Справа № 564/4432/25
02 грудня 2025 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Грипіч Л.А.
розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22 вересня 2025 року о 06:39 год., на автодорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, 124 км, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області складено протокол серії ЕПР1 №470412 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 22.09.2025 о 06:11, громадянин ОСОБА_1 повторно керував транспортним засобом не маючи права керування, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення (27.02.2025 відносно даного громадянина було винесено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП про накладення стягнення у вигляді штрафу), чим порушив ст.15 Закону України «Про дорожній рух», п.2.1«а» ПДР.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив викладені у протоколі обставини та пояснив, що він вимушений був сісти за кермо та їхати на роботу, оскільки він являється військовослужбовцем, сумлінно виконує свої службові обов'язки, у зв'язку з чим був в період з 21.09.2025 та 22.09.2025 був заохочений вихідним днем у межах Рівненського гарнізону, але у зв'язку із службовою необхідністю був викликаний безпосереднім командиром на службу 22.09.2025 о 06:00 год. Вважає, що за таких умов не може бути притягнути до адміністративної відповідальності. Також просив врахувати його стан здоров'я, оскільки він має ряд захворювань та потребує лікування, а накладення штрафу поставить його у відчутно скрутне матеріальне становище.
На підтвердження своїх пояснень надав суду письмові пояснення тво начальника їдальні військової частини НОМЕР_1 , довідку військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2025 №393 форми 5, службову характеристику від 20.11.2025, медичні документи щодо наявних захворювань та проведених досліджень.
Просив не притягувати до адміністративної відповідальності.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов наступних висновків.
Так на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення надано: протокол про адміністративне правопорушення від 22.09.2025 серії ЕПР1 №461280; довідку старшого інспектора ВАП УПП в Рівненській області ДПП капітана поліції Ю.Мороз, з якої вбачається, що відповідно до запиту ІПНП підсистеми «Адмінпрактика», 27.02.2025 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4161080 за ч.2 ст.126 КУпАП, вчиненого 27.02.2025 та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн, оскільки водій не отримував посвідчення водія відповідної категорії, відповідно до запиту ІПНП ГСЦ «Посвідчення водія» посвідчення водія ОСОБА_1 не знайдено; роздруковану з інформаційної пошукової бази копію постанови серії ЕНА №4161080 від 27.02.2025; відеозаписи.
Відповідно до ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, які у свою чергу передбачають відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4161080 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. кримінальної відповідальності.
Відтак, особа підлягає адміністративній відповідальності у тому випадку, якщо дії такої особи є, зокрема, винними, тобто вчинені умисно або з необережності.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , умисно або з необережності керував транспортним засобом, тобто свідомо, розуміючи, що не має права керування транспортним засобом, з власної волі керував транспортним засобом.
Більше того, як вбачається із долучених пояснень тво начальника їдальні військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 , старший солдат ОСОБА_1 , старший кухар їдальні військової частини НОМЕР_1 , за зразкову службу та відмінне виконання своїх службових обов'язків в період з 21.09.2025 по 22.09.2025 був заохочений вихідним днем у межах Рівненського гарнізону, але у зв'язку зі службовою необхідністю в терміновому порядку був викликаний на службу начальником їдальні молодшим сержантом ОСОБА_3 22.09.2025 на 06:00 год.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст.35-37 Розділу І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Суд також враховує, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і Законом України №4643-IX від 21.10.2025 затверджено Указ Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 05.11.2025 строком на 90 діб.
Тобто, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, в умовах дії воєнного стану, отримав наказ від свого командира негайно з'явитись на службу та виконував такий наказ у той момент, коли був зупинений працівниками поліції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Крім того, відповідно до ст.18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд також враховує, що 17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Так в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява №7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Відтак, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 фактично діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки змушений був на виконання наказу свого начальника з'явитись на службу, як військовослужбовець, враховуючи відсутність доказів того, що ОСОБА_1 свідомо, з власної волі, розуміючи, що не має права керування транспортними засобами, сів за кермо, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1«а» Правил дорожнього руху та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, у суду виник обґрунтований сумнів у доведеності поза розумним сумнівом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених умов, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження в справі №564/4432/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяЛ. А. Грипіч