Справа № 296/9468/25
2/296/3494/25
про залишення позовної заяви без руху
"27" серпня 2025 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Адамович О.Й., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду з вказаним позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, збільшивши розмір її частки у спільному майні подружжя; залишити у власності відповідача 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 176, 177 ЦПК України.
Згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 6 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Позивачем не додано доказів на які здійснюється посилання у позовній заяві, зокрема щодо витрат на дітей.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна.
У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна на момент звернення до суду. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
Таким чином, позивач повинна зазначити ціну позову, яка визначається дійсною вартістю спірного нерухомого майна, право власності на яке просить визнати. Вартість цього майна повинна документально підтверджуватись (технічним паспортом із зазначенням інвентаризаційної оцінки нерухомого майна на день звернення до суду або висновком експерта про вартість цього майна).
Статтею 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто розмір судового збору у даній категорії справ, встановлюється безпосередньо від ціни позову, яку позивач має визначити від вартості майна на час звернення з позовом до суду.
Однак, як встановлено судом з наданих матеріалів позову, в порушення вищенаведених вимог закону, позивачами не надано актуальну грошову оцінку оспорюваного нерухомого майна, станом на момент подачі даної позовної заяви, що позбавляє можливості суд встановити точну суму судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, адже така сума встановлюється в розрахунку одного відсотка від ціни позову.
Таким чином, враховуючи наведені норми закону, позивачу у своїй позовній заяві необхідно надати докази на які здійснюється посилання у позовній заяві, зокрема щодо витрат на дітей; зазначити ціну позову, яка залежить від актуальної оцінки, вартості оспорюваного майна на момент подання даного позову та сплатити судовий збір у порядку та розмірі, встановленому законом, з урахуванням актуальної ціни позову. У разі неможливості позивача надати докази проведення експертної оцінки щодо вказаного спадкового майна, позивач повинен надати відповідні докази, а також належним чином обґрунтувати зазначені обставини.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду та поданням позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи) в новій редакції з усуненими недоліками.
Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатять судовий збір, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Додатково суддя роз'яснює, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачам це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
З огляду на викладене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст..ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна подружжя залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, п'ять днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що у випадку не усунення вказаних недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала про залишення позову без руху не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала щодо визначення розміру судових витрат.
Суддя О. Й. Адамович