Справа № 761/41040/25
Провадження № 3/761/8238/2025
02 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Литвин О.А. при секретарі - Ємці Д.О. за участю прокурора Сироватки В.В., особи, відносно якої складений адміністративний протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушену старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України підполковник поліції Трояном О.А. за протоколом № 172 від 24 червня 2025 року та за протоколом № 4033 від 23 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 , обіймаючи по 03.12.2021 посаду виконуючого обов'язки генерального директора комунального підприємства Київської обласної ради «Київоблагроліс», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на яку поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VІІ та пп. 27 розділу XIII Закону №1700-VII несвоєчасно 09.02.2024, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, пояснив, що він не був обізнаний про строки подання декларацій, подав одразу, як йому зателефонували з роботи.
Прокурор у судовому засіданні просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, вивчивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, дійшов наступних висновків.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КпАП України).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Вина ОСОБА_1 у порушенні Закону України "Про запобігання корупції" підтверджується зібраними доказами у справі у їх сукупності.
У відповідності до ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення.
Так, згідно з розділом 1 статуту КП КОР «Київоблагроліс» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є комунальним унітарним комерційним підприємством. Київська обласна рада (засновник) від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження підприємством. Підприємство безпосередньо підпорядковується Київській обласній раді. Оперативне керівництво діяльністю підприємства здійснює управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради.
Пунктом 2.1. розділу 2 статуту визначено що підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність з урахуванням порядку та обмежень, встановлених засновником (згідно статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Отже, КП КОР «Київоблагроліс» є юридичною особою публічного права.
Розпорядженням першого заступника голови Київської обласної ради від 30.09.2021 №594 ОСОБА_1 в чергове призначено виконуючим обов'язки генерального директора КП КОР «Київоблагроліс» з 04 жовтня 2021 року на два місяці по 03 грудня 2021 року.
Відповідно до офіційного веб-сайту НАЗК в розділі «Декларування» розміщено роз'яснення щодо того, хто вважається посадовою особою юридичної особи публічного права відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII.
Під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств, слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника.
Так, адміністративно-господарські функції (обов'язки) - це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Проте слід зазначити, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 внесені зміни до Закону №1700-VII. У ньому в ч. 1 ст. 1 добавлено новий 9 абзац такого змісту: посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права. Визначене Законом №1700-VII коло осіб у понятті посадової особи юридичної особи публічного права звужується від визначеного раніше в роз'ясненнях. Проте посада
ОСОБА_1. підпадає під обидва ці визначення.
Згідно із розділом 6 статуту (Управління підприємством) управління діяльністю підприємства здійснюється генеральним директором. Генеральний директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об'єднаень) , закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженої засновником.
Отже, ОСОБА_1 , будучи призначеним виконуючим обов'язки генерального директора КП КОР «Київоблагроліс» є посадовою особою юридичної особи публічного права, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Згідно з приміткою до ст. 1726 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до розпорядженням першого заступника голови Київської обласної ради від 02.12.2021 №746 ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків генерального директора КП КОР «Київоблагроліс» з 03 грудня 2021 року у зв'язку із закінченням строкового трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Згідно з приміткою до ст. 1726 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону№1700-VII.
Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Тобто, ОСОБА_1 , будучи звільненим у 2021 році, зобов'язаний був подати до 01.04.2022 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2021 рік.
Проте, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022
№2115-IX установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.
Абзацом 4 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.
Абзацом 1 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Отже, ОСОБА_1 будучи звільненим з 03.12.2021 з посади виконуючого обов'язки генерального директора КП КОР «Київоблагроліс», та припинивши діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, мав подати до 23 годин 59 хвилин 31.01.2024 включно декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2021 рік.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію після звільнення за 2021 рік, ОСОБА_1 подав лише 09.02.2024 о 12 год. 30 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.
Будь-яких об'єктивних даних, щодо неможливості подання декларації в установлений законом строк, ОСОБА_1 не надав.
Доказів поважності причин неподання такої декларації ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, судом не встановлено.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Враховуючи дані про особу, яка притягуються до адміністративної відповідальності, те , що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 172-6 КУпАП,275-280,283-287 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Литвин О.А.