Справа № 127/32198/25
Провадження № 2-а/127/287/25
01.12.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гондарук В.В.,
з участю представника позивача - адвоката Геращенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1648 від 13.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у справі закрити; стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.2025 стосовно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №1648, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 17000 грн. У постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 4 підпункту 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022р., а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Позивач вважає таку постанову незаконною та необґрунтованою, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами. 02.06.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Водночас, дане клопотання не було взято до уваги, що свідчить про ігнорування обставин, які мають істотне значення для справи та порушення принципів об'єктивності і неупередженості під час розгляду матеріалів провадження.
Законом України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року, статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем військовозобов'язаних та Єдиного резервістів державного персональних реєстру даних призовників, призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, адміністраторами) яких є державні органи». держателями (розпорядниками, Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції Закону № 3549-ІХ від 16 січня 2024 року - Держателем Реєстру є Міністерство оборони України, яке на підставі п. 3 ч. 2 Закону організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6 9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри». Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, зокрема, є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, маючи можливість отримати інформацію про ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного з інших відомчих реєстрів, службовими особами її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи та безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Окрім того, в постанові не описано, яку інформацію не оновив ОСОБА_1 та не могли дізнатися з таких реєстрів, що в свою чергу суперечить вищевказаним нормам, протокол є нечітким, формальним та суб'єктивним. Не було надано доказів проведення перевірки щодо наявності інформації про ОСОБА_1 в системі військового обліку. Інформацію, яку ОСОБА_1 не оновив, відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Інформація про персональні дані ОСОБА_1 міститься в органах реєстрації актів громадського стану, які створені та діють на підставі ЗУ «Про органи реєстрації актів громадського стану»; інформація про РНОКПП ОСОБА_1 , місто роботи, податкову адресу, доходи, може бути отримана від Державної податкової служби України; про місце реєстрації - від органів ДМС України. Наприклад: Витяг з реєстру територіальної громади містить наступні відомості: прізвище, ім'я, по-батькові особи; дату народження; УНЗР (за наявності); РНОКПП особи, адресу та дату реєстрації місця проживання. Всі необхідні дані стосовно військового обліку ОСОБА_1 є наявні у системі АІТС Оберіг та відобразилися у документі Резерв +, тобто є та були доступні для працівників відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою проживання зареєстрований з 2016 року. Докази неможливості отримання такої інформації щодо його особи з доступних джерел відсутні. Крім того, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено за відсутності ОСОБА_1 , без його участі у розгляді справи, відповідач не надіслав копію постанови позивачу, що унеможливило своєчасне ознайомлення з її змістом та реалізацію права на добровільну сплату штрафу у 15-денний строк та позивач отримав недостовірну інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо того, що в них відсутні будь-які відомості про протокол №631 від 30.05.2025, на підставі якого була винесена постанова, що створило об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду.
Представник позивача - адвокат Геращенко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 ОСОБА_1 не уточнив (оновив) свої військово-облікові дані, тому відносно нього 30.05.2025 складений протокол №631 про порушення ст. 210 ч. 3 КУпАП, а 10.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №1648 про накладення на позивача стягнення за порушення ст. 210-1 ч. 3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
В протоколі викладені письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких він зазначив, що він не уточнив свої військово-облікові дані вчасно з особистих причин.
Позивач до позову додав скріншот відомостей з мобільного додатку «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 уточнив дані 12.08.2025 (а.с. 10).
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів, в тому числі копії електронного військово-облікового документа із застосунку «Резерв +» на підтвердження вчасного оновлення ним своїх військово-облікових даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 і виконання ним вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період (в редакції згідно Закону №3696-IX від 09.05.2024). Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період в Україні настав з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжений Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено неодноразово.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Завданнями військового обліку, зокрема, є своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у визначений термін і у визначений спосіб військово-облікові дані не оновив.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також те, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами неправомірність постанови №1648, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: