Провадження № 22-ц/803/2886/25 Справа № 181/578/24 Головуючий у першій інстанції: Літвінова Л. Ф. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
02 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Літвінової Л.Ф. від 25 листопада 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18.02.2022 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір №449664-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору озивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 10.04.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 65284,42 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25000,00 грн, прострочених платежів по процентах - 36534,42 грн, прострочених платежів за комісією - 3750,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 65284,42 грн.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №449664-КС-001 про надання кредиту від 18.02.2022 року, що становить 65284,42 грн, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 000,00 гривень (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок); суми прострочених платежів по процентах - 36 534,42 гривень (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 42 копійок); суми прострочених платежів за комісією - 3 750,00 гривень (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 65284,42 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 18.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №449664-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 25000,00 грн на строк 24 тижні (168 днів), на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0.8647 процентів за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту: 3750,00 грн., орієнтована загальна вартість наданого кредиту 54960,00 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка: 3584,96 процентів.
У пункті 3 кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 23.05.2024, повідомлено, що на ім'я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який 18.02.2022 року здійснено зарахування коштів від ТОВ «Бізнес Позика» в розмірі 25000,00 грн згідно до кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022, що підтверджується випискою по картковому рахунку клієнта за період з 18.02.2022 по 05.08.2022 (а.с. 75-87).
Отже, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що була зазначена відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором №449664-КС-001, внаслідок чого станом на 10.04.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 65284,42 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 36534,42 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3750,00 грн.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №449664-КС-001 від 18.02.2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , що останнім не заперечується та не спростовано.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.
Відповідачем не заперечується та не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року та отримання позичальником кредитних коштів у сумі 25000,00 грн; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування і комісії, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за вказаним договором заборгованості за по тілу кредиту в сумі 25000,00 грн, прострочених процентів у розмірі 36534,42 грн та комісії у розмірі 3750,00 грн.
Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем (а.с. 11-17).
Крім того, проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування (168 днів), погодженого сторонами, тобто у період до 05.08.2022. Згідно змісту розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом з 05.08.2022 позивачем не нараховувались.
Доводи апеляційної скарги, що нарахована позивачем заборгованість є більшою за погоджений договором №449664-КС-001 від 18.02.2022 року розмір орієнтовної загальної вартості наданого кредиту в сумі 54960,00 грн (п. 2.8 договору) не спростовує правильності висновків суду.
Згідно із пунктом 9) частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на день укладення кредитного договору), у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.
Відповідно до змісту паспорту споживчого кредиту, який є додатком №1 до Закону України "Про споживче кредитування", орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача обраховується за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі). У цьому паспорті міститься застереження про те, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Тобто, розмір орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Однак, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №449664-КС-001 від 18.02.2022 року убачається, що відповідач не виконував належним чином свої обов'язки зі сплати щомісячних платежів на погашення тіла кредиту, відсотків та комісії, жодного разу не вносив кошти на погашення боргу (а.с. 11-17).
Згідно з пунктом 3.2 кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Отже, у зв'язку з несплатою позичальником щомісячних платежів у строки, погоджені Графіком платежів, проценти за користування кредитом нараховувались на залишок заборгованості по кредиту (тіло кредиту), який за увесь період кредитування становив 25000,00 грн та не зменшувався.
У свою чергу, розмір орієнтовної загальної вартості кредиту (54960,00 грн) при укладенні кредитного договору вираховується на підставі припущення, що споживач належно виконуватиме свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Тому вказана сума не є присічним розміром заборгованості, що може бути нарахований, зокрема, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині нарахованої позивачем заборгованості за комісією, колегія зазначає наступне.
У пункті 2.5 кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року погоджено, що комісія за надання кредиту становить 3750,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
В апеляційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на положення частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якої після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, - кредитний договір №449664-КС-001 від 18.02.2022 року не містить.
З огляду на викладене вище, судом не встановлено нікчемність положень пункту 2.5 кредитного договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 3750,00 грн.
Доказів оспорення договору №449664-КС-001 від 18.02.2022 року, або певних його умов, зокрема, щодо нарахування комісії, - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 02 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова