Провадження № 11-кп/803/1880/25 Справа № 203/540/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора
в режимі відеоконференції ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018050000000330, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано невинуватою в пред'явленому обвинувачені за ч. 5 ст. 185 КК України та виправдано її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Вказано, що запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року, на майно, вилучене в ході проведення обшуків 26 вересня 2017 року.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в особливо великих розмірах, за таких обставин.
28 квітня 2004 між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі РАЦС Кіровського районного управління юстиції міста Дніпропетровську Дніпропетровської області зареєстровано шлюб.
Від шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 народилися спільні діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У подальшому, 17 травня 2012 року у Кіровському відділі ДРАЦС PC Дніпропетровського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 - розірвано.
28 листопада 2014 року ОСОБА_10 після тривалої тяжкої хвороби помер.
За життя ОСОБА_10 30 листопада 2012 року складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального oкругу ОСОБА_14 i зареєстрований у Реєстрі нотаріальних дій за № 3259, яким він заповів усе належне йому майно своєму пасинку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_10 до нотаріуса звернувся ОСОБА_7 з метою прийняття спадщини, однак фактично прийняти її не зміг, оскільки ОСОБА_7 , в період часу приблизно з 24 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року, точний період часу встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, діючи з прямим єдиним умислом, спрямованим на таємне викрадення майна свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , яке згідно заповіту останнього від 30 листопада 2012 року після його смерті повинно було перейти у власність ОСОБА_7 , переслідуючи свої власні корисливі інтереси, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_10 тяжкого невиліковного захворювання - раку висхідного відділу ободової кишки з метастазами в печінку, кістки 4 стадії, а також те, що під час лікування він приймав тривай час в якості знеболюючого засобу наркотичний засіб - морфін гідрохлористий, внаслідок чого не міг свідомо керувати власними діями та передбачати їх наслідки, незаконно заволоділа його майном.
Так, 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діючи в якості законного представника своїх малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 857.
На підставі договору дарування № 857 від 24 травня 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_14 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 5774809, 5774818, 5774825, згідно яких власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3). Таким чином, ОСОБА_7 , як законний представник своїх малолітніх дітей, незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану квартиру, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 179 055 грн.
Крім того, 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Яворницького Дмитра (проспект Карла Маркса).
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказаний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Яворницького Дмитра (проспект Карла Маркса). Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 855.
На підставі договору дарування № 855 від 24 травня 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_14 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 5773006, 5773124, 5773135, згідно яких власниками гаражу № НОМЕР_1 за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Яворницького Дмитра (проспект Карла Маркса) стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказаний гараж, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 46 940 грн.
Крім того, 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дай за № 856.
На підставі вищевказаного договору дарування 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №N 5774463, 5774466, 5774480, згідно яких власниками квартири за адресою: АДРЕСА_4 стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану квартиру, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 330 350 грн.
Крім того, 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, і внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 854.
На підставі вищевказаного договору дарування 24 травня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 5772443, 5772425, 5772457, згідно яких власниками квартири за адресою: АДРЕСА_5 стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_15 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану квартиру, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 249 880 грн.
Крім того, 04 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, і внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливпювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння нежитлові приміщення № 73 загальною площею 242,1 кв.м. та № 73a загальною площею 454,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказані нежитлові приміщення №73 загальною площею 242,1 кв.м. та № 73a загальною площею 454,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_6 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 933.
На підставі вищевказаного договору дарування 04 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 59001408, 5901350, 5901319, 5901377, згідно яких власниками нежитлових приміщень № 73 загальною площею 242,1 кв.м. та АДРЕСА_7 стали ОСОБА_7 (розмір частки 1/10) та її малолітні діти: ОСОБА_11 (розмір частки 3/10), ОСОБА_9 (розмір частки 3/10) i ОСОБА_12 (розмір частки 3/10).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказані нежитлові приміщення, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 2 131 800 грн.
Крім того, 06 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір дарування в цей день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 958.
На підставі вищевказаного договору дарування 06 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 5937610, 5937632, 5937526, згідно яких власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_16 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування га розпорядження вищевказане домоволодіння, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 870 370 грн.
Крім того, 13 червня 2014 року , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , будинок J:38, користуючись безпораднім станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0906 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0015 та площею 0,0078 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0038.
Згідно з договором дарування ОСОБА_17 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказані земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0906 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0015 та площею 0,0078 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0038. Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 1021.
На підставі вищевказаного договору дарування 13 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6005302, 6005319, 6005279, 5937632, 5937610, 5937526, згідно яких власниками земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , плoщeю 0,0906 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0015 та площею 0,0078 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0038, стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_18 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказані земельні ділянки, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 848 932,40 грн.
Крім того, 13 червня 2014 року , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпораднім станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 , площею 0,0444 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0034.
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , площею 0,0444 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0034.
Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 1020.
На підставі вищевказаного договору дарування 13 червня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6002281, 6002352, 6002316, згідно яких власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_8 , площею 0,0444 га, кадастровий номер 1210100000:06:040:0034, стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_18 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану земельну ділянку, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 383 054,86 грн.
Крім того, 08 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння земельну дiлянкy площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 1210100000:06:038:016 та земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1210100000:06:038:0017, розташовані за адресою: Україна, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Поля Олександра (проспект Кірова), 46-A.
Згідно з договором ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 1210100000:06:038:016 та земельну ділянку площею 0,0650 га, кадастровий номер 1210100000:06:038:0017, розташовані за адресою: АДРЕСА_9 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій № 1518.
На підставі вищевказаного договору дарування 08.08.2014, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6615020, 6615056, 6615036, 6613676, 6613636, 6613660, згідно яких власниками земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 1210100000:06:038:016 та земельної ділянки площею 0,0650 га, кадастровий номер 1210100000:06:038:0017, за адресою: АДРЕСА_9 , стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказані земельні ділянки, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 833 505, 80грн.
Крім того, 08 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, щo унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями, розташованих за адресою: АДРЕСА_9 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказане нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями, розташованих за адресою: АДРЕСА_9 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій № 1517.
На підставі вищевказаного договору дарування 08 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6610646, 6610607, 6610667, згідно яких власниками нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_9 , стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказане нерухоме майно, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1 829 600 грн.
Крім того, 12 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживаивя ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_9 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказаний гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_9 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 1534.
На підставі вищевказаного договору дарування 12 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6646593, 6646636, 6646652, згідно яких власниками гаражу за адресою: АДРЕСА_9 , стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) і ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказаний гараж, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 36 136 грн.
Крім того, 12 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування нe встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_10 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітнix дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 i ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_10 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 1533. На підставі вищевказаного договору дарування 12.08.2014, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6644504, 6644605, 6644541, згідно яких власниками квартири за адресою: АДРЕСА_10 , стали малолітні діти ОСОБА_7 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану квартиру, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 152 000 грн.
Крім того, 12 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись безпорадним станом свого колишнього чоловіка ОСОБА_10 , внаслідок тяжкої хвороби: інтоксикаційної енцєфалопатії (ракової інтоксикації) з глибокою астенією, змішаними психічними порушеннями, зниженням інтелектуально - мнестичних функцій дезорганізацією психічної діяльності та лікування із застосуванням наркотичних засобів: морфіну гідрохлористого із добавленням тромадолу та сібазону, i внаслідок чого страждав органічним розладом особистості, що унеможливлювало його здатності на момент укладення правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними та передбачати ix наслідки, діючи із корисливих мотивів, безоплатно, шляхом укладення договору дарування від імені ОСОБА_10 , вилучила з його особистого володіння квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_19 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_7 , діюча як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_11 . ОСОБА_12 , отримала у дар вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_11 . Вказаний договір дарування в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 i зареєстровано у Реєстрі нотаріальних дій за № 1532.
На підставі вищевказаного договору дарування 12 серпня 2014 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, приватним нотаріусом ОСОБА_14 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 6642369, 6642214, 6642193, згідно яких власниками квартири за адресою: АДРЕСА_11 , стали малолітні діти ОСОБА_20 : ОСОБА_11 (розмір частки 1/3), ОСОБА_9 (розмір частки 1/3) i ОСОБА_12 (розмір частки 1/3).
Таким чином, ОСОБА_7 як законний представник малолітніх дітей незаконно отримала у своє особисте користування та розпорядження вищевказану квартиру, чим завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 580 770 грн.
3 урахуванням викладеного, ОСОБА_7 незаконно заволоділа нерухомим майном на загальну суму 8 472 394,06 грн., чим унеможливила його успадкування потерпілим ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_10 на підставі заповіту від 30 листопада 2012 року, та таким чином спричинила потерпілому матеріальні збитки в особливо великих розмірах.
Виправдовуючи ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив, що всі письмові докази, долучені прокурором, свідчать про те, що майно, заволодіння яким інкримінується ОСОБА_7 , було відчужене у встановленому законом публічному порядку, шляхом укладання нотаріально посвідчених правочинів, дійсність яких була встановлена рішеннями, ухваленими у цивільній справі №203/8000/14-ц, які набрали законної сили.
Крім того, суд вказав, що обвинувачення ОСОБА_7 , викладене в обвинувальному акті, є суперечливим та неконкретним.
Так, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона у період часу з 24 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року вилучила з особистого володіння ОСОБА_10 майно на загальну суму 8 472 394, 06 грн., проте, конкретні дії, вчинені ОСОБА_7 для вилучення цього майна, в обвинувальному акті не зазначені.
Крім того, суд вказав, що в обвинувальному акті зазначено, що діями ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду не власнику майна - ОСОБА_10 , а іншій особі - ОСОБА_7 , який ніколи ним не був, у зв'язку з чим, йому й не могла бути завдана шкода, оскільки ОСОБА_7 із заявою про визнання його потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, не звертався.
Суд також зауважив, що у матеріалах кримінального провадження містились висновки експертиз, які суперечать один одному, комплексну судову психолого-психіатричну експертизу призначено не було та обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, було заплановано передати до суду для розгляду по суті.
Суд першої інстанції вказав, що не надавши належної правової оцінки висновку комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи, у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, не усунувши недоліків досудового розслідування, про які зазначено у листі заступника Генерального прокурора ОСОБА_21 , обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, все ж таки було направлено до суду для розгляду по суті.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції іншим складом суду.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що при наданні оцінки доказам сторони обвинувачення колегією суддів проаналізовано лише висновок судово-психіатричної експертизи № 1215 від 06 листопада 2017 року, інші докази лише перелічено у мотивувальній частині вироку із зазначенням, що судом проаналізовано та оцінено кожний доказ, хоч відповідний аналіз у вироку відсутній. Вказав, що судом зазначено, що низка долучених до справи документів не є доказами винуватості ОСОБА_7 , водночас при наданні оцінки вищевказаному висновку експерта судом у тому числі зроблено посилання на листування органу досудового розслідування із заступником Генерального прокурора, в якому вказано на можливі допущені порушення при проведенні розслідування, у той час як це не є предметом доказування у кримінальній справі та відповідні документи також не є доказами. Зазначив, що колегією суддів у судовому засіданні 24 січня 2024 року самостійно за власною ініціативою, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін, прийнято рішення про витребування матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту (справа № 203/8000/14ц). Зазначив, що вказана справа витребувана з архіву суду та вивчена у судовому засіданні, при цьому наявні у ній судові рішення долучені до матеріалів справи за обвинуваченням ОСОБА_7 та у тому числі покладені в основу висновків суду про відсутність у діях останньої складу інкримінованого діяння. Крім того, посилається на те, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, водночас колегія суддів, по виходу з нарадчої кімнати, за відсутності відповідного клопотання будь-якої сторони, без вислуховування думки сторін, ухвалила два окремих рішення - ухвалу про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, а також виправдувальний вирок за ч. 5 ст. 185 КК України.
Захисник подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Вказав, що суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшла до правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 вважали апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою та заперечували проти її задоволення.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_22 в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Від потерпілого ОСОБА_7 на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності через захворювання.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Доводи прокурора щодо передчасного висновку суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними і необґрунтованими.
Так, судом першої інстанції належним чином надана оцінка всіх перевірених судом доказів у їх сукупності, наведені підстави для виправдання обвинуваченої ОСОБА_7 з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, що в повній мірі відповідає і згоджується з вказаними вище вимогами норм закону.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до правильного висновку про відсутність в діянні ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Як видно із обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в особливо великих розмірах.
Об'єктивна сторона крадіжки виражається в дії, тобто в таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна.
Із суб'єктивної сторони вчинення такого злочину передбачає прямий умисел, тобто особа повинна розуміти, що вилучає таке майно таємно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що оформлення ОСОБА_10 заповіту та договорів дарування майна на користь ОСОБА_7 та їхніх дітей здійснювалось у присутності нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_14 відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на фактичні обставини справи та встановлені в суді першої інстанції дані майно, заволодіння яким інкримінується ОСОБА_7 , було відчужене у встановленому законом публічному порядку, шляхом укладання нотаріально посвідчених правочинів, дійсність яких була встановлена рішеннями, ухваленими у цивільній справі №203/8000/14-ц, які набрали законної сили, що в свою чергу повністю спростовує таємний характер дій ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цьому кримінальному провадженні майно, заволодіння яким інкримінується ОСОБА_7 , було відчужене у встановленому законом публічному порядку, шляхом укладання нотаріально посвідчених правочинів, дійсність яких була встановлена рішеннями, ухваленими у цивільній справі №203/8000/14-ц, які набрали законної сили, що в свою чергу повністю спростовує таємний характер дій ОСОБА_7 .
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення стосовно того, що судом першої інстанції за власною ініціативою прийнято рішення про витребування матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту (справа № 203/8000/14ц), не заслуговують на увагу, з огляду на те, що згідно з журналом судового засідання від 25 січня 2024 року прокурор поклався на розсуд суду під час розгляду питання щодо витребовування цивільної справи з архіву Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, не висловив свої заперечення з цього питання.
До того ж судом першої інстанції надано обгрунтовану оцінку тому, що обвинувачення ОСОБА_7 , викладене в обвинувальному акті, є суперечливим та неконкретним, оскільки як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона у період часу з 24 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року вилучила з особистого володіння ОСОБА_10 майно на загальну суму 8 472 394, 06 грн. Разом з цим, конкретні дії, вчинені ОСОБА_7 для вилучення цього майна, в обвинувальному акті не зазначені.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_7 безпідставно був визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки з обвинувального акту вбачається, що діями ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду не власнику майна - ОСОБА_10 , а іншій особі - ОСОБА_7 , який ніколи не був власником, у зв'язку з чим йому й не могла бути завдана шкода. Крім того, ОСОБА_7 із заявою про визнання його потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, не звертався.
Крім того, суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_7 послався на те, що висновок судово-психіатричної експертизи №1215 від 06 листопада 2017 року, проведеної КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська», згідно з яким ОСОБА_10 на час складання заповіту від 30 листопада 2012 року будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, або недоумством, не страждав, був психічно здоровим, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а під час складання заповітів від 06 травня 2014 року та 19 серпня 2014 року та договорів дарування майна, зазначеного в обвинувальному акті, не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, викликає сумніви.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2015 року, винесеної у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_7 , проведено судово-психіатричну експертизу №367 від 14 травня 2016 року, згідно з висновками якої ОСОБА_9 на час складання заповітів та договорів дарування майна, зазначеного в обвинувальному акті, усвідомлював свої дії та міг керувати ними.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що належної правової оцінки цьому висновку складеному за результатами проведення експертизи, органом досудового розслідування не надано.
До того ж судом першої інстанції надано обгрунтовано оцінку тому, що не зважаючи на наявність у матеріалах кримінального провадження висновку судово-психіатричної експертизи №367 від 14.05.2016 року, складеного з дотриманням норм чинного законодавства, експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність, постановою слідчого ОСОБА_23 від 19.10.2017 року в рамках розслідування кримінального провадження №12014040630002772 від 27 грудня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.206-2, ч.2 ст.382, ч.1 ст.358 КК України, без будь-яких на те підстав, призначено посмертну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану померлого ОСОБА_10 на момент складання заповітів та договорів дарування майна, зазначеного в обвинувальному акті.
З висновку судово-психіатричної експертизи №1215 від 06.11.2017 року вбачається, що під час дослідження взято до уваги лише показання ОСОБА_24 та ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_7 , скориставшись хворобою ОСОБА_10 вирішила заволодіти майном ПП «Восток-2». При цьому, з описової частини висновку, показання ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_14 , яка посвідчувала заповіти та договори дарування, медичного персоналу, який надавав допомогу ОСОБА_10 , не досліджувалися та не враховувалися.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що незважаючи на те, що у матеріалах кримінального провадження містились висновки експертиз, які суперечать один одному, комплексну судову психолого-психіатричну експертизу призначено не було та обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, було заплановано передати до суду для розгляду по суті. Про вказані порушення щодо забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження також було вказано у листі Генерального прокурора України ОСОБА_21 від 02 липня 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням слідчого ОСОБА_23 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 05 вересня 2018 було постановлено призначити у кримінальному провадженні комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу.
Як вбачається з дослідженого судом першої інстанції висновку судово-психіатричного експерта №22 від 04.12.2018 року на всі поставлені запитання надано відповіді про те, що ОСОБА_10 на момент укладання заповітів 30 листопада 2012 року, 06 травня 2014 року, 19 серпня 2014 року та договорів дарування майна, зазначеного в обвинувальному акті, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив обгрунтований висновок про те, що висновок судово-психіатричного експерта №22 від 04.12.2018 року повністю підтверджує висновок судово-психіатричної експертизи №367 від 14.05.2016 року та спростовує висновки судово-психіатричної експертизи №1215 від 06.11.2017 року і обвинувачення, що висувається ОСОБА_7 в цій частині. З вказаними висновками погоджується і апеляційний суд.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони обвинувачення, що колегія суддів, по виходу з нарадчої кімнати, за відсутності відповідного клопотання будь-якої сторони, ухвалила два окремих рішення - ухвалу про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, а також виправдувальний вирок за ч. 5 ст. 185 КК України, з огляду те, що як вбачається з журналу судового засідання від 28 січня 2025 року обвинувачена вказала, що за ст. 358 КК України необхідно закрити провадження за строком давності. Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Тому, апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, що судом першої інстанції було ухвалено два окремих рішення, оскільки вказане узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Наявність або відсутність складу конкретного кримінально караного діяння повинна доводитися у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин провадження і доказів, які їх підтверджують.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із тим, що у цьому кримінальному провадженні оцінка сукупності обставин та доказів дають підстави констатувати, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого їй діяння.
З огляду на вказане апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновку суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з ухваленим в справі вироком та необхідності переоцінки доказів.
На переконання апеляційного суду висновки суду про недоведеність того, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, є законними, а необхідність виправдання ОСОБА_7 за цих обставин - обгрунтованими.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 409 КПК України не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування виправдувального вироку судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
За результатами апеляційного перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції з належним дотриманням вимог ст.ст. 22, 94, 370, 373 КПК України забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином дослідив та оцінив всі докази і виклав переконливі мотиви чому він приймає до уваги одні докази і відхиляє інші. Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з викладених у ній мотивів та вважає за необхідне вирок залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4