Справа № 458/1241/25
1-кп/458/155/2025
26.11.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження -
сторона обвинувачення:
прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,
потерпіла ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 ,
сторона захисту:
обвинувачений ОСОБА_7 ,
захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області клопотання прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2025 № 12025141340000080 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Турка Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, із вищою освітою, пенсіонер, не депутат, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , не є особою з інвалідністю, не військовозобов'язаний, вдівець, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
24.11.2025 року прокурором Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2025 № 12025141340000080 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно вимог ст.ст.127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.
Згідно ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
У відповідності до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.11.2025 справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду 24.11.2025 року призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання 26.11.2025 року прибули прокурор, потерпіла ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8
26.11.2025 року прокурор в подав через канцелярію суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
У підготовчому судовому засіданні 26.11.2025 року прокурор заявлене клопотання підтримав.
У підготовчому судовому засіданні 26.11.2025 року потерпіла ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заявлене клопотання прокурора підтримали.
У підготовчому судовому засіданні 26.11.2025 року представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 при вирішенні клопотання прокурора поклався на думку суду.
У підготовчому судовому засіданні 26.11.2025 року обвинувачений ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 , просили обрати запобіжний захід, не пов'язаний з арештом, просили обрати домашній арешт, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 хворіє, через стан здоров'я не може скритися, з клопотанням прокурора ознайомлені.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, та матеріали клопотання про продовження строку дії на 2 місяці запобіжного заходу у вигляді арешту, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 вручено обвинуваченому ОСОБА_7 з дотриманням строку, передбаченого ч. 2 ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, то ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 28.06.2025 року, приблизно в період часу з 12:40 год по 14.27 год, знаходячись у кімнаті житлового будинку (літня кухня), що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_9 , з особистих мотивів, з метою протиправного заподіяння смерті останньому, діючи умисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж, умисно наніс ним декілька ударів в передню частину грудної клітки ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілому три рани на передній поверхні лівої половини грудної клітки, з них одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодження дуги аорти, масивною кровотечою, яке призвело до знекровлення та припинення основних життєво-важливих функцій організму - серцевої діяльності, дихання, функції центральної нервової системи, що спричинило смерть ОСОБА_9 .
29.06.2025 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
В ході досудового розслідування на підставі ст. 42, п. 3 ч. 1 ст. 276, 277, ч. 1 ст. 278, 279 КПК України 29.06.2025 року повідомлено про підозру, а 19.11.2025 року змінено раніше повідомлену підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а 24.11.2025 року обвинувальний акт скеровано до суду .
Окрім цього, провина ОСОБА_7 , повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 28.06.2025 у ході якого оглянуто подвір'я та житловий будинок в АДРЕСА_1 , де в житловому будинку на підлозі виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тілі якого наявні колото різані рани в ділянці грудної клітини, вилучено флеш носій, два ножі;
- показами ОСОБА_10 , який вказав, що 28.06.2025 приблизно о 14:00 год. він прийшов на подвір'я ОСОБА_7 , щоб забрати свою велику рогату худобу та зайшов до житлового будинку, де побачив, що в коридорі лежить ОСОБА_11 без ознак життя, а в ліжку лежав швагро ОСОБА_12 , який спав;
- показами ОСОБА_13 , яка повідомила, що 28.06.2025 вона перебувала в своєму житловому будинку з сусідкою, а саме ОСОБА_14 та вони почули рух. В цей час до них прийшов сусід ОСОБА_15 та повідомив, що в житловому будинку його швагра лежить мертва людина. Тоді вони пішли до житлового будинку та побачили на сходах ОСОБА_7 , який стояв та в коридорі побачила голову ОСОБА_16 , який був лежачий;
- показами ОСОБА_17 , який зазначив, що 28.06.2025 приблизно о 10:00 год., він прийшов до сусіда ОСОБА_12 , який був разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_18 . Вони пили горілку. Після чого до них прийшов ОСОБА_19 . Вони випили пляшку горілки та біля 12:00 год. він додому спати. Коли він виходив конфліктів ніяких не було, в будинку залишились ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 ;
- показами ОСОБА_21 , який повідомив, що 28.08.2025 приблизно 11:00 год., він зайшов до ОСОБА_12 , де розпивали алкоголь. Коли він залишав житло, то в будинку залишилися ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ;
- показами ОСОБА_20 , який повідомив, що 28.06.2025 приблизно 10:00 год., прийшов до сусіда ОСОБА_12 , він був разом з ОСОБА_9 . Врни пилу горілку разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Після чого до них прийшов ОСОБА_19 . Коли він пішов, то в будинку залишився ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_19 . Також повідомив, що в ОСОБА_24 і ОСОБА_25 виник конфлікт через мотику;
- висновком судово-медичної експертизи №20250614030300027 від 25 липня 2025 року відповідно до якого, причиною смерті ОСОБА_9 є проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодження дуги аорти, масивною кровотечою, що призвело до знекровлення та припинення основних життєво-важливих функцій організму - серцевої діяльності, дихання, функції центральної нервової системи;
- висновком експертизи №151/2025-мк від 17.07.2025, відповідно до якого, при проведенні судово-медичної експертизи клаптя шкіри та фрагмента дуги аорти від трупа ОСОБА_9 виявлено на клапті шкіри одне наскрізне колото-різане ушкодження, ушкодження на фрагменті дуги аорти одне наскрізне колото-різане ушкодження, які утворилися від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя, типу клинка ножа, який мав одне лезо та обух П-подібної форми;
- висновком експертизи № 156/2025-мк від 04.08.2025 відповідно до якого, при проведенні судово-медичної експертизи одягу з трупа ОСОБА_9 у відділенні судово-медичної криміналістики на передках джемпера та футболки було виявлено по 3 колото-різаних пошкодження, які утворились від дії гострого плоского колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав як мінімум одне досить гостре лезо. Більш конкретно встановити тип заточки клинка не надається можливим у зв'язку з поганими слідосприймаючими властивостями трикотажу. Вищевказані колото-різані пошкодження могли бути заподіяні клинком ножа наданого на експертизу.
З урахуванням доводів прокурора, стадії підготовчого судового розгляду, суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що в розумінні ч. 1 ст.194 КПК України, існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому питання щодо обґрунтованості підозри досліджувалося слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стосовно наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до
ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - немає
Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 7 до 15 років, застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою є недостатнім.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тобто, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочину, у скоєнні якого він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням обставин вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суддя враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, введення в Україні воєнного стану, тяжкість інкримінованого правопорушення, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, суддя дійшов висновку, що підстав для зміни чи скасування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
Суддя враховує тяжкість правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , наявність обґрунтованої підозри та пов'язане з цим очікування можливого суворого покарання у вигляді позбавлення волі, в разі визнання його винуватим, суддя визнає спроможними та реальним, заявлений прокурором ризик переховування від органу досудового розслідування або суду, який на даний час не зменшився.
Продовжує існувати та не зменшився обґрунтований ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, зміни показів, оскільки останні є його сусідами, вчинив дане кримінальне правопорушення із застосуванням насильства та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, при тому, що з більшою частиною свідків часто розпивав алкогольні напої й може продовжувати таке вчиняти, також може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, зокрема може виїхати за межі України, оскільки проживає у прикордонній зоні.
Заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих шляхом їх переконання та залякування, переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у виді арешту, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого.
Обираючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину.
При розгляді питання про доцільність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин ("Сельчук проти Туреччини", "Мацнеттер проти Австрії").
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Продовжує існувати ризик зазначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 від суду. Вказаний ризик ґрунтується на тому, що ОСОБА_7 усвідомлює суворість покарання, що загрожує йому за вчинене ним кримінальне правопорушення у разі визнання його винним, та намагатиметься його уникнути шляхом умисної зміни свого місця проживання та подальшого переховування. ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, його соціальні зв'язки за місцем мешкання надто слабкі для запобігання настанню вказаного ризику.
На переконання суду існує ризик зазначений у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконний вплив на потерпілих, свідків, оскільки на переконання суду ОСОБА_7 може впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитувалися в судовому засіданні, схиляти їх до зміни показань з метою уникнути відповідальності за скоєне. Даний ризик ґрунтується на тому, що ОСОБА_7 та свідки мешкають в одному населеному пункті, тому обвинувачений матиме реальну змогу спонукати їх до зміни показань.
Стосовно недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, на думку суду, у зв'язку із існуванням вищенаведених ризиків застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання настанню цих ризиків, а також забезпечення належного судового розгляду даного кримінального провадження.
01.07.2025 року відповідно до ухвали слідчого судді Турківського районного суду Львівської області до підозрюваного ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
20.08.2025 року ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 29 вересня 2025 року включно.
24.09.2025 року ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено на 60 діб.
13.11.2025 року ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 29 листопада 2025 року включно.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч. 3-6 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З огляду на зазначене, ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор довів обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились і виправдовують тримання підозрюваного під вартою; що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Вимогами ч. 4 ст.183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд, з врахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177,178 КПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для визначення йому розміру застави, як альтернативи до запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Фактичні обставини кримінального провадження, питання наявності чи відсутності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення вирішуються на іншій стадії кримінального процесу - у судовому провадженні під час розгляду справи по суті.
Так як судом встановлено наявність, наданими прокурором доказами, обставини, які свідчать про наявність всіх трьох обставин, передбачених п. п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_7 строком на 60 діб.
Керуючись ст.ст.23,110,314-316,331,369-372,376,392 КПК України, суд-
Клопотання прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 від 26.11.2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_7 строком на 60 діб - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Турка Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за конвоюванням, доставкою та прибуттям обвинуваченого ОСОБА_7 на визначені судом дати покласти на прокурорів Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, які приймають участь в судових засіданнях та входять в склад призначеної групи прокурорів.
Контроль за виконанням ухвали судді здійснює прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, який приймає участь в судових засіданнях та входить в склад призначеної групи прокурорів.
Строк дії ухвали судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 складає 60 днів та починається з моменту його продовження, тобто з дня постановлення ухвали та до 25.01.2026 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 рахувати з 29.06.2025 року - з моменту затримання.
Копію даної ухвали скерувати Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» для відома та виконання етапування ОСОБА_7 до Турківського районного суду Львівської області.
Копію даної ухвали скерувати на електронну адресу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, обвинуваченому ОСОБА_7 , його захиснику адвокату ОСОБА_8 для відома.
Інформацію щодо справи, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua; https://tk.lv.court.gov.ua/.
Ухвала, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Порядок оскарження ухвали визначено ст.ст.309,392,395 КПК України.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення
Повний текст ухвали складено 27.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1