01 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 754/7588/25
номер провадження 22-ц/824/16203/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мінаєва Дмитра Дмитровича
на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року /суддя Грегуль О.В./
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року (з виправленою ухвалою від того ж числа) у задоволенні позову відмовлено повністю, /а.с. 126-135/
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року відмовлено у стягненні з позивача на користь відповідачки 38 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. /а.с. 143-145/
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник відповідачки адвокат Мінаєв Д.Д. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 38 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вимог апелянт посилався на необґрунтованість та незаконність додаткового рішення. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України; у відзиві на позов (п. 3 резолютивної частини) та в заяві про розгляд справи за відсутності сторони відповідачка чітко заявила про намір стягнути витрати на правничу допомогу, вказавши орієнтовний розмір 20 000 грн з подальшим уточненням; до заяви про ухвалення додаткового рішення додано договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025 № 25/03, детальний опис виконаних робіт (підготовка відзиву, консультації, участь у засіданнях), акт приймання-передачі послуг на суму 38 000 грн; суд безпідставно визнав докази поданими з пропуском строку, хоча заява про намір подати докази після рішення була зроблена ще у відзиві; посилався на постанови ВП ВС від 19.02.2020 №755/9215/15-ц, від 16.11.2022 № 922/1964/21, від 28.09.2023 № 686/31892/19 про те, що суд не може відмовити у стягненні витрат лише через формальні порушення строків, якщо сторона заявила про намір і подала докази разом із заявою про додаткове рішення; вважає відмову порушенням ст. 137 ЦПК України та принципу співмірності.
Позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. Заперечує проти стягнення витрат, посилаючись на те, що відповідачка порушила ч. 8 ст. 141 ЦПК України - до закінчення дебатів 04.08.2025 не подала доказів розміру витрат і не зробила заяви про подання їх протягом 5 днів після рішення; договір від 20.03.2025 укладено в період перебування ОСОБА_1 за кордоном (виїзд 09.02.2025, в'їзд 31.03.2025 - відповідь ДПСУ а.с. 7, 11), що ставить під сумнів його дійсність; відсутні докази оплати послуг (акти, платіжні документи, фіскальні чеки); апелянт не довів фактичного понесення витрат; посилається на постанови ВП ВС від 27.06.2018 № 826/1216/16, КЦС ВС від 28.09.2023 № 686/31892/19, від 08.10.2025 № 753/16132/22 про обов'язковість подання первинних документів про оплату та актів приймання-передачі послуг; вважає дії адвоката Мінаєва Д.Д. такими, що містять ознаки порушення присяги, та просить винести окрему ухвалу за ст. 262 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткове рішення - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов заявила про намір стягнути витрати на правничу допомогу (орієнтовно 20 000 грн), однак до закінчення судових дебатів 04.08.2025 конкретних доказів розміру понесених витрат не надала та не зробила заяви про подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами (договір, опис робіт, акт) подана лише 06.08.2025.
Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ч. 8 ст. 141 ЦПК України про те, що докази розміру витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення за умови відповідної заяви до дебатів; ч. 3 ст. 137 ЦПК України про те, що розмір витрат встановлюється на підставі поданих доказів щодо обсягу та вартості послуг; ст. 81 ЦПК України про обов'язок сторони довести понесені витрати.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідачка порушила строки та порядок подання доказів витрат на правничу допомогу, тому підстави для їх стягнення відсутні.
З таким висновком погоджується й апеляційний суд.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».
З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Так, неподання доказів розміру витрат у встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки є самостійною та достатньою підставою для відмови у їх стягненні. У даній справі відповідачка до закінчення дебатів 04.08.2025 відповідної заяви не зробила, а докази подала лише із заявою про додаткове рішення - тобто з пропуском строку, більше того, орієнтовний розрахунок судових витрат у відзиві складав 20 000 грн, вона ж просила стягнути 38 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про нібито достатність заяви у відзиві та заяві про розгляд за відсутності є помилковими та суперечать імперативним вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.
Відмовляє апеляційний суд у клопотанні ОСОБА_3 постановити окрему ухвалу відносно представника позивачки, оскільки договір про надання правової допомоги судом не досліджувався на предмет його дійсності, за його умовами він укладений шляхом електронного обміну. /п. 7 а.с. 60/ Відмовлено у витратах у зв'язку з порушенням порядку їх заявлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мінаєва Дмитра Дмитровича на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: