Провадження № 33/803/2846/25 Справа № 192/2381/25 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Морозова Вадима Юрійовича, в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) Морозова В.Ю.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та судовий збір на користь держави у сумі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 31.08.2025 року о 17 годині 10 хвилин на автодорозі Н-08440 км керував транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови). Від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest» або у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я категорично відмовився, що зафіксовано за допомогою нагрудної відеокамери поліцейського №797507, 797899. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом клопотання про поновлення захисник вказує, що ОСОБА_1 дізнався про винесення постанови 03.10.2025 з сайту «Судова влада України», стверджує, що загальний доступ до постанови надано 01.10.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , не надав ознайомитися захиснику з матеріалами справи, не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, які містять суперечливі докази.
Адвокат за змістом апеляційної скарги зазначає, що з відеозапису неможливо встановити ознаки алкогольного сп'яніння, належний факт керування особи транспортним засобом його зупинку, відсутні причини зупинки, здійснено психологічний тиск на ОСОБА_1 з боку працівників поліції, не роз'яснено його права та порядок проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння. Зауважує, що відеозапис фрагментарний.
Разом з цим, захисник вказує, що за змістом протоколу не вказано модель, номер і серію технічного засобу відеофіксації, не залучено свідків. Наголошує на відсутності відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що впливає на кваліфікацію дій особи.
Захисник наголошує на тому, що працівники поліції не вилучили у ОСОБА_1 посвідчення водія, не надали тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 265-1 КУпАП.
Позиції учасників апеляційного процесу.
У судовому засіданні захисник Морозов В.Ю. та Рижов Д.В. підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, фактичні обставини події та її хронологію не заперечував, проте вважає дії працівників поліції неправомірними, оскільки, на його думку, останні на мали законних підстав згідно з положеннями ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» його зупиняти.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Розглянувши клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд зважає на те, що захисник отримав постанову суду у кабінеті «Електронний суд» 02 жовтня 2025 року, скерував апеляційну скаргу 08 жовтня 2025 року, докази про отримання постанови ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що для забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439644 від 31 серпня 2025 року; направленні водія ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.08.2025; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за змістом якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, за результатами огляду водій відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд зважає на доводи апеляційної скарги захисника, що судом першої інстанції не було забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 на захист, оскільки останній участі в судовому засіданні при розгляді справи не брав, справу розглянуто за його відсутності. Водночас з метою забезпечення реалізації прав ОСОБА_1 апеляційним судом належним чином повідомлено його про апеляційний розгляд, тим самим йому була забезпечена можливість особисто реалізувати свої процесуальні права, в судовому засіданні його інтереси представляв разом з ним й його захисник.
На відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції, який долучено до матеріалів справи, зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме на пропозицію уповноваженого працівника поліції пройти огляд за допомогою технічного приладу «Alcotest Drager» ОСОБА_1 повідомив, що не буде проходити тестування, оскільки впевнений у тому, що прилад покаже стан сп'яніння, так як вживав алкогольний напій (пиво).
Також зафіксовано, що поліцейським складено протокол, його оголошення ОСОБА_1 . Останній відмовився від надання пояснень, зауважив, що надасть їх у суді.
У протоколі міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Отже, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу співробітника поліції зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери.
Так, твердження захисника про порушення прядку роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наданим відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 обізнаний зі своїми правами та обов'язками. Також про це свідчить і його підпис у відповідній графі протоколу. Вказані обставини жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На знайшли свого підтвердження висловлені стороною захисту твердження щодо здійснення тиску працівниками поліції на ОСОБА_1 , що спростовано дослідженим відеозаписом з місця події, на якому вказаних обставин не зафіксовано.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 дії поліцейських не оскаржено, відповідних доказів подання скарги суду не надано, також водієм не зазначено про заперечення щодо дій працівників поліції й за змістом протоколу. Натомість, особа, відносно якої складено протокол, мала право викласти свою позицію й у письмових поясненнях на окремому аркуші, проте, своїм правом не скористалась, надавши поліцейському лише усні пояснення з приводу відмови від проходження огляду.
Щодо доводів ОСОБА_1 , висловлених під час апеляційного розгляду справи, про відсутність причин для його зупинки, апеляційний суд, не приймаючи вказані заперечення, виходить з такого.
За змістом ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України "Про електронні комунікації"; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» згідно із Законом №2123-IX від 15.03.2022 доповнено частиною четвертою, яка передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Апеляційний суд наголошує, що власне введення в Україні воєнного стану обумовлює необхідність перевірки водіїв, які керують транспортними засобами. Так, п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2021 р. №1456 передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Таким чином, облаштування блокпостів обумовлює необхідність перевірки водіїв, які керують транспортними засобами, що об'єктивно й зумовило виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Щодо відсутності на відеозаписі факту керування апеляційний суд зауважує наступне. Так, зупинку та реєстрацію події правопорушення робив наряд поліції, що ніс службу на блокпості. ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень щодо події правопорушення, не спростовував факту керування. Апеляційний суд звертає увагу, що місце розташування блокпосту територіально віддалене від місця проживання водія, вказаного в протоколі. Жодних пояснень, яким чином ОСОБА_1 міг опинитись на місці події на транспортному засобі, якщо не керував ним, апеляційному суду не надано.
Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП, та не встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів.
Факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у рішенні суду, підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 на місці події та в апеляційному суді, який підтвердив факт керування транспортним засобом, та наголошував на тому, що неодноразово просив працівників поліції роз'яснити причини його зупинки, оскільки мав сумніви у правомірному виконанні ними їх службових обов'язків.
Крім того, працівниками поліції дійсно були перераховані виявлені ознаки саме алкогольного сп'яніння. Апеляційний суд наголошує й на тому, що ступінь вираженості ознак сп'яніння об'єктивно може різнитись в залежності від концентрації (показників) алкоголю в крові, навіть, від часу вживання, й лише огляд за допомогою спеціального технічного засобу працівником поліції зі спеціальними знаннями, та/або низка методик, що застосовується лікарем під час проведення огляду в медичному закладі, можуть дозволити достеменно підтвердити стан сп'яніння, задля чого й передбачено огляд. Від проходження оглядів особа відмовилась. Натомість, нормами чинного законодавства не передбачено підстав для звільнення особи від обов'язку проходження огляду на стан сп'яніння.
На переконання суду апеляційної інстанції, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду, що як видно з наявного відеозапису не заперечувалося й самим водієм.
Стосовно доводів адвоката щодо фрагментарності відеозапису та того, що відеозапис не є безперервним, суд зауважує таке.
Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, на спростування тверджень сторони захисту, апеляційний суд зазначає, що вказане положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відезапису під час виконання поліцейським своїх обов'язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов'язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов'язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події).
Законодавчо визначені тільки наступні обов'язки працівника поліції, пов'язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Тому доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.
При цьому, слід зауважити, що за змістом відеозапису не встановлено переривання в часі запису події у її хронологічного порядку, що узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності, що вірно досліджено судом першої інстанції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення водієм обов'язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності свідків події, оскільки за змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги у даній справі дотримані.
Так, на виконання вказаної норми, до матеріалів справи долучено відеозапис, який підтверджує подію адміністративного правопорушення та спростовує доводи сторони захисту в цій частині.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, відомчих інструкцій МВС, МОЗ та судової практики Європейського суду з прав людини, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам захисту, на яких акцентувано увагу в судовому засіданні та апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Апеляційний суд виснує, що працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно останнього протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції.
Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи не наведено.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свою користь, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Клопотання захисника Морозова Вадима Юрійовича, подане в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Морозова Вадима Юрійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун