Справа № 463/10558/25
Провадження № 2-о/463/303/25
02 грудня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Львівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991 на ім'я ОСОБА_3 .
Заяву обґрунтовує тим, що його матері ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі і на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вказує, що він є єдиним спадкоємцем належного померлій майна за заповітом. Зазначає, що його мати ОСОБА_2 за життя 22.11.2010 року на випадок своєї смерті склала заповіт, згідно якого належне її вищевказане майно заповіла йому. Водночас, з метою реалізації свого права на спадкування, він у вересні 2025 року звернувся до державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, 07.10.2025 року отримав відмову у зв'язку із невідповідністю прізвища спадкодавця - « ОСОБА_4 » з прізвищем, вказаним у свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991 - «Лєбедєва». Зазначає, що наявність у документах таких розбіжностей не дає йому можливості прийняти спадщину та реалізувати належне право власності. У зв'язку з наведеним, просить заяву задовольнити.
Заява поступила до суду 03.11.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.11.2025 року, прийнято заяву та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. При цьому, 02.12.2025 року на адресу суду скерував заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви підтримує, просить про задоволення такої.
Представник заінтересованої особи Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
З врахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу, які не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу 02.12.2025 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Крім того, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначає, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03).
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м.Львова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.4-6).
Згідно копії свідоцтва про народження заявника Серія НОМЕР_2 від 08.09.1958 року, його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що також відповідає паспортним даним матері заявника (а.с.9-11).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991, вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 22.10.1996 року № 756 (а.с.8).
З копії заповіту, складеного у місті Львові Львівської області 22.11.2010 року вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, про те, що належну їй на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , заповідає своєму синові ОСОБА_1 (а.с.16).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого 22.08.2025 року, вбачається, що мати заявника ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено запис за № 4662 (а.с.15).
Листом державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області М.Стефанишин від 07.10.2025 року, заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з підстав невідповідності прізвища спадкодавця « ОСОБА_4 » з прізвищем, вказаним у свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991 - «Лєбедєва» (а.с.7).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Таким чином, судом встановлено, що у паспорті громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2 , свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991, містяться розбіжності у зазначенні прізвища матері заявника (спадкодавця), які утворились внаслідок застосування правил транслітерації та позбавляють заявника можливості реалізувати належне йому право власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючих документів знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, будь якого спору між заявником та заінтересованою особою не має, крім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого законом права на приватну власність, перешкодою чому є невідповідність прізвища матері заявника (спадкодавця) у паспорті громадянина України та документах, що посвідчують таке право, а тому, суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст.10, 12, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -
заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 22.10.1996 року, внесеного до реєстрової книги за № 17991 на ім'я ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ - 04055896.
Суддя Грицко Р.Р.