Справа № 531/73/25 Номер провадження 22-ц/814/3005/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край»
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2025 року та додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 травня 2025 року, постановлені суддею Поповим М.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі,
13.01.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2025, просила стягнути із ТОВ «Агро-Край» на її користь суму невиплаченої орендної плати у розмірі 18 823,97 грн., індексацію у розмірі 7 031,23 грн.; розірвати договір оренди землі, укладений 17.04.2013 між ОСОБА_2 та ТОВ «Федорівка і К», скасувавши реєстрацію речового права.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 17.04.2013 між ОСОБА_2 та ТОВ «Федорівка і К» укладено договір оренди землі, який 22.04.2013 зареєстровано у Реєстраційній службі Карлівського районного управління юстиції; номер запису про інше речове право: 817428.
За умов такого договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,0631 га, кадастровий номер 5321684900:00:004:1113, яка розташована на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
Відповідно до Додаткової угоди про внесення змін і доповнень до Договору оренди землі від 17.04.2013, сторонами зобов'язання погоджено наступні умови оренди: строк дії договору до 17.04.2025 (п.3.1. договору); із 01.01.2020 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 26.06.2020 сума якої складає 115 433,52 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації (п.4.1. договору); орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щороку до 31.12. поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв'язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами. Орендна плата може бути перерахована орендодавцю як орендарем, так і за його дорученням третьою особою, що буде належним виконанням умов цього договору. В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, до орендної плати застосовується коефіцієнт індексації, який діє в рік фактичної виплати, в подальшому - розмір орендної плати за роки, за які була здійснена виплата орендної плати, в майбутньому де індексується (п.4.3. договору).
Орендодавець у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши у строкове орендне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення.
Натомість відповідач, у порушення строків та обов'язків, передбачених договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2024 рік у розмірі 18 823,97 грн., заявлена до стягнення разом із індексацією за 2020-2023 роки у розмірі 7 031,23 грн. Тоді як істотне та систематичне порушення орендарем умов зобов'язання є підставою для розірвання відповідного договору оренди землі, зі скасуванням державної реєстрації речового права.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 06.05.2025позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 17.04.2013, зареєстрований у Реєстраційній службі Карлівського районного управління юстиції 22.04.2013, номер запису про інше речове право: 817428, загальною площею 5,0631 га, кадастровий номер 5321684900:00:004:1113, яка розташована на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, який укладено між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федорівка і К», скасовано його реєстрацію.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої орендної плати за 2024 рік у розмірі 3 266,11 грн., заборгованість щодо індексації орендної плати за 2020-2023 роки у розмірі 5 641,42 грн., а всього 8 907,53 грн.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 233,81 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами порушення відповідачем умов зобов'язання, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за 2024 рік та з індексації орендної плати за 2020-2023 роки, яка підлягає стягненню із вирахуванням сплачених відповідачем коштів (10 263,62 грн.). При цьому установлені судом порушення умов договору носять систематичний характер , що є обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права.
Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 09.05.2025 стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 443,00 грн.
Додаткове судове рішення вмотивовано тим, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат підтверджений належними доказами, відповідає критеріям складності справи та співмірності.
Відповідач оскаржив указані судові рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду по суті спору, відмовив у задоволенні позовних вимог, та зменшити розмір стягнутих із відповідача правничих витрат до 3 000,00 грн.
Доводить добросовісність дій орендаря за весь час існування орендних відносин, строк дії яких сплив 17.04.2025, що виключає підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди.
Зазначає, що згідно із п.4.2. договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п.4.7. цього договору, який визначає можливість перегляду розміру орендної плати 1 раз на рік.
На виконання вимог п.12.1. договору позивач не звертався до орендаря з метою внесення змін щодо істотних умов договору, а саме, розміру орендної плати. Відтак, останнім у визначеному сторонами розмірі сплачено заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у 2024 році, що підтверджується платіжним документом та виключає підстави стягнення заборгованості у розмірі 3 266,11 грн.
Вважає, що при визначенні розміру стягнення правничих витрат районний суд не врахував критерії реальності адвокатських витрат, не установив їх дійсність та необхідність, а також розумність їх розміру зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 20.06.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
20.11.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника позивача- адвоката Жолонко О.В. про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції явку свого представника не забезпечив, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.04.2013 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федорівка і К» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Реєстраційній службі Карлівського районного управління юстиції 22.04.2013, номер запису про інше речове право: 817428. За умов такого договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,0631 га, кадастровий номер 5321684900:00:004:1113, яка розташована на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області./а.с.8-9/.
30.07.2020 між ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» укладено додаткову угоду про внесення змін і доповнень до Договору оренди землі від 17.04.2013, зареєстрованого 26.04.2013 за №817428 від 30.07.2020; сторонами зобов'язання погоджено наступні умови оренди: строк дії договору до 17.04.2025 (п.3.1. договору); із 01.01.2020 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 26.06.2020 сума якої складає 115 433,52 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації (п.4.1. договору); орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щороку до 31.12. поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв'язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами. Орендна плата може бути перерахована орендодавцю як орендарем, так і за його дорученням третьою особою, що буде належним виконанням умов цього договору. В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, до орендної плати застосовується коефіцієнт індексації, який діє в рік фактичної виплати, в подальшому - розмір орендної плати за роки, за які була здійснена виплата орендної плати, в майбутньому де індексується (п.4.3. договору)./а.с.10/
ТОВ «Агро-Край» надано суду платіжну інструкцію №145592406 від 11.03.2025 про перерахування на рахунок позивача орендної плати за користування земельною ділянкою у 2024 році у розмірі 10 263,62 грн./а.с.64/.
Зі змісту розрахунку позивача убачається, що згідно із умовами договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 115 433,52 грн.; розмір орендної плати - 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що у грошовому виразі складає 15 006,36 грн./рік (115 433,52 грн. х 13/100%). При обрахунку розміру орендної плати індексів інфляції наведено такий розрахунок: у 2020 році орендна плата із урахуванням індексу інфляції складала 15756,68 грн. (15006,36 Х 105,0%); у 2021 році 16507,00 грн. (15006,36 грн. Х 110,0 %); у 2022 році 18998,05 грн. (15006,36 грн. Х 126,6 %); у 2023 році 16560,26 грн. (15771,68 грн. Х 105,1 %); у 2024 році 18823,97 грн. (16807,12 грн. Х 112 %).
Як визначено позивачем, загальна вартість заборгованості недоплаченої орендної плати складає 7 031,23 грн. та 18 823,97 грн. орендної плати за 2024 без вирахування податків та зборів, а всього 25 855,20 грн./а.с.21-22/
Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що з урахуванням сплаченої відповідачем орендної плати за 2024 рік у розмірі 10 263,62 грн., ТОВ «Агро-Край» має перед позивачкою борг по орендній платі за 2024 рік та невиплачений розмір орендної плати із урахуванням індексу інфляції за 2020-2023 роки.
При цьому, районний суд провів власні розрахунки, відповідно до зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2025рр.(%), що мається на офіційному сайті Мінфіну, встановив, що загальна сума орендної плати з індексацією: у 2020 році мала становити 15756,68 грн. (15006,36 Х 105,0%), у 2021 році - 16507,00 грн. (15006,36 грн. Х 110,0 %), у 2022 році - 18998,05 грн. (15006,36 грн. Х 126,6 %), у 2023 році - 15771,68 грн. (15006,36 грн. Х 105,1 %), у 2024 році - 16807,12 грн. (15006,36 грн. Х 112 %).
Отже заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням індексації НГО та індексу інфляції складає: 2020 рік - 750,32 грн.; 2021 рік - 1 500,64 грн.; 2022 рік - 3 991,69 грн.; 2023 рік - 765,32 грн.; 2024 рік - 1 800,76 грн.
Розмір орендної плати у 2024 мав становити 13 529,73 грн. (розмір орендної плати з урахуванням індексації мінус 19,5% (податки та збори).
Установивши, що відповідачем виплачено орендну плату за 2024 рік у розмірі 10 263,62 грн., суд першої інстанції визнав наявними підстави для стягнення залишку заборгованості, який склав 3 266,11 грн. Також суд постановив до стягнення з відповідача за 2020-2023 роки недоплачено орендну плату з урахуванням індексації на загальну суму 7 007,97 грн. мінус 19,5% (податки та збори) = 5 641,42 грн.
При цьому установлені судом порушення умов договору носять систематичний характер та є обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права.
Додаткове судове рішення вмотивовано тим, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат підтверджений належними доказами, відповідає критеріям складності справи та співмірності.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статі 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24і25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №912/135/17 від 27.11.2018.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №183/262/17 дійшов висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи питання належності виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати позивачці з 2024 рік та орендної плати із урахуванням індексу інфляції за 2020-2023 роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, як щодо розміру заборгованості, розрахунок за яким суд перевірив виходячи із умов договору оренди, з урахувань змін до нього, та зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2025рр.(%), що мається на офіційному сайті Мінфіну, так і наявності систематичного порушення умов зобов'язання в частині сплати оренди з урахуванням індексу інфляції.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить та зводиться до довільного трактування умов договору, строк дії якого на момент звернення позивача в суд із позовом про його розірвання не сплив. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності обґрунтованих підстав для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості із вирахуванням внесених відповідачем в ході судового розгляду справи платежів.
Стосовно підставності стягнення правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду правильно застосував, врахувавши, як особливості предмета спору, так і складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг наданих ним послуг (складання позовної заяви, уточнення позовних вимог, заперечень проти задоволення клопотання відповідача), постановивши до стягнення розмір правничих витрат пропорційно задоволеним вимогам позову.
Підстав вважати, що при визначенні розміру стягнення правничих витрат районний суд не врахував критерії реальності адвокатських витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки їх перелік змістовно викладено у мотивах оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги, що при визначенні розміру правничих витрат, районний суд не врахував фінансовий стан сторін, колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, як б підтверджували фінансовий стан ТОВ «Агро-Край», для якого б розмір стягнення 8 443,00 грн. становив би надмірний тягар. Підстав вважати, що такий розмір відшкодування витрат на правничу допомогу є для позивачки способом надмірного збагачення сторони, колегія суддів також не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ТОВ «Агро-Край» задоволенню не підлягають, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 3765 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - залишити без задоволення.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак