Провадження № 11-сс/803/2129/25 Справа № 183/11005/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
підозрюваного
в режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350001316, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків,
військовослужбовця за мобілізацією,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_10 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 грудня 2025 року включно, в якості альтернативного запобіжного заходу визначено заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, якими доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, застосування більш м'яких запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. При визначенні розміру застави суд враховув тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , а також те, що розмір застави, передбачений у межах, встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст.182 КПК України, здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків. Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя визначив заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, в якій розглянути питання щодо зменшення розміру застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян, який забезпечить усунення ризиків, зазначених в клопотанні слідчого, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, або змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки матеріали клопотання взагалі не підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_8 жодного разу не вчинив дії, які б свідчили про його намір переховуватися від органів досудового слідства чи суду, відомості про зміну місця проживання останнього відсутні. Вказав, що підозрюваний має постійне місце проживання, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, бажає продовжувати служити та захищати батьківщину. Зауважує, що слідчий суддя не врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_8 кається у скоєному, співпрацює зі слідством, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого, зобов'язується своєчасно з'являтися у судові засідання, ніяким чином не буде впливати на свідків, спеціалістів, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та скоювати нові кримінальні правопорушення. Вважає непомірним визначення розміру застави у розмірі 151400,00 грн. враховуючи особу підозрюваного, його матеріальне становище, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого його підозрюють.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного та просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025042350001316, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
27 жовтня 2025 року солдату військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 в обсязі, достатньому для застосування у відношенні нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчий суддя у відповідності до вимог ст.178 КПК України належним чином врахував тяжкість та обставини вчиненого злочину, а також дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тому останній усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Є правильними також висновки слідчого судді щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_8 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку ризикам, передбаченим п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд погоджується з доводами слідчого судді суду першої інстанції, що ОСОБА_8 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , яка систематично здійснює виїзди в зони проведення Операцій Об'єднаних Сил, тому він матиме можливість не прибувати, або несвоєчасно прибувати за викликом слідчого або прокурора для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, в зв'язку з чим підозрюваний може перешкоджати проведенню досудового розслідування у розумні строки.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 раніше судимий, останній раз 17.02.2025 р. Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.190 КК Українидо 3 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК Українизвільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, стороною захисту не наведено.
Що стосується доводів захисника про наявність пом'якшувальних обставин, а саме те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, бажає продовжувати служити та захищати Батьківщину, кається у скоєному, співпрацює зі слідством, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого, зобов'язується своєчасно з'являтися у судові засідання, ніяким чином не буде впливати на свідків, спеціалістів, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та скоювати нові кримінальні правопорушення, то колегія суддів зауважує, що дані обставини, хоч і свідчать про наявність у підозрюваного певних соціальних зв'язків, однак, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано підозрюваному, на даному етапі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Приписи ч.4 ст.182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім, забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника підозрюваного про надмірний розмір застави, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з урахуванням встановлених на даний час ризиків, характеру та обставин інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, та інших обставин, що мають значення, а тому на переконання колегії суддів, визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є цілком достатнім для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від органів досудового слідства чи суду або вчинити інші протиправні дії.
Відомостей щодо протипоказань для перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора підозрюваним та його захисником не було надано, як під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу слідчого судді залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4