20.11.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Ференц Р.І.,
секретар судового засідання Баранишин Д.В.,
Справа № 458/1036/25
Провадження №2/458/435/2025
за участі сторін цивільного провадження:
позивачка ОСОБА_1 не прибула,
позивачка ОСОБА_2 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 не прибула,
позивач ОСОБА_3 не прибув,
представник позивачів адвокат Бобак О.Б.,
відповідач Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, повноважний представник не прибув,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 не прибула,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 не прибула,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, -
02.10.2025 року в Турківський районний суд Львівської області засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Бобак Оксани Богданівни надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно, в якій позивачі просять визначити, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 становить по 1/3 частці кожного із співвласників, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 власниками по 1/9 частці кожного земельної ділянки площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.
Предметом позову є: власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.
Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Спірне нерухоме майно заходяться на території Боринської селищної ради Самбірського району і становлять предмет спору.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.
Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.
Позиція особи, яка подала позов.
Позивачі свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , батько та чоловік позивачів, після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Позивачі подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом, була відкрита спадкова справа, проте відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю розподілу часток та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, позивачі не можуть оформити право власності в порядку спадкування на землю, просять визнати право власності на земельну ділянку після смерті спадкодавця з визначенням часток .
Представник позивачів адвокат Бобак О.Б. просила позов задоволити.
Позиція відповідача.
Повноважний представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з'явився, за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без їх участі, позов визнають.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Стороною позивача 02.10.2025 року подано позовну заяву.
Стороною позивача 30.10.2025 року подано клопотання про витребування доказів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_4 27.10.2025 року, 28.10.2025 року, 07.11.2025 року подала заяву про слухання справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_5 28.10.2025 року, 10.11.2025 року подала заяву про слухання справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позову.
09.10.2025 року представник відповідача надіслав клопотання про проведення судового засідання у цивільній справі без представника Боринської селищної ради, позов визнають.
Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов'язковою, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз'яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення.
Ухвалою суду 30.10.2025 року витребувано в Самбірській державній нотаріальній конторі, що знаходиться за адресою: 81540 вул. Мазепи,8 м. Самбір Самбірський район Львівська область належним чином завірену копію спадкової справи номер у спадковому реєстрі 74130523, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.11.2025 року Турківським районним судом Львівської області з Самбірської державної нотаріальної контори отримано спадкову справу номер у Спадковому реєстрі 74130523, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду 30.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судових засідань.
Судові засідання по справі було призначено 30.10.2025 року, 18.11.2025 року, 20.11.2025 року.
З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , батько та чоловік позивачів, про що підтвероджує свідоцтво про смерть НОМЕР_4 видане Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області 07.04.2025 року.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 спадкодавець по відношенню до позивачки ОСОБА_1 є чоловіком.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 по відношенню до позивачки ОСОБА_2 є батьком.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_7 по відношенню до позивача ОСОБА_3 є батьком.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 залишилося спадкове майно - земельну ділянку площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою приватизована.
Позивачі 27.05.2025 року подали до Самбірської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, була відкрита спадкова справа.
16.09.2025 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори була зведена спадкова справа № 366/2025 номер у спадковому реєстрі 74130523 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.09.2025 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або осіб, які мають право на обов'язкову частку - судом не встановлено.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених ч.2 ст.1258 ЦК України, тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.
Стаття 1259 ЦК України надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку згідно вимог ст..1241 ЦК України. Зміна черговості може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов'язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.
Відповідно до п.4 ст. 120 Земельного Кодексу України в редакції станом на 17.05.2016 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
Як за змістом ст. 357 ЦК України - частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, так і за змістом ч.2 ст. 372 ЦК України - у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як зазначено у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, що зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року, п. 17 роз'яснив, що, розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст. 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Відповідно до роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Оскільки, земельна ділянка площею 0,1172га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 була передана шляхом приватизації у спільну власність власників будинку, то відповідно до п.4 ст.118 ЗК України частки співвласників у цій земельні ділянці є пропорційними до часток у праві власності на житловий будинок, що знаходиться на ній, а саме по 1/3 частині кожен: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Позивачі ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи спадкоємцями майна ОСОБА_8 мають право кожен по 1/9 частці земельної ділянки площею 0,1172 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 4625555300:01:009:0050.
Оскільки, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності між співвласниками неможливо укласти, так як один із співвласників помер, а рішення, яким земельна ділянка передана у спільну сумісну власність приймала Боринська селищна рада, то відповідачем у справі зазначаю саме Боринську селищну раду із залученням інших співвласників майна в якості третіх осіб на стороні позивача.
Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позивачі, як спадкоємці майна спадкодавця підставно просять суд визнати за ними право власності на спадкове майно.
За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у них відсутній.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019 року по справі N 523/3522/16-ц, та в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.
Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивачів в частині визнання права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного. Судові витрати в цій справі складаються з судового збору. Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України. Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).
Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п'ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.
Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов'язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Згідно долученої до заяви квитанції № 0773-7345-8917-0923 від 29.09.2025 року вбачається, що позивачем у АТ «ТАСКОМБАНК» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що в загальній сумі 1 відсоток ціни позову - 67 001,15 грн та не є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1 211,20 грн) і не є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (15 140,00 грн) та підтверджується виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивачів про стягнення з відповідача оплаченого ними судового збору за позовну вимогу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивачів оплаченого ними судового збору.
Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтерпесах якої діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визначити розмір часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 становить по 1/3 частці кожного із співвласників, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 власниками по 1/9 частці кожного земельної ділянки площею 0,1172 га кадастровий номер 4625555300:01:009:0050 призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 .
Позивачка: ОСОБА_2 , в інтересаї якої діє законний представник ОСОБА_1 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 .
Позивач: ОСОБА_3 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_2 .
Відповідач: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області;
Юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82547 Львівська область Самбірський район с-ще Бориня вул. І. Франка, буд. 4, код ЄДРПОУ 05290787.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 ;
місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя Р.І.Ференц