Справа № 524/3550/25 Номер провадження 22-ц/814/3483/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
02 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червня 2025 року, постановлене суддею Нестеренко С.Г.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.03.2025 АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із метою отримання банківських послуг «Monobank», у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Із підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов'язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору про надання банківських послуг «Monobank», просить стягнути із позичальника на користь банку заборгованість за наданим кредитом станом на 03.12.2024 у розмірі 50 237,36 грн., а також судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Автозаводсього районного суду м.Кременчука від 05.06.2025 позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.09.2021, що виникла станом на 03.12.2024 у розмірі 30 887,15 грн., яка є заборгованістю за кредитом («тілом кредиту») та кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 1 861,61 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема, в частині розміру відсотків та комісії, а тому суд визнав за можливе врахувати указані кошти в рахунок погашення боргу.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із наведеними мовами кредитування, які за правилами статей 633, 634, 641 ЦК України є публічною пропозицією (офертою).
Наголошує, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Поміж цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.
Просить врахувати, що відповідачем неодноразово вчинялися банківські операції з використання власної картки, зокрема, переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплату товарів і торгових точках тощо. Тим самим відповідач надав свою згоду зі змінами та доповненнями до Договору про надання банківських послуг.
Звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті банку та у мобільному додатку.
Посилаючись на положення частини 3 статті 82 ЦПК України вважає наявними усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній анкеті-заяві підписаній клієнтом є загальновідомим фактом. Такий доказ є загальнодоступним, а тому необхідності його залучення до справи у паперовому вигляді позивач не вбачає.
Вважає безпідставними висновки районного суду про недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, як такі, що не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію» та суперечать позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Посилаючись на позицію Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 доводить, що договір, укладений в електронній форі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України); тоді як стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка у розумінні позиції ВП ВС у справі №2-383/2010 від 14.11.2018 означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Зазначає, що презумпція правомірності такого правочину відповідачем не спростована. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справ матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.2021 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank/Universal Bank, за змістом якої просить відкрити поточний рахунок у АТ «УніверсалБанк» у гривні на його ім'я НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку.
Відповідно до п.2 анкети-заяви відповідач погодився, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 02с8е84е33е27f6b24a2fa190a50515128b0fbff60b78d9d42e7558f4e02362405, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта. Погоджується із тим, що невід'ємною частиною Анкети-зави є Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинності./а.с.26-29/
До Анкети-заяви банк додав Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank/а.с.29,30; Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank/Universal Bank/а.с.33-45/; тарифи за чорною карткою «monobank»/а.с.46-47/; паспорт споживчого кредиту «картка «monobank», таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача./а.с.48-50/
АТ «Універсал Банк» складено довідки від 03.12.2024, якими повідомлено, що клієнту ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , тип рахунку «картка чорна», алюта рахунку «гривня», активна до 01/29; повідомлено про розмір встановленого кредитного ліміту клієнту ОСОБА_1 через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг monobank від 09.09.2021 за карткою НОМЕР_1 станом на 03.12.2024, а саме:
- 09.09.2021 19:21:11 - кредитний ліміт 10000,00 грн.;
- 18.11.2022 14:14:22 - кредитний ліміт 40000,00 грн.;
- 03.01.2023 21:32:36 - кредитний ліміт 10000,00 грн.;
- 13.04.2023 15:04:14 - кредитний ліміт 50000,00 грн./а.с.31, 32/
Згідно із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 09.09.2021, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_2 станом на 03.12.2024 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло) склав 50 237,36 грн./а.с.8-13/; на підтвердження розміру стягнення позивачем надано виписку по рахунку, яка містить відомості про рух коштів по картці від 03.12.2024 за період із 09.09.2021 по 10.07.2024, із якої вбачається, що баланс на початок періоду (кредитний ліміт) станом на 03.12.2024 складає 50 000,00 грн.; сума витрат - 809667,40 грн., сума зарахувань - 759 430,16 грн./а.с.15-25/
Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що позивач не довів належними доказами факт погодження позичальником таких істотних умов кредитування, як строк дії зобов'язання, розмір відсотків та порядок повернення кредитних коштів.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що заявлений до стягнення розмір заборгованості, фактично, не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом у розмірі 37,2%, а також здійснювалось автоматичне списання процентів, що теж враховано банком, як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не було.
Стосовно визначених у анкеті-заяві умов кредитування в частині нарахування процентів за ставкою 3,1% на місяць, у разі виходу з пільгового періоду, районний суд вказав, що наведене не дозволяє суду простим математичним підрахунком перевірити правильність нарахування коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, як заборгованість за тілом кредиту. Зокрема, в контексті того, що банком нараховувалися проценти за користування кредитними коштами у розмірі 37,2% річних, які за підрахунком суду, складають 19350,21 грн., та які банк автоматично списував з рахунку відповідача. Такі неправомірно включені проценти до тіла кредиту та автоматично списані з рахунку відповідача у сумі 19350,21 грн., вирахувані судом із суми заборгованості за тілом кредиту.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з таких підстав.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від, яка містить підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно із абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно зі статтею 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Ізматеріалів справи убачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений позичальником за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Указана Анкета-заява в такому ж порядку, факсимільне відтворення підпису, підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи позичальника, а також копії сторінок паспорту та ідентифікаційного коду, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді, з проханням відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Аналізуючи приєднані АТ «Універсал Банк» до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони не містять підпису позичальника, що виключає підстави для застосування правил частини першої статті 634 ЦК України та вважати погодженими позичальником істотні умови кредитування.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів та довільного трактування норм права на власну користь. Разом з тим, матеріалами справи доведено підписання особою лише анкети-заяви, яка не містить відомостей щодо строків здійснення періодичних платежів, процентної ставки, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Посилання позивача, що примірники Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту позичальник отримав у мобільному додатку, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження викладеного. Тоді як вчинення позичальником банківських операцій з використання кредитних коштів не підтверджує погодження істотних умов зобов'язання, але у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03.07.2019 є підставою для кредитора вимагати захисту свої прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства, колегією суддів відхиляються, як неспроможні. Оскільки для вирішення заявленого спору має значення обізнаність позичальника із умовами кредитування на час підписання ним анкети-заяви (09.09.2021). Натомість, приєднані позивачем до позову Умови і правила надання банківських послуг в редакції, затвердженій Протоколом правління №46 від 24.11.2021 та набувають чинності з 27.11.2021, тобто не могли бути надані відповідачу для ознайомлення, у зв'язку з набуття ними чинності задовго після укладення договору.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Натомість, їх оприлюднення на офіційному сайті банку не звільняє позивача від обов'язку доказування у індивідуальному судовому спорі погодження позичальником умов кредитування шляхом їх підписання. Наведене забезпечує автономію волі та приватного інтересу кожної особи без порушення прав позичальника, як слабшої сторони.
Наведена позивачем у доводах апеляційної скарги практика Верховного Суду колегією суддів до уваги не приймається, як сформована з відмінних фактичних обставин, тобто нерелевантна. Оскільки Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався у позовній заяві, з посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх тверджень, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак такою процесуальною можливістю не скористався.
Посилання банку на те, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, колегія суддів відхиляє, оскільки банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №619/1384/21 від 22.11.2023, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 червні 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак