Справа № 707/527/25
Провадження № 2/697/526/2025
02 грудня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі також - ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», позивач) звернулося в Черкаський районний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.06.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1995829 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2 000,00 грн., дата надання кредиту 05.06.2021, строк кредиту 30 днів, валюта кредиту UAН, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка 1,90% в день.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 19.02.2022 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6 560,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 4 560,00 грн.
Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредит надається Товариством в межах дії Договору про надання коштів шляхом кредитування у безготівковій формі та перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта.
На підтвердження виконання Товариством п.2.1 кредитного договору, позивач надає лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якого 05.06.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 02-24122001 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 .
На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Враховуючи зазначене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021 в розмірі 6 560,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18.02.2025 матеріали зазначеної справи передано на розгляд за підсудністю до Канівського міськрайонного суду Черкаської області (а.с.29-30).
Ухвалою Канівського міськрайонного суд Черкаської області від 24.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.73).
22.04.2025 від представника позивача до суду надійшла заява з проханням стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн. (а.с.89-91).
26.08.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гончарука А.В. надійшло клопотання в якому він зазначив, що заявлені вимоги відповідач визнає частково, а саме повністю визнає заборгованість за сумою отриманого кредиту, не визнає розмір нарахованих відсотків та пені. До спірної ситуації просить застосувати вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, законодавцем відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: 1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів; сім'ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім'ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім'ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки.
Так, члени сім'ї, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, п.5 ч. 1 ст. 10 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту (а.с.120).
Представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги задовольнити та стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн., проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.89-91).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Гончарука А.В.
Представник відповідача - адвокат Гончарук А.В. у судове засідання не з'явився, в клопотанні від 26.08.2025 міститься прохання провести розгляд справи за відсутності сторони відповідача, задовольнити заявлені позовні вимоги частково в частині стягнення суми отриманого кредиту, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків та пені (а.с.120).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Товариство за договором) та ОСОБА_2 (Клієнт за договором) укладений договір № 1995829 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.13-25).
Договір № 1995829 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту продукту до договору від 05.06.2021 підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М188 (а.с.25).
Згідно з п. 1.1. Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ ITC Товариства.
Згідно з п. 1.2 Договору, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.3 Договору, строку кредиту 30 днів.
Пунктом 1.4.1 Договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 2.4 Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1. договору.
Згідно з п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 4.2.1 договору, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Пунктом 4.2.3. розділу 4 договору сторони погодили, що:
- за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п. 1.5.1 договору;
- при застосуванні автопролонгації знижка, надана клієнту в рамках програми лояльності, анулюється та здійснюється автоматичний перерахунок процентів за користування кредитом за період, визначений п.1.3 договору, за стандартною процентною ставкою (застосовується стандартна процентна ставка) та відбувається перерахунок загальної вартості кредиту. Результат таких перерахунків відображається в особистому кабінеті.
Згідно з п. 4.2.5 договору, загальна кількість автопролонгації за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п. 1.3 договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Додатком № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1995829 від 05.06.2021 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якого ОСОБА_2 мала сплатити з 05.06.2021 до 05.07.2021 - 2 006,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - сума кредиту; 6,00 грн. - проценти за користування кредитом; 3,71% - реальна річна процентна ставка (а.с.36).
Також електронним підписом ОСОБА_2 було підписано Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1995829 від 05.06.2021, в якому визначено Графік платежів та з якого вбачається, що сума кредиту за розрахунковий період становить 2 000,00 грн., проценти за користування кредитом становлять 6,00 грн. (а.с.36) та паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено тип кредиту - кредит, сума ліміту - 2 000,00 грн., строк кредитування - 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору та відсоткова ставка: стандартна процентна ставка - 693,50% річних (або 1,90% в день) та знижена процентна ставка - 3,65% річних (або 0,01% в день), а також вказана орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): за стандартною процентною ставкою - 3 140,00 грн., за зниженою процентною ставкою - 2 006,00 грн. (а.с.37-40).
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 1995829 від 05.06.2021 ідентифікована ТОВ «Лінеура Україна», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор - М188; дата відправки ідентифікатору позичальнику - 05.06.2021; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - 380985623814 (а.с.44).
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 30137-0403 від 04.03.2024, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.06.2021 14:56:06 на суму 2 000,00 грн., маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іPay.ua - 92473184, призначення платежу: зарахування 2 000,00 грн. на карту НОМЕР_3 (а.с.50).
24.12.2021 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с.59-65).
Згідно з п. 3.1. Договору факторингу, підписанням цього договору клієнт гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-2412201 від 24.12.2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021 у розмірі 6 560,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - залишок по тілу кредиту, 4 560,00 грн. - залишок по відсотках (а.с.43).
10.01.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» направило ОСОБА_2 вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій зазначено, що на підставі договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», право вимоги заборгованості по кредитному договору № 1995829 від 05.06.2021 відступлене ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Також зазначено суму заборгованості перед новим кредитором, яка складає 6 560,00 грн. та реквізити для оплати даної заборгованості (а.с.41).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1995829, заборгованість ОСОБА_2 за договором № 1995829 від 05.06.2021 станом на 04.12.2024 становить 6 560,00 грн., яка складається з: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4 560,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с.42).
Вказана сума заявлена позивачем до стягнення.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 1995829 був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 1995829 від 05.06.2021 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_2 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М188, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_2 , про що свідчить п. 11 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані відповідача, відомості щодо її місця проживання, номер телефону, електронний підпис НОМЕР_4 (а.с.13-25).
Також електронним підписом ОСОБА_2 було підписано Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1995829 від 05.06.2021, в якому визначено Графік платежів та паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та відсоткова ставка, а також вказана орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі).
Встановлено, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.
Крім того, у процесі реєстрації в ІТС ТОВ «Лінеура Україна» відповідач зареєструвала банківську платіжну карту № НОМЕР_1 для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості.
Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Лінеура Україна» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_2 .
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Отже, із наведеного слідує, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір та відповідач отримала кошти у розмірі 2 000,00 грн., які були перераховані на рахунок, вказаний у договорі № НОМЕР_1 .
За нормами Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року (справа№732/670/19), від 12 січня 2021 року (справа №524/5556/19), від 31 серпня 2022 року (справа №280/4456/20), від 09 лютого 2023 року (справа №640/7029/19)).
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.
Крім того, представник відповідача - адвокат Гончарук А.В. у своєму клопотанні не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Жодних доказів про розірвання даного кредитного договору, про визнання його пунктів недійсним стороною відповідача надано не було, а тому даний договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
У договорі зазначені персональні дані відповідача, які повністю збігаються із зазначеними даними у клопотаннях, наданих суду представником відповідача, а саме ПІБ, РНОКПП, місце проживання. Даних на спростування належності відповідачу карти № НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення договору № 1995829 від 05.06.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Також суд враховує, що відповідачем та її представником не заперечується факту укладення договору № 1995829 та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» та наявність заборгованості по кредиту.
Що стосується відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-24122001 відповідно до якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с.59-65).
На виконання вимог договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» суми 190 000,00 грн., 2 000 000,00 грн. та 580 911,15 грн. фінансування за цим договором, що підтверджується платіжними інструкціями № 453 від 28.12.2021, № 1696 від 24.12.2021 та № 1697 від 28.12.2021 (а.с.56-58).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № 02-24122001 від 24.12.2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за договором № 1995829 від 05.06.2021, загальна сума заборгованості 6 560,00 грн. (а.с.43).
Таким чином, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6 560,00 грн. за кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021.
Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження переходу права вимоги надав суду належним чином засвідчені докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, договір факторингу відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, є чинними, а отже право вимоги за договором перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на законних підставах. Такий договір факторингу сторонами не розривався, тому підлягає до виконання і мають правове значення для відповідача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора. Також відповідачем та її представником жодних заперечень з приводу відступлення права вимоги висловлено не було.
Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 1995829, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1995829 від 05.06.2021 за період з 05.06.2021 по 04.12.2024 становить 6 560,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту та 4 560,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
Згідно з статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 Верховний Суд зазаначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Вимог щодо стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, жодного розрахунку за такими вимогами не подавав і не позбавлений можливості захистити своє право у випадку його порушення.
Суд бере до уваги строки кредитування і розміри відсотків, визначені у кредитному договорі.
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 4.2.1 договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1.-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Пунктом 4.2.3. договору сторони погодили, що:
- за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п. 1.5.1 договору.
- при застосуванні автопролонгації знижка, надана клієнту в рамках програми лояльності, анулюється та здійснюється автоматичний перерахунок процентів за користування кредитом за період, визначений п.1.3 договору, за стандартною процентною ставкою (застосовується стандартна процентна ставка) та відбувається перерахунок загальної вартості кредиту. Результат таких перерахунків відображається в особистому кабінеті.
Згідно з п. 4.2.5 договору, загальна кількість автопролонгації за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Із наданого позивачем розрахунку встановлено, що заборгованість по відсотках у розмірі 6 560,00 грн. нараховано за період з 05.06.2021 по 04.12.2024.
При цьому, згідно з п. 4.2.5 договору загальна кількість автопролонгації за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є такими, що настав.
Враховуючи наведену умову договору, а також відсутність сплати заборгованості відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 по відсотках за 120 днів користування кредитом з 05.06.2021 по 02.10.2021 становить 4 560,00 грн. (2 000,00 грн. х 1,9% х 120 днів), які нараховані позивачем із розрахунку 1,9% ставки у день (а.с.13-25).
При цьому відповідач доказів, принаймні, часткового погашення кредитного боргу суду не надала, своїх контррозрахунків не представила, що могли б спростувати математичні обчислення позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 6 560,00 грн. (2 000,00 грн. + 4 560,00 грн.).
Що стосується клопотання представника відповідача - адвоката Гончарука А.В. про необхідність застосування до спірної ситуації вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та списати нараховані відсотки, суд зазначає наступне.
Представник відповідача посилається на те, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 загинув у віці 24 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи обов'язки військової служби по захисту незалежності та територіальної цілісності Батьківщини.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать:
1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;
сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
сім'ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім'ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім'ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
2) дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю;
3) дружина (чоловік), які не одружилися вдруге, батьки, неповнолітні діти померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);
4) діти померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Так дійсно, батьки належать до членів сім'ї загиблого військовослужбовця.
Проте, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко передбачено право звільнення від сплати відсотків за користування кредитом лише ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ та ЇХ ДРУЖИН/ЧОЛОВІКІВ.
Тобто, пільга, яка передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не стосується батьків військовослужбовців.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться належним чином завірена копія договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В. (а.с.45-48), додаткова угода № 1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2025 (а.с.49), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 (а.с.67), копія довіреності від 30.12.2024, а також копія акту про отримання правової допомоги від 22.04.2025, згідно якого адвокат надав а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_2 в рамках кредитного договору № 1995829 від 05.06.2021 - 1 година - 2 000,00 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години - 5 000,00 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 години - 3 000,00 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн. (а.с.93); копія рахунку № 22.04.2025-18 від 22.04.2025 про надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 на суму 10 500,00 грн. (а.с.98).
На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію № 3 7720 від 22.04.2025 згідно якої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало ОСОБА_4 10 500,00 грн. за призначенням платежу: оплата за правничу допомогу згідно рахунку 22.04.2025-18 від 22.04.2025 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с.97).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за послуги:
- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості з 2 000,00 грн. до 500,00 грн.;
- складення та подання до суду позовної заяви з 5 000,00 грн. до 2 000,00 грн.;
- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів з 3 000,00 грн. до 500,00 грн.
Що стосується витрат на канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, суд зазначає наступне.
Відповідно до списку № СВ № 40 згрупованих відправлень, ОСОБА_2 було відправлено поштове відправлення № 0505293341820, вартість відправлення 65,00 грн. (а.с.94-зворот - 96).
Відповідно до фіскального чеку "Укрпошти" від 22.04.2025, сплачено за послуги з пересилання поштових відправлень в розмірі 4 095,00 грн. (а.с.96).
При цьому, представником позивача не надано доказів понесення ним канцелярських витрат (виготовлення копій документів).
Тобто, підлягають відшкодуванню підтверджені витрати на відправку поштової кореспонденції в розмірі 65,00 грн.
Таким чином, виходячи з встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 065,00 грн. (500,00 + 2 000,00 + 500,00 + 65,00 = 3 065,00 грн.), які можна вважати необхідними та неминучими для позивача, який залучив адвоката для надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3 4617 від 22.01.2025 (а.с.12).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Пунктом 19 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ передбачено, що сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
За змістом статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, видається одне посвідчення за їх вибором.
Згідно із пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до Положення № 302, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
За приписами абзацу другого пункту 10 Положення № 302, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, посвідчення члена сім'ї загиблого, посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
В пункті 15 Положення № 302 передбачено, що посвідчення ветерана, нагрудні знаки та листи талонів вручаються особисто ветеранам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, їх законним представникам або уповноваженим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України звільнені від сплати судового збору, при цьому, вказаний статус та право користування зазначеною пільгою підтверджуються виключно посвідченнями з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
На підтвердження наявності підстав для звільнення від оплати сплати судового збору представником відповідача надано копію «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» серії НОМЕР_5 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Оскільки в даній справі відповідач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1995829 від 05.06.2021 в розмірі 6 560,00 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень, 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 065,00 грн. (три тисячі шістдесят п'ять гривень, 00 копійок).
Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Б . К . Скирда