Провадження № 11-кп/803/3252/25 Справа № 192/2325/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження провадження матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
якою відмовлено у задоволенні подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 ,
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що засуджений ОСОБА_7 приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу “Підготовка до звільнення», “Правова просвіта», відбув більш ніж 2/3 частини строку покарання, до праці ставиться сумлінно, має 5 заохочень, стягнень не має, працює, до праці ставиться відповідально, визнає вину.
З апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він не згоден з ухвалою суду та просить застосувати до нього ст.81 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, засуджений ОСОБА_7 відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований з травня 2024 року, має 5 заохочень, які мають разовий характер, а не систематичний, стягнень не має, за весь період відбування покарання характеризувався задовільно, не приймає участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу, в заходах соціально-виховного характеру. На цей час засуджений згідно із Висновком щодо ступеня виправлення засудженого від 29.08.2025 року вказану поведінку змінив, однак суд дійшов висновку, що поведінка засудженого за весь період покарання не є сумлінною.
Заслухавши доповідь судді, прокурора та засудженого, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та засудженого підлягають задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Однак судом першої інстанції не в повній мірі дотримані зазначені положення.
Згідно із поданням та висновком щодо ступеня виправлення, засуджений ОСОБА_7 за час його перебування в ДУ “Дніпровська УВП № 4» стягнень та заохочень не мав. Під час перебування в ДУ “Солонянська виправна колонія № 21» засуджений був працевлаштований, до праці ставиться відповідально, має 5 заохочень, стягнень не має. Залучений до програм диференційного виховного впливу “Підготовка до звільнення» та “Правова просвіта». За результатами проведеної підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення має “середній» рівень ризику. Вину у вчиненому злочині визнає, щиро кається.
З урахуванням наведеного, адміністрація Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» у своєму поданні та у висновку щодо ступеня виправлення засудженого зробили висновок про те, що засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення і тому до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, згідно зі ст. 81 КК України.
Твердження суду про те, що отримані засудженим заохочення мають разовий характер, а не систематичний, за весь період відбування покарання характеризувався задовільно, не приймає участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу, в заходах соціально-виховного характеру, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 відбув більше 2/3 строку призначеного покарання, має 5 заохочень, стягнень не має, характеризується позитивно, працює, до праці ставиться сумлінно, всі поставленні завдання виконує вчасно та якісно, проявляє корисну та розумну ініціативу, приймає участь у програмах диференційного виховного впливу “Підготовка до звільнення» та “Правова просвіта», бере участь у роботах з благоустрою установи та в інших заходах соціально-виховного характеру, тому колегія суддів вважає, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 , оскільки на момент звернення до суду із поданням, мету покарання було досягнуто, засуджений довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову в умовно - достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам провадження та підлягає скасуванню, а апеляційні скарги прокурора та засудженого про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21», застосувавши до засудженого ОСОБА_7 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання на невідбутий строк покарання.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» для негайного виконання.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4