Справа № 932/18862/25
Провадження № 1-кп/932/1817/25
02 грудня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м.Дніпро в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025047110000433 від 07.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, освіта - середня, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не працюючого, судимого 25.03.2025 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.389 КК України, -
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 ОСОБА_3 було засуджено ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Після набрання вироком законної сили дня ОСОБА_3 19.08.2025 було поставлено на облік Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, де він 04.09.2025 під підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України.
В цей же день, 04.09.2025, засудженого ОСОБА_3 під підпис було ознайомлено з направленням на роботи, відповідно до якого він повинен був 05.09.2025 прибути до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та приступити до відбування покарання, проте від отримання вказаного направлення ОСОБА_3 відмовився. Надалі, 05.09.2025, відповідальною особою ОСОБА_4 був складений графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт на вересень 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 у період з 05.09.2025 по 30.09.2025 повинен був відбувати призначене йому судом покарання.
Разом з тим ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, в порушення вимог ст. 36, 37, п. 3 ст. 40 КВК України, у період з 05.09.2025 по 30.09.2025, достовірно знаючи про те, що він зобов'язаний відбути покарання, призначене вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 у виді 100 годин громадських робіт, порушуючи порядок та умови відбування даного покарання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт за ст. 389 КК України, без поважних причин для відбування покарання до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара не з'явився, тим самим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт без поважних причин.
У подальшому, 12.09.2025, ОСОБА_3 , прибувши за викликом до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, повідомив, що він повторно відмовляється отримувати направлення та відбувати покарання у виді громадських робіт, без поважної причини. Цього ж дня, 12.09.2025, до засудженого ОСОБА_3 було застосовано застереження у вигляді письмового попередження про, те що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України. Разом з тим, незважаючи на попередження про можливе притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України, засуджений ОСОБА_3 знову, без поважних причин, не з'явився до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара для відбуття призначеного йому покарання.
В подальшому, 29.09.2025, засудженого ОСОБА_3 повторно було попереджено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.
Однак і після цього засуджений ОСОБА_3 без поважних на те причин, для відбування покарання у виді громадських робіт до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара у вересні місяці 2025 року жодного разу не з'явився, тим самим умисно ухилився від відбування покарання у вигляді громадських робіт, не відпрацювавши жодної години.
Надалі, 16.10.2025, ОСОБА_3 знову під підпис було ознайомлено з направленням, відповідно до якого він 17.10.2025 повинен був прибути до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та приступити до відбування покарання. Від отримання вказаного направлення ОСОБА_3 знову відмовився, не відпрацювавши станом на 24.11.2025 жодної години з призначеного його вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2025 покарання у виді 100 годин громадських робіт, та тим самим умисно, без поважних на те причин, ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт .
У зв'язку зі згодою обвинуваченого з встановленими досудовим розслідуванням обставинами та беззаперечним визнанням ним своєї винуватості прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо повного визнання винуватості, згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акту у його відсутність.
При направленні обвинувального акту для розгляду у спрощеному порядку ОСОБА_3 в присутності захисника роз'яснено зміст встановлених обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту в порядку спрощеного провадження він буде позбавлений права оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Підстав вважати, що надана в присутності захисника згода обвинуваченого на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні є недобровільною, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в порядку, передбаченому ч.2 ст.381 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження: копією вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.03.2025, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт, який набрав законної сили 25.04.2025 року; підпискою ОСОБА_3 від 04.09.2025 про ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання та наслідками ухилення від відбування покарання; направленням ОСОБА_3 для відбування покарання у виді громадських робіт в Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара з 05.09.2025; графіком виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_3 ; повідомленнями представника Дніпровського Національного університету ім. О Гончара на адресу Шевченківського районного відділу ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про неприбуття ОСОБА_3 для відбування покарання у виді громадських робіт; письмовими попередженнями про притягнення до кримінальної відповідальності від 12.09.2025 та 29.09.2025; табелем виходу на роботу засудженого до громадських робіт, з якого вбачається, що в період з 05.09.2025 по 30.09.2025 засуджений до виконання громадських робіт не приступав.
Встановлені органом досудового розслідування обставини, не спростовані ні обвинуваченим, ні його захисником, надають суду підстави вважати доведеною вину ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у формі проступку, передбаченому ч.2 ст.389 КК України, оскільки він за встановлених органом досудового розслідування обставин, будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт, умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Обираючи вид та міру покарання, суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені статтею 65 КК України, характер і ступінь тяжкості кримінального проступку, а також дані про особу винного, який на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, офіційного працевлаштування не має.
Щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення суд враховує як пом'якшуючу покарання обставину. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України.
Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає визначенню в порядку, визначеному ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання, призначеного йому за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.03.2025, з застосуванням положень ст.72 КК України.
Керуючись ст. ст. 369, 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст.389 КК України і призначити йому за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 виконання таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, не відбутого покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.03.2025, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 5 (п'яти) днів пробаційного нагляду з покладенням на ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня отримання його копії з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 цього Кодексу, згідно яких вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1