Справа № 203/3435/25
Провадження № 2/0203/1748/2025
06.10.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
22 травня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому позивач просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.12.2023 року.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вони з відповідачкою зареєстрували шлюб 22.12.2023 року, є батьками малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як пояснив позивач, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам сторін, бажанню розвиватися фізично, розумово, духовно та у соціальному відношенні, здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Вони втратили один до одного почуття любові, взаєморозуміння та взаємоповаги, стосунки розладились. На даний час він з відповідачем не підтримує шлюбних відносин та вони проживають окремо. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.
18.09.2025 року представник відповідача надала до суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, проте заперечує проти обставин, які вказані позивачем, як причина розірвання шлюбу. Позивач зазначив, що сімейне життя між сторонами не склалося, перш за все, через ставлення позивача до відповідача, а саме через прояви неповаги до відповідача зі сторони позивача, які полягають у застосуванні до відповідача нецензурної лексики, постійного приниження, психологічного тиску, направленого на придушення власної думки відповідача, змушування підкорятись з усіх питань позивачу, неможливість самостійно приймати рішення. Фактично позивач застосовував до відповідача психологічне насилля, до якого, згодом додалося ще і фізичне насилля. Розуміючи, що надалі виправдовувати дії позивача не можна, відповідач у лютому 2025 року вирішила припинити з позивачем шлюбні відносини, та переїхала з дитиною спочатку до своєї матері у м. Дніпрі, а потім до іншого міста, де і на теперішній час вони проживають окремо від позивача. Відтак з лютого 2025 року подружжя вже остаточно припинило свої шлюбні відносини, проживають окремо, що свідчить про те, що позивач та відповідач перестали вести спільне господарство, не мають спільного бюджету, не пов'язані спільним побутом, та фактично не мають взаємних обов'язків, притаманних подружжю.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначає, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 року, цивільну справу №203/3435/25, провадження №2/0203/1748/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 29.05.2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судом з метою визначення підсудності було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1451850 від 05.06.2025 року, з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
29.05.2025 року на виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом направлено запити до органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, у відповідь на які 07.07.2025 року надійшла інформація з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС, відповідно до якого ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.12.2024 по теперішній час.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, до початку судового засідання 06.10.2025 року представник позивача та представник відповідача надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Також у своїх письмових заявах представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, а представник відповідача - не заперечувала проти розірвання шлюбу, проте просила суд прийняти до уваги обставини, які зумовили причину розірвання шлюбу.
З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2023 року громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, про що 22.12.2023 року складено відповідний актовий запис за №1805; прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 ; місце державної реєстрації: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 27.11.2024 року (а.с. 35).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.
Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
Аналіз викладених вище норм вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідач визнала позов, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов ОСОБА_1 задоволений повністю, відповідач визнала позов у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 484,48 грн, тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову, а також інші 50 відсотків, тобто 484,48 грн - повернення позивачу з Державного бюджету України.
Суд додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи №203/3435/25, а саме: квитанція про сплату №9948-7792-4143-0520 від 21.05.2025 року на суму 968,96 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), який зареєстрований 22 грудня 2023 року у Соборному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (актовий запис за №1805) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста сорок вісім гривень 48 копійок).
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста сорок вісім гривень 48 копійок) (квитанція про сплату №9948-7792-4143-0520 від 21.05.2025 року на суму 968,96 грн міститься в матеріалах цивільної справи №203/3435/25).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.М. Ханієва