора про підтвердження ідентифікації підпису відповідача одноразового ідентифікатора (а.с. 14), копією анкети-заяви на кредит від 26.09.2022 (а.с. 14 на звороті-15), копією платіжного доручення 51558725 від 26.09.2022 про перерахування коштів ТОВ "МІЛОАНТ" на кредитний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 (а.с. 15 на звороті).
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 105 днів, дата повернення кредиту 09.01.2023 під 3,00% за 1 день користування кредитом, комісія за надання кредиту 600 грн, загальні витрати за кредитом складають 17700 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 7500 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 23700 грн, річна ставка за пільговий період 22,711 відсотків річних, реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування 1025 відсотків річних.
Твердження представника відповідачки про те, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачкою спростовуються вищезазначеними письмовими доказами, які є належними, допустимими та достовірними. Кредитний договір укладено в електронній формі, який не оскаржено відповідачкою, а тому такий правочин є правомірним, так як відсутні підстави вважати його недійсним з підстав встановлених законом та судом такий правочин недійсним не визнавався.
У відзиві на позов та в судовому засіданні представник відповідача стверджуючи про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, не зміг ні підтвердити, ні спростувати про те, чи укладався 26.09.2022 кредитний договір між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачкою, вказуючи що в 2022 році відповідачкою укладалось декілька інших кредитних договорів. Тобто, відповідачка категорично не заперечувала факту укладання кредитного договору, заборгованість за яким є предметом даного спору.
З досліджених доказів вбачається, що сторони в п. 2.1. кредитного договору погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику ОСОБА_2 безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3.
Тобто, відповідачка погодилась не перерахування їй коштів саме на рахунок НОМЕР_2 .
Копія платіжного доручення №51558725 від 26.09.2022, підтверджує факт перерахування коштів ТОВ "МІЛОАН" в розмірі 6000 грн на рахунок відповідачки 516875*23, визначений умовами кредитного договору.
Представник відповідачки, заперечуючи факт отримання коштів відповідачкою, не надав суду жодних доказів на спростування таких доводів позивача, не надав суду виписок по картковому рахунку відповідачки, яка, як власник такого рахунку, має повний доступ до нього та які могли б підтвердити факт ненадходження коштів в розмірі 6000 грн на рахунок відповідачки в день укладення кредитного договору, тоді як відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з наданих копії договору відступлення прав вимоги №88-МЛ/Т від 28.12.2022 з додатками, укладених між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем по справі (а.с. 18-25), копії додаткової угоди №1 від 26.08.2025 до договору відступлення прав вимоги (а.с. 25 на звороті-26), копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 28.12.2022 (а.с. 28 на звороті), копії платіжної інструкції №69549 від 28.12.2022 (а.с. 27) та копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 26.08.2025 (а.с. 27 на звороті), ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" за плату, а останнє приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_2 в розмірі 19076 грн.
З наданих позивачем копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором за період з 26.09.2022 по 28.12.2022 (а.с. 16), копії виписки з особового рахунку за кредитним договором (а.с. 17) та копії розрахунку за період з 29.12.2022 по 09.01.2023 (а.с. 17 на звороті), вбачається, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 19076 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5020 грн та по відсоткам в розмірі 14056 грн.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, при цьому представник відповідачки не заперечував щодо заявленого позивачем розрахунку, свого розрахунку суду не подав.
Також, позивачем на адресу відповідачки 12.09.2025 було надіслано претензію про наявність простроченої заборгованості по поверненню кредиту та по оплаті процентів за користування кредитом у розмірі 19076 грн (а.с. 28).
Доводи представника відповідачки про неотримання відповідачкою претензії жодним чином не впливає на право нового кредитора на стягнення заборгованості за кредитом, при цьому, доказів повернення коштів первісному кредитору, що могло стати підставою для відмови в задоволенні позову, представником не надано.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідачка протягом дії договору не сплачує кредит вчасно та у повному обсязі, а відтак, враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Як вбачається з наданої позивачем платіжної інструкції №20210 від 01.09.2025 (а.с. 5) та виписки про зарахування судового збору (а.с. 37), останній за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2422,4 грн, виходячи з розміру, встановленого пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що підлягає відшкодуванню відповідачем.
Також на відповідача слід покласти понесені позивачем витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ісенко М.І. (а.с. 29 на звороті), копією договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 з копією ордеру (а.с. 31), копією акту №Д/3844 наданих послуг від 19.09.2025 (а.с. 32) та копією детального опису наданих послуг до акту від 19.09.2025 (а.с. 32 на звороті).
Отже, позивачем надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн, які, у зв'язку з відсутністю клопотань про їх зменшення, слід стягнути в повному обсязі з відповідачки.
Підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору судом не встановлено.
Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141-142, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №103204766 від 26.09.2022 в розмірі 19076 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
Місцезнаходження позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ КАПІТАЛ": вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, корпус 28, м. Львів, поштовий індекс 79029; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35234236.
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: 01 грудня 2025 року.
Суддя: Гарбуз О. С.