справа № 235/1195/24
провадження № 1-кп/208/737/25
про продовження дії запобіжного заходу
01 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 - в режимі ВКЗ
обвинуваченого ОСОБА_4 - в режимі ВКЗ
захисника ОСОБА_5 - в режимі ВКЗ
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 січня 2024 року за № 62024050010000027 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми Сумської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -
В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 грудня 2025 року включно.
Нині встановлено, що існують підстави, що унеможливлюють завершення судового розгляду, а саме необхідність встановлення місцезнаходження свідка сторони обвинувачення, на допиті якого наполягає сторона захисту, а також зазначено про обговорення умов можливого укладення угоди.
Прокурор ОСОБА_6 , який входить до групи прокурорів в цьому кримінальному провадженні, направив на адресу суду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор висловив також прохання не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_3 , який також входить до групи прокурорів в кримінальному провадженні, в судовому засіданні підтримав клопотання з мотивів, зазначених в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з мотивів не згоди з ризиками, зазначеними в ньому, а саме посилаючись на їх відсутність, вважав достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або повернення його до частини, щоб він мав можливість перевестися до іншої частини.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного і просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, що зазначені прокурором, та застосувати до йог підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд заслухавши учасників, оцінивши доводи клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обстави кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На думку суду, прокурором доведено наявність ризиків на час судового провадження, що полягають у можливості переховування від суду, а також впливу на свідків.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення умисного тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі встановлення його винуватості судом, останньому можливе призначення покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Обвинувачений не одружений, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем свого мешкання, що у свою чергу свідчить про можливість переховування він суду, оскільки ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженню, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, адже обвинувачений проходить разом зі свідками військову службу в одній частині і ці свідки не всі ще не допитані в суді. Позиція сторони захисту, що обвинувачений не знайомий з цим свідком, і в той же час на відсутність згоди на виключення цього свідка з об'єму доказів, враховуючи клопотання прокурор про зміну об'єму доказів, свідчить про залишення зазначеного ризику.
Отже, судом встановлено доведеність як обґрунтованості підозри, що викладена в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті, так і наявність ризиків, що вказує на необхідність застосування запобіжного заходу.
Водночас, за приписами ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
Отже, інший запобіжний захід, зокрема і домашній арешт, на чому наголошував обвинувачений та його , не може бути до нього застосований.
Оскільки прокурором доведена наявність ризиків, що продовжують існувати, то відповідно є підстави для продовження дії запобіжного заходу, що був застосований до обвинуваченого.
Керуючись приписами ч.ч.3 та 4 ст.183 КПК України, вважаю можливим залишити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, в попередньому розмірі, а саме у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840,00 гривень.
І в цій частині, суд не може погодитися з вимогою прокурора про не визначення застави, що викладена в клопотання, оскільки застава була визначена при попередніх розглядах клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу, в тому числі врахувавши, що за спливом часу ступінь ризиків зменшується, а саме ухвалою суду від 09 травня 2025 року обвинуваченому було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, і в подальшому розмір застави був зменшений з урахуванням встановлених обставин справи. Зазначені рішення не оскаржувались в цій частині. Будь-які обставини, що вказували б на збільшення ризиків, появу нових чи збільшення ступеню дійсності існуючих, прокурором не наведено, а отже підстави не визначати розмір заставу відсутні.
У разі застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, то останнього слід зобов'язати з'являтися за першим викликом до прокурора та суду, а також покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст.331, 392, главою 18 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми Сумської області, громадянина України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 01 грудня 2025 року по 29 січня 2026 року включно.
Строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 січня 2026 року включно.
Визначити заставу в розмірі 90840 (дев'яноста тисяч вісімсот сорок ) гривень, які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого з'являтися до суду за першим викликом та покласти на обвинуваченого обов'язки:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи (служби);
- утриматися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 .
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Копію ухвали направити до Білоцерковського зонального відділу ВСП у м. Біла Церква для відома і виконання, а також вручити обвинуваченому ОСОБА_4
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено учасникам судового провадження о 08 годині 15 хвилин 02 грудня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1