Справа №461/2709/24
24 листопада 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
секретаря судового засідання Герман М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Коць Є.П.,
представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
в інтересах якої діє адвокат Коць Єлизавета Павлівна
(АДРЕСА_7; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до
ОСОБА_2
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про поділ майна подружжя,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Коць Єлизавета Павлівна, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, з підстав викладених у ній.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони перебувають у шлюбі з 2008 року. Перебуваючи у шлюбі сторони здійснили реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок частини площі горища, на підставі дозвільних документів, а саме: наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 31.01.2013 № А-28; вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту, затвердженої наказом директора департаменту містобудування від 31.01.2013 № А-28; висновку управління охорони історичного середовища від 24.07.2012 №04/2604 про можливість та умови здійснення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень на території історичного ареалу міста у разі реалізації намірів реконструкції приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; експертного звіту виданих філією ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області 20.08.2013. В подальшому, 21.05.2014 Інспекцією ДАБК у Львівській області видано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок частини простору горища в м. Львові. Роботи у згаданій квартирі розпочаті після отримання декларації про початок будівельних робіт та завершено у вересні 2017 року. Реконструкція квартири здійснювалась згідно проектної документації.
Внаслідок реконструкції, площу квартири збільшено на 44,49 кв.м., а саме з 40,70 кв.м. до 85,19 кв.м. та з двокімнатної квартири до п'ятикімнатної за рахунок площі горищ, шляхом відокремлення його частини цегляними стінами, без зміни геометричних розмірів даху. Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість майна (квартири) площею, 40,7 кв.м. становили 184700,00 грн. Відповідно до висновку про вартість майна, ринкова вартість майна (квартири) площею 85,19 кв.м. становить 3278000,00 грн без ПДВ.
Право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 площею 40,70 кв.м. зареєстровано за відповідачем, яку останній отримав у 2004 році, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Сторони разом зі своєю донькою проживають за вищевказаною адресою та позивач з донькою були зареєстровані в квартирі 10.03.2009, однак у вересні 2023, за заявою відповідача, позивача знято з реєстрації місця проживання.
Зазначає, що реконструкцію квартири, ремонт та облаштування квартири здійснено сторонами під час шлюбу, внаслідок спільної праці, як за спільні кошти, так і за особисті кошти позивача. 01.05.2012 року позивач отримала від свого брата грошові кошти у сумі 12000 доларів США за переуступку права на 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яку виникло ще до укладення шлюбу між сторонами.
Вказує, що позивачем було витрачено багато фізичних та матеріальних зусиль на здійснення реконструкції та облаштування квартири технікою, меблями, тощо. Також, позивачем здійснювалась оплата за житлово-комунальні послуги у згаданій квартирі та після здійснення реконструкції, квартира експлуатується за своїм функціональним призначенням протягом семи років, придатна для проживання та є облаштованою. Однак, відповідач не оформлює документи щодо введення в експлуатацію квартири.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію у розмірі 715500,00 грн, що становить 1/2 частини різниці ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 , як об'єкт незавершеного будівництва .
Ухвалою суду від 05.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 05.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Протокольними ухвалами суду проведення підготовчого судового засідання відкладалось за клопотанням сторін, з метою надання їм часу для врегулювання даного спору в позасудовому порядку. Однак, таке врегулювання не відбулось.
Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником відповідача ОСОБА_6 подано письмові пояснення, відповідно до яких остання заперечила щодо задоволення позовних вимог. Вказала, що квартира у якій проживають сторони, належить відповідачу на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто набути відповідачем до шлюбу. Вважає твердження позивача про те, що відповідач умисно не вчиняє дії по реєстрації реконструйованого об'єкту як такого, що введений до експлуатації та не оформлює прав власності є безпідставними, адже відповідач звертався до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на реконструйований, однак отримав рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки реконструкція проведена за рахунок частини простору горища - спільного майна багатоквартирного будинку, що суперечить законодавству. Також, зазначає, що позивач не надала належних доказів щодо використання отриманих нею у її брата 12000 доларів США на спірне майно і це не може бути підставою для визнання частки у квартирі чи стягнення компенсації. Зазначає, що вимога позивача про стягнення грошової компенсації є безпідставною. З наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В ході розгляду справи позивач та її представник, кожна окремо, підтримали заявлені вимоги з підстав наведених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволені позову, покликаючись на наведені вище пояснення. Також, зазначила, що заявлені вимоги є безпідставними.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються відповідні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступних висновків.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 24.07.2008 року, від якого у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, що проживають у кв. АДРЕСА_1 , сторони та їх донька зареєстровані у згаданій квартирі, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 10.03.2009, ОСОБА_2 з 03.09.2004.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3777623 від 07.06.2004, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину / Р. №3-746/ 07.05.2004 / видане П'ятою львівською державною нотаріальною конторою, форма власності - приватна, частка 1/1, номер запису - 15986, в книзі - 27
В період шлюбу сторонами було здійснено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 на підставі: наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № А-28 від 31.01.2013 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок частини простору горища та встановленням двофункційного котла»; вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту; висновку Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради віл 24.07.2012 №04/2604; експертного звіту щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва від 20.08.2013 №14-2222-13; декларація про початок виконання будівельних робіт від 21.05.2014; робочого проекту розширення квартири за рахунок площі горища по АДРЕСА_1 .
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна: двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_5 , станом на 31.12.2023, складеним ФОП ОСОБА_5 :
1) об'єкт оцінки: квартира №10 загальною площею 40,7 кв.м. без її реконструкції з розширенням за рахунок частини простору горища, вартість - 1847000,0 грн.;
2) об'єкт оцінки: квартира №10 загальною площею 85,19 кв.м. після реконструкції з розширенням за рахунок частини простору горища, вартість - 3278000,0 грн..
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності незалежно від того, чи мав один із подружжя самостійний дохід. Презумпція спільності майна поширюється на кожну річ, набуту в період шлюбу, крім речей індивідуального користування. Аналогічне положення міститься у статті 368 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 61 СК України, об'єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Стаття 63 СК України встановлює рівність прав дружини та чоловіка щодо володіння, користування і розпорядження таким майном.
Подружжя має право на його поділ незалежно від розірвання шлюбу (стаття 69 СК України). Частки подружжя у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності, є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Поділ здійснюється шляхом виділення майна в натурі, а в разі неподільності шляхом присудження одному з подружжя або виплати компенсації (частини перша, друга статті 71 СК України; частина друга статті 364 ЦК України). У разі спору його вирішення покладається на суд із урахуванням інтересів сторін та інших істотних обставин.
Статті 60 СК України та 368 ЦК України встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу. Тягар доведення обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, хто її заперечує.
Частина друга статті 331 ЦК України визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття в експлуатацію з моменту такого прийняття. Якщо право підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту реєстрації.
Із системного аналізу статей 331, 177-179, 182 ЦК України та частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" випливає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає виключно з моменту його державної реєстрації після прийняття в експлуатацію. Норми законодавства не передбачають можливості судового визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не введено в експлуатацію. Такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц.
До моменту прийняття в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів та інженерних конструкцій, які можуть бути об'єктом цивільних прав та належати на праві спільної сумісної власності подружжю, а за певних умов підлягати поділу. Судова практика, зокрема постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 року (№ 6-56цс12), від 15 травня 2013 року (№ 6-37цс13), від 07 вересня 2016 року (№ 6-47цс16), а також постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року (№ 759/3931/18) та від 27 лютого 2019 року (№ 567/147/16-ц), підтверджує можливість поділу об'єкта незавершеного будівництва залежно від ступеня його готовності та технічної можливості виділення частин.
У разі якщо об'єкт незавершеного будівництва не введено в експлуатацію з вини відповідача, при поділі спільного майна доцільним є переведення на позивача прав забудовника щодо виділеної йому частини, що забезпечує можливість подальшого оформлення прав у порядку статей 328, 331, 375 ЦК України. Вказана правова позиція відображена також в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №159/4754/23.
Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора Должанської Ж.В. від 06 вересня 2024 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що згідно витягу з реєстру будівельної діяльності СДЕССБ характеристика об'єкту будівництва - реконструкція квартири АДРЕСА_1 , здійснена з розширенням за рахунок частини простору горища, тобто приміщення спільного користування, відтак реконструкція квартири за рахунок приміщення спільного користування суперечить вимогам ст. 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Як встановлено судом, з урахуванням наведених норм законодавства, спірна квартира після реконструкції, фактично існує та використовується, а тому за твердженням позивача містить ознаки належності її до об'єктів спільної сумісної власності подружжя.
Водночас, оскільки спірне нерухоме майно не було прийняте в експлуатацію у встановленому законом порядку та не пройшло державної реєстрації, у суду відсутні правові підстави для вирішення питання стягнення компенсації у відповідному розмірі, що становить 1/2 частини різниці ринкової вартості спірної квартири.
Участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво (у випадку належної доведеності обставин таких витрат). Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц провадження № 61-43540св18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 зазначено, що відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Разом з тим, позивач таких позовних вимог позивач не заявляла.
Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Варто також відзначити і те, що позивачем надано копії платіжних документів (чеки, товарні чек, рахунки). Водночас, зазначені документи не містять належних даних про фактичного платника. Крім того, навіть той факт, що оплата за відповідні товари і матеріали здійснювалась позивачем, сам по собі не свідчить про те, що усі придбані товари використані виключно на покращення спірного об'єкту нерухомого майна. Зокрема, суду не надано жодного акту виконаних робіт, а змістовних пояснень щодо ходу проведення цих робіт сторони в процесі судового розгляду суду не надали.
Суд не ставить під сумнів наявність у позивача фінансової спроможності придбати товари наведені у зазначених платіжних документах (зокрема, суд приймає до уваги надані позивачем документи щодо її доходів), але відзначає, що сама позивачка наголошує на тому, що витрати на покращення житлових умов проводились за рахунок спільних коштів подружжя. Водночас, даних про витрати відповідача на проведення відповідних робіт чи придбання товарів для їх проведення, матеріали справи не містять. Також, з огляду на твердження позивача про спільні витрати подружжя, неможливо не відзначити. що достовірних даних про те, що відповідач не долучався до придбання товарів наведених у зазначених документах в ході розгляду справи не встановлено. Отже, належного розрахунку понесених витрат на матеріали, як і доказів використання цих товарів і матеріалів виключно на спірний об'єкт нерухомого майна, сторонами суду не надано. Більше того, ціна позову фактично ґрунтується на вартості покращеного об'єкту нерухомого майна, який не введений в експлуатацію, а не на вартості витрачених на таке покращення матеріалів.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Суд також вважає за доцільне відзначити, що відмова у задоволенні даного позову не позбавляє позивача права захистити свої майнові права у належний спосіб, зокрема шляхом пред'явлення позову про визнання права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку тощо.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
представник позивача - Коць Єлизавета Павлівна
( АДРЕСА_7 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
відповідач - ОСОБА_2
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
представник відповідача - ОСОБА_6
( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 )
Повний текст рішення складено 02.12.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький