Справа № 461/9147/25
Провадження № 2/461/4261/25
01.12.2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицький В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом
Акціонерне товариство «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
17.11.2025 року на адресу Галицького районного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотанням про скерування справи за територіальною підсудністю. Мотивуючи подане клопотання, відповідач вказала, що оскільки вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 то справа підсудна Малинському районному суду Житомирської області, та просить скерувати справу за підсудністю.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.
Виходячи з необхідності дотримання розумних строків під час провадження у справі, зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд вважає за можливе за наведених обставин розглянути клопотання по суті.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до загальних правил територіальної юрисдикції (підсудності) визначених ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України).
Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред'явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 27, 184, 187 ЦПК України).
Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).
Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред'явлення позову шляхом подання відповідної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя.
Так, позивач у відповідній заяві зазначив, що користуючись своїм правом, встановленим ч. 8 ст. 28 ЦПК України, пред'являє позов до Галицького районного суду, а саме пред'являє його за місцем виконання договору, тобто місцем знаходження банку. Пунктом 24 кредитного договору №R01.00614.011017234 від 13.06.2024 визначено, що зобов'язання сторін діють до їх повного виконання. Також сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11, і у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтись також за місцем виконання договору. Відтак, позивач пред'явив цей позов до Галицького районного суду м. Львова
Суд виходить з того, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід'ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
У свою чергу, доводи відповідача щодо ускладнення її з ознайомленням з матеріалами справи. Адже при подачі позовної заяви до суду позивач виконав вимоги закону та скерував копію позовної заяви з додатками відповідачу. Так, відповідно до трекінгу відправлення (ШКІ) № 0505396605591, одержувач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , таке вручено одержувачу 08.11.2025. Слід зазначити, що адреса відповідача збігається з адресою місця реєстрації, що так само і підтверджує відповідач у заяві про скерування матеріалів справи за підсудністю.
Щодо віддаленості місця проживання відповідача для участі у судовому засіданні, та такий факт не може бути законною підставою для ігнорування чи порушення вимог закону щодо підсудності розгляду справ. Крім того, відповідач має можливість у визначений ЦПК України спосіб ініціювати питання про розгляд справи в режимі відоконференцзв'язку.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем, відповідно до наданих йому законом прав, обрано саме Галицький районний суд м. Львова, і право на визначення належного суду за правилами альтернативної підсудності належить виключно позивачеві, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити, оскільки передача справи на розгляд до іншого суду призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя за встановленою законом процедурою та порушення передбаченого цивільним процесуальним законодавством права позивача на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності.
Керуючись ст. 27, 28, 260, 353 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скерування справи за підсудністю відмовити.
Судове засідання у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відкласти на «22» грудня 2025 року о «15» годині «00» хвилин в приміщенні Галицького районного суду м. Львова (адреса суду: м. Львів, вул. Чоловського, 2, (2 поверх 03 кабінет) та продовжити процесуальний строк її розгляду.
Повідомити всіх учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.
Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://gl.lv.court.gov.ua/sud1304/.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький