Провадження № 11-сс/803/2205/25 Справа № 206/6401/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8
(приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження№62025170030008390 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ч. 1,5 ст. 177 КПК України, є недоведеними .
Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 13 листопада 2025 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 90 840,00 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України , наявні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, врахував тяжкість та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який раніше не судимий.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника , перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні прокурора дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання та зазначеними в ухвалі слідчого судді, що не оскаржується захисником.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі, що полягає у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), крім того, на існування зазначеного ризику вказує ігнорування встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтувавши наявність цього ризику в ухвалі , крім того, на його існування вказує ігнорування встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану протягом тривалого часу, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України має місце.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані щодо особи підозрюваного, а саме, що він є військовослужбовцем, відсутні міцні соціальні зв'язки, не працевлаштований.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , а саме те, що він підозрюється у самовільному залишенні місця служби , вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем ( крім строкової служби), на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 гривень, оскільки ОСОБА_7 підозрюється за ч.5 ст. 407 КК України, що є тяжким злочином, має матеріальне забезпечення як військовослужбовець, тому колегія суддів вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що судом не враховано стан здоров'я підозрюваного, який має інфекційну хворобу та проблеми із психічним здоров'ям є необґрунтованими, так як відомостей щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 , що унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до суду апеляційної інстанції не надано.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимоги апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 13 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
_____________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4