Справа № 692/1654/25
Провадження № 2-а/692/9/25
02.12.25
02 грудня 2025 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги мотивував тим, що 02.11.2025 року у населеному пункті Козелець Чернігівського району Чернігівської області щодо нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6069022, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф 425 грн. за ненадання для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб. Дану постанову позивач вважає неправомірною з огляду на наступне. Ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено перелік превентивних заходів, які можуть бути застосовані, серед них - зупинка транспортного заходу. Ч. 2 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. Позивач звернувся до поліції з проханням надати відеозаписи з яких би вбачалося, що працівникам поліції до зупинки було відомо про те, що у нього відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте не отримав їх. З наявних відеозаписів не вбачається, що працівнику поліції перед тим як він його зупинив була відома вказана інформація. Причиною відмови надавати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб було неправомірне застосування щодо нього працівником поліції превентивного заходу - зупинку транспортного засобу та не повідомлення цим працівником поліції про причини застосування до нього превентивного заходу зупинка транспортного засобу.
Відповідач надав заяву про продовження строку для подання відзиву на позов. Відзив подано 24 листопада 2025. Проте, суд вважає, що відповідачем не пропущено строк для подання відзиву, так як відповідачу надано триденний строк для його подачі з дня отримання ухвали суду, відповідач отримав ухвалу суду 20 листопада 2025, останній день для подачі відзиву - 23.11.2025, який є вихідним днем, а отже подача відзиву у наступний робочий день 24.11.2025, з урахуванням вимог ч.6 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається вчасним. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками. Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 ст. 8 було доповнено ч.4 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. 02.11.2025 о 11 год. 11 хв. в с. Кіпті, вул. Слов'янська, 68, водій керував транспортним засобом ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки працівниками поліції, на вимогу поліцейського не надав для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, в спосіб, який би дав змогу прочитати та зафіксувати дані, котрі в них містяться, чим порушив вимоги п. 2.4. а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Після зупинки транспортного засобу, позивачу було повідомлено про причину зупинки та неодноразово заявлено законну вимогу надати для перевірки документи, передбаченні законодавством. Відповідно до п. 2.4 а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР. Позивач неодноразову вимогу про надання документів, зазначених в п. 2.1 ПДР проігнорував, аргументуючи тим, що він не погоджується з причиною зупинки. Згідно п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Також прямий обов'язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського надати вищезгадані документи закріплено в ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух». Згідно положень вищевказаної норми водій зобов'язаний: - мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов'язаний: а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу; на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. З вищевказаного стає зрозумілим, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.03.2019 у справі 127/19283/17). Транспортний засіб позивача було зупинено під час проїзду через Дорожню станцію патрульної поліції позначену дорожнім знаком 6.10 «Дорожня станція патрульної поліції». Проїзд через нього регулюється дорожніми знаками, в тому числі 3.41 «Контроль». Згідно положень Розділу 33 ПДР дорожній знак 3.41 «Контроль» забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Дорожня станція патрульної поліції в с. Кіпті територіально віднесена до Чернігівського району, який є прикордонним районом та межує в тому числі з російською федерацією. На виконання п. 1 ст. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України розпорядженням від 04.02.2022 № 181-р затвердив План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План). Згідно п.п. 1, 11 Плану на органи МВС України та Національної поліції, зокрема, покладено обов'язок щодо: організації посиленої охорони та оборони важливих об'єктів національної економіки та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; проведення перевірки документів в осіб, а в разі потреби огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією та законами України. Крім того, Наказом МВС України від10.12.2015№ 1560 затверджено Інструкцію про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності (далі - Інструкція № 1560). Відповідно до п. 1 розділу Інструкції №1560 встановлено, що ця Інструкція, розроблена відповідно до вимог Законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Указу Президента України від 21.07.1994 № 396 «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю», визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення. П. 2, 5 розділу Інструкції №1560 визначено, що посилений варіант службової діяльності - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо. Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція. Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції №1560 посилений варіант може бути введений на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах до введення в установленому порядку надзвичайного та/або воєнного стану за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань НПУ. Наказом Голови Національної поліції України від 09.08.2022 № 568 наказано, зокрема, керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України організувати до завершення (скасування) на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану та скасувати святкові дні. Таким чином, зупиняючи транспортний засіб позивача та здійснюючи перевірку документів, як превентивний захід в умовах дії воєнного стану, уповноважені особи Національної поліції діють в межах повноважень та у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та положень чинного законодавства. Аналогічна правова позиція щодо застосування превентивних заходів поліцейськими викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 760/20247/16-а. Отже, ігноруванням законної вимоги поліцейського про надання документів, передбачених п. 2.1 ПДР, Позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Потебня Л.О. є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді інспектора заступника командира взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП, має звання лейтенант поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, виявивши порушення Правил дорожнього руху, поліцейський вжив заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та, як наслідок, у результаті розгляду справи, виніс відносно гр. ОСОБА_1 постанову за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн. Як вбачається із відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського, 02.11.2025 року о 11 год. 11 хв. в с. Кіпті, вул. Слов'янська, 68, було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського позивач відмовився надавати документи, адже, на його думку, поліцейським не повідомлено причину зупинки. Відповідач акцентує увагу, що незгода позивача з зазначеною поліцейським причиною зупинки чи поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 та від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17. Також схожа позиція колегії Касаційного адміністративного суду наводиться у постанові від 25.03.2019 справа № 127/19283/17. Доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи». У вищевказаних постановах Верховним Судом наголошено, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, незалежно від його суб'єктивної думки щодо підстав зупинення його автомобіля. З відеозапису вбачається, як поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (clip-21, 7 хв. 25 c відеозапису), повідомив про суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 268 КУпАП ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не перешкоджав у користуванні ними, про що свідчить особистий підпис позивача в п. 8 оскаржуваної постанови. Щодо доказів наданих Позивачем: відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов'язок доказування відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Між іншим, незгода Позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності. Просять суд відмовити у позові.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 13.11.2025 року.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З копії постанови від 02.11.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6069022, винесеної інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Потебнею Л.О., вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ненадання для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб та накладено штраф 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП. Позивач вважає незаконним притягнення його до адміністративної відповідальності з огляду на те, що працівник поліції безпідставно застосував до нього превентивний захід, передбачений Законом України «Про Національну поліцію» - зупинка транспортного засобу. З метою вирішення даного спору необхідно оцінити правомірність дій працівника поліції, який застосував зупинку транспортного засобу і встановити, які наслідки можуть настати для адміністративного провадження під час притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі встановлення допущення порушення закону під час зупинки транспортного засобу.
Відповідно до ч.2 ст.30, п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція може застосовувати такі як зупинення транспортного засобу. Згідно ст.35 даного закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Крім того, поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. А також Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. З відеозапису зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 вбачається, що на вимогу останнього його було проінформовано працівником поліції, що підставою для його зупинки є п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», а саме можлива причетність особи до скоєння кримінального чи адміністративного правопорушення, та запитано чи він не перевозить заборонені речі. Далі у ОСОБА_1 було запитано чи має він поліс обов'язкового страхування, на що останній відповів, що такого полісу не має, так як він учасник бойових дій, далі працівник поліції назвав причину зупинки - підозра в тому що ОСОБА_2 порушує п.2.1 г Правил дорожнього руху, а саме що він не має при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В подальшому по першій причині - перевезення заборонених речей будь-яких дій щодо виявлення та усунення порушень не проводилось. З дослідженого вбачається, що на момент зупинки підстав застосовувати превентивні заходи у виді зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не було, а така підстава була йому повідомлена лише після того, як він повідомив працівника поліції про відсутність у нього полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, суд зазначає, що відповідач не довів, що зупинка транспортного засобу відбулась з будь-яких інших причин, в тому числі і у зв'язку з дією на території зупинки та в Україні воєнного стану та обмеженням у зв'язку з цим конституційних прав людини. Отже суд приходить до висновку, що дії працівників поліції були незаконними, що ставить під сумнів їх неупередженість. З аудіозапису телефонної розмови, наданої позивачем вбачається, що він одразу повідомив на лінію 102 про незаконність дій працівника поліції щодо зупинки транспортного засобу, проте, відповідного реагування з відновлення порушеного права не відбулося. Суд вважає, що зібрані в подальшому докази для притягнення особи до адміністративної відповідальності не можна вважати допустимими, тобто такими що зібрані законним шляхом. Їх збирання було наслідком порушення конституційних прав людини щодо невтручання в особисте життя. За відсутності допустимих доказів, суд вважає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності є незаконним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування як протиправна.
Схожі за своєю суттю підстави для скасування оскаржуваної постанови вказано у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 № 686/11314/17, з якої вбачається, що відсутність підстав для зупинки транспортного засобу має наслідок в подальшому недопустимість і неналежність зібраних доказ для притягнення особи до відповідальності.
Керуючись ст. 77, 132, 139, 241-246, 296, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2025 серії ЕНА № 6069022, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Потебнею Л.О. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 до покарання у виді штрафу у сумі 425 гривень та закрити справу про адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати покласти на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий