Апеляційне провадження № 33/824/5262/2025
Справа № 359/5982/25
Головуючий в суді І інстанції Ткаченко Д.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
01 грудня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мамирбаєва Євгенія Валерійовича на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 14 травня 2025 року о 10:25 по вул. Глибочицька, 113-а в м. Бориспіль Бориспільського району Київської області керував автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер. Результат позитивний - 1,04 проміле, тест № 517, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Мамирбаєв Є.В., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 08 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суддя місцевого суду помилково відкинув докази сторони захисту щодо недопустимості висновку експертного дослідження № 190 від 14 травня 2025 року. Сторона захисту не може погодитися з таким висновком місцевого суду, зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 було проведено за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 5710 серійний заводський № ARLM-0402 (чек Drager 14.05.2025 10:46:25).
Наводив зміст п. 6 розділу І, п. 3, п. 4 п. 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зазначив, що згідно п. 7 розділу ІІІ вказаної Інструкції передбачає обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення вмісту речовин у крові.
Щодо показів свідка ОСОБА_2 в суді 26 серпня 2025 року, пояснював, що фіксації судового процесу не було, однак сторона захисту стверджує, що суд помилково сприйняв покази свідка, що ОСОБА_1 погодився з результатами освідування на місці та вважає за необхідне повторно допитати свідка ОСОБА_2 .
Звертав увагу, що свідок ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_4 не погоджувався з діями працівників поліції та з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Зазначав, що в Україні на законодавчому рівні допустимий рівень алкоголю в крові взагалі не передбачений, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми міжнародного права в галузі дорожнього руху.
Так, ст. 8 п. 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, зазначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень утримання алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г. чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається. Тобто, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, яке видихається, що становить згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові у повітрі, що видихається, 0,50 проміле.
До матеріалів адміністративної справи стороною захисту долучався висновок експертного дослідження № 190 від 14 травня 2025 року.
Наводив зміст ст. 62 Конституції України, судову практику, викладену у рішенні ЄСПЛ у справі «Кобець проти України», з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини», зазначив, що постанова місцевого суду винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону, так і з неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам (висновок експертного дослідження № 190 від 14 травня 2025 року), та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставно і незаконно притягнув ОСОБА_4 до відповідальності.
Зазначив, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, неналежних і недопустимих доказах, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті та унеможливлює винесення постанови про визнання особи винною.
Вказував, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню в справі про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, має місце недотримання судом першої інстанції вимог ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття незаконного й необґрунтованого судового рішення.
В судовому засіданні 10 листопада 2025 року захисник Мамирбаєв Є.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити.
Також в судовому засіданні 10 листопада 2025 року було допитано свідка ОСОБА_2 , яка повідомила, що 14 травня 2025 року була пасажиром в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 , який було зупинено працівниками поліції. Під час зупинки ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення, що він керую транспортним запахом із запахом алкоголю, та запропоновано пройти тест на алкотестері Drager. Під'їхала інша патрульна машина, яка привезла Драгер. Свідок чула, що ОСОБА_1 не погодився з показниками приладу Drager. Як складали протокол, не пам'ятає.
В подальшому в судовому засіданні було оголошено перерву до 24 листопада 2025 року, однак судове засідання не відбулось в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, та оголошено перерву до 01 грудня 2025 року.
В судове засідання 01 грудня 2025 року учасники справи не з'явились, про місце, час і дату розгляду справи повідомлені під розписку. Від захисника Мамирбаєва Є.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з зайнятістю в іншій справі. Від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з виконанням службових обов'язків - у складі військової частини - перебуванням у добовому наряді згідно з бойовим наказом командира.
Докази на підтвердження обставин, зазначених у клопотаннях про відкладення судового засідання, долучені не були. У клопотанні ОСОБА_1 зазначено, що з огляду на характер служби та режим обмеження доступу, документи, що підтверджують його перебування у наряді, призначені для службового користування та не можуть бути надані.
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, обізнаність особи, якою подано апеляційну скаргу, про дату, час і місце розгляду справи, та необґрунтованість клопотань про відкладення судового засідання, а також враховуючи, що захисник Мамирбаєв Є.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вже надали пояснення по справі під час апеляційного перегляду, апеляційний суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння судом першої інстанції перевірено.
В судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що того дня дійсно керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Крім нього, у машині були ще його знайомі, яких він підвозив. Працівники поліції повідомили йому, що він був непристебнутий паском безпеки, та попросили пред'явити документи. Під час спілкування з ним поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога, а саме в КНП «ББЛІЛ». Він повідомив поліції, що не заперечує проходження огляду і готовий пройти його на місці зупинки транспортного засобу. Через деякий час другий екіпаж поліції привіз прилад «Драгер» для проходження огляду на стан сп'яніння. Він пройшов огляд і результат показав 1.04 проміле. ОСОБА_1 запевнив суд, що того ранку він повертався зі служби, алкогольні напої він не вживав, а тому був здивований результатом огляду. Водій звернув увагу суду, що сказав працівникам поліції, що з результатом огляду на місці він не погоджується, вважає, що сталася якась помилка та просив відвезти його в лікарню для проходження повноцінного медичного огляду, але працівники поліції не відреагували на його прохання. Також, ОСОБА_1 повідомив, що цього ж дня він вирішив самостійно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння і відповідно до висновку експертного дослідження № 190 від 14 травня 2025 року (12 год. 00 хв.) у його крові метилового, етилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спирту та їх ізомерів не було виявлено. На підтвердження зазначених обставин долучив до матеріалів справи вищевказаний висновок експертного дослідження. Посилаючись на самостійно отриманий висновок, ОСОБА_1 просив закрити справу у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення.
Захисник також заперечив вину свого підзахисного і в обґрунтування своєї позиції послався на неправомірність та безпідставність зупинки поліцейськими автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , звернув увагу суду, що у ОСОБА_1 не було ознак алкогольного сп'яніння, виходячи з дослідженого в судовому засіданні відеозапису. Крім того, поліцейські не запропонували ОСОБА_1 проїхати в заклад охорони здоров'я, незважаючи на той факт, що його підзахисний не погодився з результатом тесту, який провели поліцейські на місці зупинки. На думку захисника, працівники поліції навіть не відреагували, що ОСОБА_1 не погодився з результатом тесту та просив доставити його в заклад охорони здоров'я на освідування у лікаря-нарколога.
Крім того, судом першої інстанції було допитано свідків, а працівник поліції надав пояснення по суті справи.
Допитаний судом свідок захисту ОСОБА_3 пояснив, що того дня випадково зупинив автомобіль «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Крім нього в автомобілі були ще двоє пасажирів, яких водій погодився підвезти. ОСОБА_1 запевнив суд, що раніше водія (вказав на ОСОБА_3 ) він не знав. Через деякий час працівники поліції зупинили транспортний засіб, на якому вони їхали та звинуватили водія, що той перебуває у стані сп'яніння. Свідок звернув увагу суду, що весь час стояв поруч із водієм і поліцейськими та бачив як проводили огляд. Особисто він не чув запах алкоголю від ОСОБА_1 . На запитання суду, щодо реакції водія на результат тесту, свідок ОСОБА_3 пам'ятає, що водій не погодився з результатом і просив відвезти його на огляд до лікаря. Але поліція ніяк не відреагувала на незгоду водія. Більше того, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відсторонили, він сів за кермо і поїхав по справах.
Допитаний свідок захисту ОСОБА_2 пояснила, що водій (вказала на ОСОБА_1 ) зупинився, щоб підвезти її. Через деякий час працівники поліції зупинили даний транспортний засіб та звинуватили водія, що останній перебуває у стані сп'яніння. Свідок звернув увагу суду, що поліцейські відразу повідомили її та двом іншим пасажирам, що «це на довго». Тому вона пішла зупиняти іншу машину. Зважаючи на те, що автомобілі не хотіли зупинятися, бо поруч був автомобіль поліції, вона відійшла далі. Перебуваючи на певній відстані від водія і поліцейських, вона не могла чути всю розмову. Але ОСОБА_2 пам'ятає, що ОСОБА_1 погодився з оглядом на стан сп'яніння та не сперечався з поліцейськими.
Поліцейський Юшко Ю.М. в судовому засіданні відносно подій, які відбувалися 14 травня 2025 року близько 10 год. 25 хв. по вул. Глибочицька, 113 А в м. Бориспіль, пояснив, що під час спілкування з даним водієм (вказав на ОСОБА_1 ), у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння. Через те, що у автомобілі їхнього екіпажу не було приладу «Драгер», ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога. Водій відмовився їхати в лікарню та виявив бажання пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». Інший екіпаж привіз «Драгер». Результат огляду був позитивний. Юшко Ю.М. запевнив суд, що після проведення огляду на місці приладом «Драгер», ОСОБА_1 погодився з результатом і не просив доставити його на огляд в лікарню до лікаря-нарколога. Поведінку водія охарактеризував, як «згоду». Тому він з колегами почав складати адміністративний матеріал.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330036 від 14 травня 2025 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала,
роздрукованим чеком Drager Alcotest 7510 ARLM-0402, тест № 517, від 14 травня 2025 року, 10:46:25, згідно якого у видихнутому ОСОБА_1 повітрі виявлено 1,04 проміле алкоголю, підписаним ОСОБА_1 ;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14 травня 2025 року за допомогою Drager Alcotest 7510 ARLM-0402, згідно якого ОСОБА_1 згоден з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння 1,04 проміле;
відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому відображено працівники поліції провели огляд ОСОБА_1 на місці зупинки за допомогою приладу Drager, який показав 1.04 проміле.
Також до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 15 жовтня 2025 року, згідно якого засіб вимірювальної техніки Drager Alcotest 7510 ARLM-0402 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повітки.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Особа, яка проходить огляд на стан сп'яніння, на власний розсуд самостійно вирішує, чи згідна вона з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, чи не погоджується з ним.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду шляхом активних дій та висловлена в категоричній чіткій формі.
Із відеозапису, відзнятого на нагрудну камеру поліцейського, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, суд встановив, що на відеозаписі чітко зафіксовано, що жодних заперечень або зауважень щодо процедури огляду чи його результатів ОСОБА_1 не висловив, відсутні відомості про незгоду особи з результатом огляду, натомість на запитання працівника поліції відносно його згоди з результатом тесту, водій впевнено каже: «Складайте протокол! Я згодний!» (10 год. 47 хв.), і в подальшому підписав акт огляду та чек приладу Drager. На відеозаписі чітко відображено факт визнання останнім вживання алкогольних напоїв увечері (10 год. 32 хв.), а також о 10:27 повідомив, що «вчора гуляв, сьогодні ні». Крім того, з відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до поліцейського з пропозицією не притягувати його до відповідальності (10 год. 27 хв.). На відеозаписі зафіксоване спробу ОСОБА_1 домовитись з поліцейськими, а саме: «давайте вирішимо питання» (10 год. 27 хв.). на відеозаписі відсутні відомості про незгоду особи з результатом огляду.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що водій ОСОБА_1 погодився з результатами огляду.
Також в графі «з результатами згоден» Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підтвердив свою згоду з результатами огляду особистим підписом. Роздрукований чек Drager Alcotest 7510 ARLM-0402 теж підписаний ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції надано належної оцінки фрагментам відеозапису, на яких зафіксовано проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів, його думка (позиція) щодо результату огляду та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські, об'єктивно доводить факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та в сукупності з цим відеозаписом критично оцінено пояснення ОСОБА_1 , які він надав у судовому засіданні, як непослідовні і такі, що не узгоджуються з відеозаписом події.
Суд першої інстанції вмотивовано відхилив посилання сторони захисту на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , тому що їх покази є суперечливими та спростовуються дослідженими в судовому засіданні іншими доказами, зокрема відеозаписом, на якому вказані свідки зображені лише спочатку в момент зупинки транспортного засобу «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , яким дійсно керував ОСОБА_1 . В подальшому під час проведення огляду водія під час складення адміністративного матеріалу на долучених відео вказаних свідків на відеозаписі не зафіксовано, у зв'язку із чим останні не могли бути очевидцями розмова поліцейського з ОСОБА_1 та відповідно незгоди останнього з результатом огляду на місці.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково сприйняв покази свідка ОСОБА_2 щодо згоди ОСОБА_1 з результатами огляду.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані посилання захисника в апеляційній скарзі на положення п. 7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 про те, що п. 7 розділу ІІІ вказаної інструкції передбачає обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення вмісту речовин у крові.
Апеляційний суд зауважує, що в наведеному п. 7 такі вимоги відсутні, натомість, п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 1452Ї735 передбачає, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове; згідно п. 7, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння; згідно п. 8, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.
Таким чином, системне тлумачення наведених вимог закону дає підстави для висновку, що вони стосуються випадку проведення огляду на стан наркотичного, а не алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів, як у справі, що переглядається.
Апеляційний суд зауважує, що посилання в апеляційній скарзі норми Віденської Конвенції про дорожній рух є необґрунтованими, позаяк Конвенція не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Однак, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0.25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0.2‰
Крім того, не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам (висновок експертного дослідження № 190 від 14 травня 2025 року), враховуючи наведене.
Так, дійсно, згідно висновку експертного дослідження, складеного ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21 травня 2025 року № 190, при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_1 метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені.
Разом із тим, суд першої інстанції вмотивовано відхилив даний доказ, зазначивши, що вказаний документ був отриманий з порушенням порядку, встановленого ст. 266 КУпАП, згідно ч. 3 якої, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Отже, з огляду на те, що згідно наданого медичного висновку огляд був проведений за відсутності поліцейського, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що медичний висновок отриманий із істотним порушенням вимог КУпАП.
Таким чином, висновок експертизи визнано судом першої інстанції недопустимим доказом.
Апеляційний суд також додатково враховує, що у висновку ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21 травня 2025 року № 190 відсутні застереження про те, що судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, наявність даного застереження передбачена п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Крім того, апеляційний суд враховує, що висновок ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21 травня 2025 року № 190 про те, що у крові ОСОБА_1 метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спитрів та їх ізомерів не виявлено, не містить чіткої відповіді саме на те, чи перебуває ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння або ні, оскільки саме керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, висновок судово-медичної експертизи, наданий стороною захисту, в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП не може вважатися належним доказом, оскільки не містить інформації про обставини, які мають значення для справи.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, будь-яких доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Мамирбаєва Євгенія Валерійовича залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.