Провадження № 22-ц/803/7844/25 Справа № 215/4358/24 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс»,
відповідач - Малюта Світлана Володимирівна,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» на заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року, ухваленого суддею Коноваленко М.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складення повного судового 30 травня 2025 року),
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» (далі - ТОВ «Верра Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95507712000, який підписаний особистим підписом відповідача, на умовах строковості, платності. 25.01.2023 року між АТ «Укрстббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено Договір факторингу №237, у відповідності до умов якого АТ «Укерсиббанк» передає ТОВ «Верра Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Верра Фінанс» приймає належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Верра Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором 95507712000 від 06.07.2021 в розмірі 75838,03 грн. з яких: 48952,09 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 26885,94 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 станом на 20.06.2024 року має непогашену заборгованість перед ТОВ «Верра Фінанс» за кредитним договором в розмірі 75838,03 грн.
Просили стягнути з відповідача заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95507712000 від 06.07.2021 року в розмірі 75838,03 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «Верра Фінанс», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення судом обставин справи, які мають значення для справи, просить рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Верра Фінанс» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Верра Фінанс», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування договору №95507712000 від 06.07.2021 року на ім'я відповідача.
Вважає оскаржуване рішення суду таким, що не відповідає приписам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, оскільки приймаючи оскаржуване рішення суд надав перевагу саме відповіді АТ «Укрсиббанк» віж 20.09.2024 року, відповідно якої по клієнту ОСОБА_1 , кредитний договір №95507712000 від 06.07.2021 року в системах банку не знайдено. При цьому, суд не здійснив безпосереднє дослідження інших доказів, наявних в матеріалах справи, де зазначений інший номер кредитного договору, а саме №97848339000. У зв'язку з тим, що номер кредитного договору, за яким було зроблено запит до АТ «Укрсиббанк» не відповідає номеру кредитного договору копія якого наявна в матеріалах справи, судом не виправлено помилки та не зроблено додаткового запиту до АТ «Укрсиббанк».
Наполягає, що ТОВ «Верра Фінанс» на підставі договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року виступає новим кредитром за кредитним договором №97848339000 і право вимоги кредитора за існуючою заборгованістю ОСОБА_2 , що виникла внаслідок несплати нею боргу за кредитним договором №97848339000 від 06.07.2021 року перейшла до позивача.
Заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 75 838,03 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Верра Фінанс».
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ТОВ «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, прийняв до уваги, що наявність Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97848339000, а також анкета-заява на надання споживого кредиту та паспорту споживчого кредиту до договору, доводить факт існування волевиявлення відповідача на його приєднання до Публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг, що не є у свою чергу доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів за договором № 95507712000, за яким позивач просить стягнути кошти.
Суд наголосив, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача, та зауважив, що позивач не надав доказів на підтвердження існування кредитного договору №95507712000 від 06.07.2021 року на ім'я відповідача, що також спростовано АТ «Укрсиббанк», оскільки в системі банку відсуня інформація по даному договору.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалалми справи, що 06.07.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97848339000, а також анкета-заява на надання споживого кредиту, які підписані особистим підписом відповідача, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» встановили ОСОБА_1 ліміт кредитування у розмірі 49500 грн., зі строком дії по 20.07.2023, з можливістю отримання траншів в тому числі «кредит «плати частинами», процентна ставка річних за операціями отримання готівки становить 55%, за безготівковими операціями 55%, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду становить 0,00%, пільговий період до 56 днів, комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу до 500 грн., що також обумовлено в підписаних анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту.
Згідно п. 1.2 Договору, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором та правилами. В п. 1.5 договору вказано, що правила після підписання сторонами Договору-анкети, стають його невід'ємною частиною, підписуючи договір-анкету сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та в Правилах.
25.01.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс» було укладено Договір факторингу №237, у відповідності до умов якого АТ «Укрсиббанк» передає ТОВ «Верра Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Веррра Фінанс» приймає належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Верра Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №97848339000 від 06.07.2021 року в розмірі 75838,03 грн. з яких: 48952,09 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 26885,94 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 12.06.2024 року має заборгованість перед ТОВ «Верра Фінанс» в розмірі 75838,03 грн. з яких: 48952,09 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 26885,94 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до отриманого на запит суду інформації АТ «Укрсиббанк» по клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , кредитний договір №95507712000 від 06.07.2021 року в системах банку не знайдено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для залишення його без задоволення.
Відповідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу).
Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №955077120000 від 06.07.2021 року в розмірі 75 838,03 грн., з яких: 48 952,09 грн. - заборгованість за основним боргом, 26 885,94 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами.
Також позивачем до позовної заяви додано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у АТ «Укрсиббанк» належним чином засвідчену виписку про рух коштів картки з лімітом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95507712000 від 06.07.2021 року за період з 06.07.2021р. по 25.01.2023р.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Верра Фінанс» до позовної заяви додано Анкету-заяву на надання споживчого кредиту від 06.07.2021 року, Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (З Правилами) №97848339000 від 06.07.2021 року, Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем 06.07.2021 року, та розрахунок заборгованості за Договором №95507712000 від 06.07.2021 року, який виконаний ТОВ «Верра Фінанс».
Відповідно до отриманої на запит суду інформації АТ «Укрсиббанк» по клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , кредитний договір №95507712000 від 06.07.2021 року в системах банку не знайдено.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звертаючись до суду з даним позовом, виклав обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зазначив докази на підтвердження вказаних обставин, просив розглядати справу у відсутність представника. Заявивши клопотання про витребування доказів, вважав вказане необхідним та достатнім для підтвердження обставин, викладених у позові.
З огляду на вказане, позивач на вланий розсуд розпорядився своїми правами, тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процуальних дій, про що вірно зауважено судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував про те, що наявність таблиці обчислення вартості кредиту та додатків до договору факторингу із зазначенням суми кредиту та відсотків по іншому кредитному договору, як на підставу задоволення позовних вимог у даній справі є неспроможними, оскільки такі докази не містять відомостей про отримання та користування кредитними коштами за договором, зазначеним позивачем у позовній заяві.
Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, а тому не приймаються апеляційним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: