Провадження № 11-кп/803/1520/25 Справа № 243/8566/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у провадженні за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12015050230001516 стосовно
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Слов'янськ Донецької області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Свердловськ Луганської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Енем Теучезького району Краснодарського краю, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Слов'янськ Донецької області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_14
ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_13
захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_10 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_15
захисника ОСОБА_16
18 листопада 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні 22.02.2019 у м. Слов'янську Донецької області кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 ?К України, а саме розбійного нападу у складі організованої групи у формі банди на потерпілого ОСОБА_17 з метою заволодіння грошовими коштами останнього на суму 1 424 500 гривень. Окрім того, ОСОБА_18 також обвинувачується у незаконному придбанні, носінні та зберіганні на території м. Слов'янська Донецької області вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, що вилучені 23.02.2019, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 04 грудня 2025 року, а у зв'язку з тим, що подані апеляційні скарги є необхідність вирішити питання доцільності продовження тримання під вартою.
В обґрунтування заявленого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) прокурор зазначає, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії - особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, та можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, можуть переховуватись від суду.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_14 прокурор також зазначає про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначає, що вивченням протоколів, складених за результатами проведення в умовах ізолятору тимчасового тримання аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 (після затримання в порядку ст. 208 КПК) встановлено, що останній повідомив співрозмовнику, що має намір уникнути кримінальної відповідальності шляхом створення уявлення про неосудність. Вказане свідчить про намір ОСОБА_14 уникнути кримінальної відповідальності, використовуючи всі доступні можливості, навіть створення для цього штучних умов. Тобто, у разі обрання відносно ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу, існує ризик вжиття ОСОБА_14 , зокрема, незаконних засобів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності, що створює ризик перешкоджання кримінальному провадженню (судовому провадженню) в частині забезпечення повного і неупередженого судового розгляду.
На думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.
В судовому засіданні захисники та обвинувачені заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили відмовити в його задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора, обговоривши його доводи, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою, а згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року:
ОСОБА_14 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, та виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_14 є склад кримінального правопорушення; визнано винним за ч.ч. 3, 4, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК та призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, та виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення; визнано винним за ч. 1 ст. 263, ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді 3 років позбавлення волі; за ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; у відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК призначено ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_13 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, та виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_13 є склад кримінального правопорушення; визнано винним за ч. 4 ст. 187 КК та призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, та виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення; визнано винним за ч. 4 ст. 187 КК та призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та засудженого ОСОБА_14 задоволено частково. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції та обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року включно.
В подальшому запобіжний захід стосовно обвинувачених неодноразово продовжувався апеляційним судом, останнім раз ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року строком до 04 грудня 2025 року включно без визначення застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час вирішення клопотання прокурора, апеляційний суд не входить в обговорення питання обґрунтованості підозри, яке не є предметом судового розгляду з огляду на стадію кримінального провадження, а саме, що стосовно обвинувачених вже ухвалений обвинувальний вирок суду, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому, зокрема для забезпечення виконання вироку розглядається доцільність продовження застосування запобіжного заходу.
Крім того, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, …після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов'язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (Єлоєв проти України від 06 листопада 2008 року пп. 59-61 та рішення «Свершов проти України» від 27 листопада 2008 року пп. 63-65).
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання якому продовження строку тримання обвинувачених під вартою є доцільним з огляду на те, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, а також їм призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців, а ОСОБА_9 9 років з конфіскацією майна.
В апеляційний скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано виправдав обвинувачених за ст. 257 КК та перекваліфікував дії ОСОБА_14 на ч.ч. 3, 4, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_14 визнати винним за ст. 257 КК та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнати винним у вчиненні у складі організованої групи кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 70 КК остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі; ОСОБА_11 та ОСОБА_13 визнати кожного винними за ст. 257 та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнати винними у вчиненні у складі організованої групи кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 70 КК остаточно призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_9 визнати винним за ст. 257 КК та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнати винним у вчиненні у складі організованої групи кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнати винним за ч. 1 ст. 263 КК та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Крім того, прокурором під час апеляційного розгляду заявлено клопотання про дослідження доказів, яке задоволено апеляційним судом та наразі триває дослідження доказів, у зв'язку з чим неможливо закінчити апеляційний розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання обвинувачених під вартою.
Враховуючи вищевикладене, участь обвинувачених під час апеляційного провадження є обов'язковою та існує ризик переховування обвинувачених від суду та органів правопорядку з метою ухилення від кримінального покарання у випадку залишення вироку суду першої інстанції без змін.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків обвинуваченої, у тому числі наявність у неї родини й утриманців, наявність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, при оцінці вказаного ризику судом апеляційної інстанції враховується, що місце проживання обвинувачених є місце Слов'янськ Донецької області, що є значно віддаленим від місця розгляду кримінального провадження та місцем, наближеним до лінії бойового зіткнення.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК та ймовірності його настання, за умови не застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи характер обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачені визнані винуватими, продовження військового стану, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, який не зменшився, та неможливість завершити апеляційний розгляд до закінчення раніше визначеного строку тримання обвинувачених під вартою у зв'язку з дослідженням великого обсягу доказів, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.
Крім того, апеляційний суд зважає на те, що стосовно обвинувачених ухвалений обвинувальний вирок і їм призначено покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим суд застосовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у такому випадку також з метою забезпечення виконання можливо остаточного судового рішення.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Тому, з метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочинів обвинуваченим, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до пп. “а», п. 1 ст. 5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод за яким, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: (a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
У справі «Руслан Яковенко проти України» Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.
Наразі продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким встановлена вина обвинувачених та їм призначено покарання, хоча вирок і не набрав законної сили, тому подальше тримання обвинувачених під вартою, з урахуванням наведеного вище ризику, апеляційний суд вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 199, 331, 405 КПК, апеляційний суд
Задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно, без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно, без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно, без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 січня 2026 року включно, без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4