Справа № 314/2608/25
Провадження № 3/314/1449/2025
28.11.2025 м. Вільнянськ Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В., розглянула адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 від 16.06.2023, який мешкає з адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості в матеріалах справи відсутні, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 338631 від 22.05.2025, водій ОСОБА_1 , 22.05.2025 о 17:26 по трасі М-18 Харків-Сімферополь, 263км, керував транспортним засобом «Haval H 2» державний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Від керування відсторонений, про повторність попереджений.
У судове засідання, яке призначено 28.11.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик рекомендованим листом з повідомленням.
04.08.2025 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Бахмута М.С., про закриття провадження у справі, в якому зазначено, що на відеозаписі ОСОБА_1 знаходиться посеред проїзної частини, будь-які автомобілі в кадрі відсутні, доказів керування транспортним засобом суду не надано, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, оглянувши відеозапис, суд приходить до наступних висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положення ст.251 КУпАП регламентує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 22.05.2025 щодо ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого водій керував автомобілем «Haval H 2» номерний знак НОМЕР_3 , маючи явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду нормативно врегульована положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
До матеріалів справи додано диск з відеофіксацією правопорушення. Так, з відеозапису не вбачається рух автомобілю «Haval H 2», державний номерний знак НОМЕР_3 . На відеозаписі зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції, де відсутні будь-які транспортні засоби.
Тобто з відеозапису слідує, лише відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння.
На відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому момент зупинки також не зафіксований.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є відмова від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння, тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння. Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише під час руху транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в якому визначені терміни, що наведені у цих Правилах, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.
20.02.2019 року Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рамках справи N 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення "водія" унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху або знаходження біля автомобілю, який знаходиться в нерухомому стані, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки саме по собі перебування особи в транспортному засобі, в тому числі й на місці водія, а так само біля автомобілю не доводить факт керування транспортним засобом.
Як встановлено судом, згідно відеозапису наявного в матеріалах справи, вбачається, що на вказаному відеозаписі, момент зупинення транспортного засобу та керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом не зафіксовано. Зокрема, відеокамерою зафіксовано події спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та факт відмови останнього від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння, а тому із долученого працівниками поліції відеозапису неможливо зробити висновок про те, що вказана особа безпосередньо керувала транспортним засобом, у зв'язку з чим, такий відеозапис є неналежним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений працівником поліції, а отже, за умови відсутності інших об'єктивних доказів вини правопорушника, не є достатньою підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
У свою чергу, за відсутності будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 керував або почав керувати цим транспортним засобом, не давав поліцейським обґрунтованих підстав вимагати проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суд наголошує саме на тому, що до об'єктивної сторони складу поставленого за провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, входить відмова від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння. Отже, серед іншого, до предмету доказування належить сам факт керування особою автомобілем, тобто здійснення нею активних дій з керування транспортним засобом.
Суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію, як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 р. N 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за N 28/3299.
За таких обставин, суд не розцінює як належний і допустимий доказ, доданий працівниками поліції до матеріалів справи компакт-диск, оскільки такий доказ отриманий і оформлений із порушеннями чинного законодавства.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У свою чергу, жодний із приєднаних до справи доказів не спростовує встановлені судом обставини, щодо відсутності фактичного керування особою, яка притягується до відповідальності, транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 року у справі N 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі N 536/1703/17, адміністративне провадження N К/9901/3839.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя,
Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя О.В. Швець
28.11.2025