Справа № 175/6034/25
Провадження № 2-а/175/137/25
27 листопада 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
У травні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій просила суд постановити рішення, яким визнати противоправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Провадження у справі закрити. Судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 30 квітня 2025 року поліцейським взводу №7 роти №4 Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, сержантом поліції Фахратовим Ібрагімом Фаязовичем винесено постанову серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за фактом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. У відповідності до цієї постанови прийнято рішення застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 30 квітня 2025 року о 19:50 год. у м. Краматорську на перехресті проспект Миру та бульвару Машинобудівників водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом «OPEL ASCONA 1.9», номерні знаки НОМЕР_1 , при повороті ліворуч на бульвар Машинобудівників не подала сигнали світловими покажчиками повороту перед поворотом, чим порушила вимоги п. 9.2 ПДР України. ОСОБА_2 не погоджується з вказаною постановою, так як не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, а працівником поліції було грубо порушено права ОСОБА_2 та порядок розгляду справи за даним фактом. А тому сама постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі та надано строк для подачі відзиву на позов. Станом на день винесення судового рішення відзив на позов не надано.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Білогуров Олександр Валерійович надав суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та її представника. Позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Представник Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази ,виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року, 30 квітня 2025 року о 19:30 год. у м. Краматорську на перехресті проспект Миру та бульвару Машинобудівників водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом «OPEL ASCONA 1.9», номерні знаки НОМЕР_1 , при повороті ліворуч на бульвар Машинобудівників не подала сигнали світловими покажчиками повороту перед поворотом, чим порушила вимоги п. 9.2 ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П.9.2 «а» ПДР України передбачає, що водій транспортного засобу повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція та її посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 122 КУпАП.
Згідно з п. 8 ч. 1 статті 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
У частині 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином судом встановлено, що при винесенні постанови БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року було наведено докази, на яких ґрунтується висновок про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Доказів зворотного суду не надано.
Стосовно доводів позову у частині перевірки документу, що посвідчує особу ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 26 квітня 2023 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , та після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».
Рішенням суду від 28 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишила дівоче прізвище « ОСОБА_7 ».
Таким чином, на момент складання Постанови серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року ОСОБА_6 мала прізвище « ОСОБА_7 ».
Крім того, згідно Постанови серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року особу ОСОБА_8 встановлено згідно посвідчення водія від 23 березня 2023 року. Суду не надано інформації та доказів позивачкою стосовно заміни посвідчення водія після укладення шлюбу та після розірвання шлюбу.
Доводи позову стосовно місця та часу складення протоколу суд не враховує, оскільки у Постанові серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року чітко вказане місце вчинення правопорушення - перехрестя проспекту Миру та вулиці Машинобудівників у місті Краматорську та час його вчинення, аналогічним є місце складання протоколу, про що зазначено у Постанові.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_2 отримала копію Постанови, своїм підписом підвередила роз'яснення їй прав за ст. 268 КУпАП та роз'яснення права на оскарження Постанови, саме правом оскарження постанови ОСОБА_2 і скористалася, подаючи позов до суду.
У Постанові серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року зазначено про проведення відео фіксації на нагрудну камеру поліцейського.
Заповнення Постанови серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року працівником поліції вручну не є порушенням закону та підставою для скасування такої постанови.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
За приписами ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 481026 від 30 квітня 2025 року винесена з дотриманням норм адміністративного законодавства.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно адміністративного судочинства України завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов'язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.
В зв'язку з цим, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 7, ч. 2 ст. 122, 245, 246, 251, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивачки.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.