"06" грудня 2007 р. Справа № 10/82
м. Чернівці 17-00 год.
За позовом державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат, м. Івано-Франківськ
до державної податкової інспекції у м. Чернівці
про скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя Т.І. Ковальчук
Секретар судового засідання -Нікуліца І.С.
За участю представників:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -Ткач Д. Б., завідувач сектору, дов. № 28569/10-008 від 12.12.2006 р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2007 р. № 000595152/1 про застосування до структурного підрозділу позивача “Чернівецький військовий лісгосп» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 174759,36 грн. та зобов'язання ДПІ у м. Чернівці внести відповідні зміни в облікову картку структурного підрозділу позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції нараховані відповідачем з порушенням терміну давності, встановленого ст. 250 ГК України, у провадженні господарського суду Чернівецької області є справи про скасування податкових повідомлень-рішень, направлених структурному підрозділу “Чернівецький військовий лісгосп» за несвоєчасну сплату ПДВ, тому застосування штрафних санкцій по акту перевірки 976 є незаконним і неможливим до розгляду судом попередніх справ.
Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування та процедура сплати і примусового стягнення податків і обов'язкових платежів установлено Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання визначені ст. 17 цього Закону, оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, ст. 250 ГК України до даних правовідносин не застосовується.
Ухвалою від 19.07.2007 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено до 19.09.2007 р. для проведення сторонами звірки своєчасності сплати податку на додану вартість.
19.09.2007 р. провадження у справі поновлено, в судовому засіданні 19.09.2007 р. представник відповідача пояснив, що позивач ухилився від участі в звірці, тому відповідачем підготовлено детальний аналіз сплати позивачем ПДВ за даними облікових карток платника податків та інших документів, які є в розпорядженні податкової інспекції.
У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи в судовому засіданні 19.09.2007 р. відкладено на 11.10.2007 р.
У судовому засіданні 11.10.2007 р. представник позивача позов підтримав, у його обґрунтування посилався на відповідну судову практику Верховного Суду України, просив відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів. Ухвалою від 11.10.2007 р. розгляд справи відкладено на 27.11.2007 р.
У судове засідання 27.11.2007 р. представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи № 1/30 Львівським апеляційним адміністративним судом.
Вказане клопотання позивача нічим не обґрунтоване, тому ухвалою від 27.11.2007 р. у зупиненні провадження у справі відмовлено, розгляд справи відкладено на 06.12.2007 р.
У судове засідання 06.12.2007 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Наявними у справі доказами засвідчується належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання після відкладення розгляду справи, тому неявка його представника не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на викладене у запереченнях.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані у попередніх судових засіданнях, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом справи встановлено наступне.
Згідно з Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківського лісопромкомбінату Чернівецький військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р., Чернівецький військовий лісгосп є відособленим підрозділом державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат, здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування і зобов'язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки (а.с. 17-20).
26.02.2007 р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну невиїзну перевірку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання Чернівецького військового лісгоспу ДП Івано-Франківський лісокомбінат, результати якої оформлені актом № 976/15-1/21417690 від 26.02.2007 р. (а.с. 27-35).
Перевіркою установлено, що Чернівецьким військовим лісгоспом допускалася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, зокрема, з податку на додану вартість згідно з поданими деклараціями, починаючи зі звітного періоду липня 2004 року по звітний період березня 2006 року.
Податковим повідомленням-рішенням № 000595152/0 від 26.02.2007 р. за затримку сплати на 634 календарних дня податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 349518,70 грн. до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 174759,36 грн., що становить 50% суми узгодженого податкового зобов'язання.
Позивач оскаржив згадане податкове повідомлення-рішення, подавши 03.05.2007 р. скаргу до ДПА у м. Чернівці (а.с. 21).
За результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у м. Чернівці від 18.05.2007 р. у задоволенні скарги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000595152/0 від 26.02.2007 р. відмовлено, винесено нове повідомлення рішення № 000595152/1 від 18.05.2007 р. на суму 174759,36 грн. (а.с. 5, 22-24).
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон № 2181).
Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 ст. 1 Закону № 2181 платники податків -це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, а податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
П.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 установлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Ст. 17 Закону № 2181 визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
Згідно з п. 17.1.7 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як видно з акту перевірки № 976/15-1/21417690 від 26.02.2007 р., затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість мала місце протягом більш як 90 днів, тому відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 50% погашеної суми боргу.
Суд не приймає посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно не застосовано положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Згідно з ч. 2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Ч. 2 ст. 241 ГК України також установлено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Як уже зазначалося вище, спеціальним законом з питань оподаткування є Закон № 2181. Цим Законом визначено підстави накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про оподаткування, їх розмір та порядок стягнення, а також строки давності та їх застосування (ст. 15 Закону № 2181). Порушення встановленого ст. 15 Закону № 2181 строку давності під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення суд не вбачає.
Положення частини ч. 2 ст. 242 ГК України, згідно з яким з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до 50 % належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу), не свідчить про те, що до суб'єктів господарювання штрафні санкції за порушення законодавства з питань оподаткування повинні застосовуватися відповідно до норм ГК України.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 13.07.2007 р. в аналогічній справі є неправомірним.
13.07.2007 р. Верховним Судом України у справі за позовом ТОВ “Альфа Черкаси» до ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2005 р. вказано на необхідність застосування положень ст. 250 ГК України, однак у даній справі предметом спору було застосування штрафних санкцій не за порушення законодавства про оподаткування, а за порушення вимог Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Будь-яких доказів, які б доводили неправильність визначення відповідачем періоду затримки сплати структурним підрозділом позивача узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість, чи сум узгодженого податкового зобов'язання чи розподілу сум у рахунок погашення податкового боргу в порядку п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181 позивачем не надано. Натомість, наданими відповідачем розрахунками та обліковими картками платника податку доводиться правильне визначення податковою інспекцією в акті перевірки № 976/15-1/21417690 від 26.02.2007 суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість і строку затримки його сплати.
Незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи за клопотанням представника позивача, позивачем не надано також жодних доказів у підтвердження своїх посилань, що господарським судом Чернівецької області розглядаються справи, пов'язані з предметом даної справи, і рішення в цих справах може вплинути на рішення по справі № 10/82. За поясненнями представника відповідача таких справ у провадженні господарського суду немає, а ті, що є, не пов'язані з даною справою.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядом матеріалів справи суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № 000595152/1 від 18.05.2007 р., відтак відсутні підстави для зобов'язання ДПІ у м. Чернівці внести зміни в облікову картку Чернівецького військового лісгоспу, тому у позові слід відмовити в цілому.
Судові витрати належить залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена, підписана і проголошена в судовому засіданні 06 грудня 2007 року.
Суддя Т.І. Ковальчук