Апеляційне провадження № 33/824/5103/2025
Справа № 756/13968/25
Головуючий в суді І інстанції Шевчук А.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
01 грудня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Гайдая Романа Петровича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 605,60 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 14 серпня 2025 року о 20 год. 57 хв. по проспекту В.Івасюка, 19 у м. Києві керував автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Гайдай Р.П., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу 24 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку, у якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року та закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що постанова ухвалена без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних доказів, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що були встановлені під час судового розгляду, суд обґрунтував рішення на доказах, які є явно недопустимими та в більшості своїй є лише припущеннями, вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення (пред'явленого обвинувачення), а тому вказана постанова не може бути визнана законною, вмотивованою та обґрунтованою.
Так, під час розгляду справи в судовому засіданні не було забезпечено змагальність сторін, суд діяв упереджено та безпідставно надавав переваги стороні обвинувачення, якою фактично і був суд. Всі припущення інспектора поліції суд першої інстанції трактував як встановлений факт, який матеріалами справи не повинен доводитися. Перебираючи на себе повноваження обвинувачення, не забезпечив присутності особи, яка обвинувачувалась у вчиненні адміністративного правопорушення, чим позбавив можливості скористатись правом на захист.
Наводив зміст протоколу про адміністративне правопорушення, вказував, що поліцейським не було дотримано вимог ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу, у якому має бути зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, поліцейським в порушення вимог ст. 256 КУпАП було вказано неправдиві дані, а саме, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння. Дане твердження спростовується переглядом відео фіксації з бодікамер поліцейських, оскільки з відео вбачається, що поліцейський, об'єктивно не називає будь-яких ознак явного сп'яніння, називає їх навмання, жодна з вказаних ознак не була встановлена поліцейським, натомість поведінка водія повністю адекватна та послідовна.
Зазначав, що з перегляду відео фіксації з бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зазначав, що всупереч ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 258 КУпАП, не надано можливість надати пояснення по суті складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказував, що при перегляді відео також є показовим, як працівники поліції намагались вигадати нові підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності, одним з таких було обговорення провокування, створення умов та штучних доказів щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП (злісна непокора).
Наводив зміст ст. 245, 1 КУпАП, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 129, 62, 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судову практику ЄСПЛ, який звертає увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, поширення гарантій кримінального процесу на процес притягнення особи до кримінальної відповідальності, дотримання принципу належного здійснення правосуддя, ст. 17 КПК України.
Щодо порушення права на захист, зазначав, що ОСОБА_1 при розгляді справи в суді зазначав про бажання реалізувати своє право на юридичну допомогу адвоката та на ознайомлення з матеріалами справи. Суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, проігнорував той факт, що ОСОБА_1 постійно наголошував на бажанні приймати участь в присутності адвоката, чим допустив порушення основоположних свобод людини.
Щодо визнання винуватим ОСОБА_1 (в апеляційній скарзі зазначено « ОСОБА_1 »), вказував, що ст. 284 КУпАП не містить положень про визнання винною особи, що притягається до адміністративної відповідальності, і що вина є лише обставиною, яка має значення для правильного вирішення справи і яку суд зобов'язаний з'ясувати при розгляді справи.
Посилався на те, що ЄСПЛ 06 жовтня 2022 року у справі «Бантиш та інші проти України» постановив, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні про адміністративне правопорушення вказує на порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо відсутності неупередженості національних судів. Оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції сторона обвинувачення також була відсутня, слід прийти до висновку про порушення ст. 6 параграфу 1 Конвенції.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Гайдай Р.П. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, наполягали на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а відтак і не мав проходити як водій огляд на стан наркотичного сп'яніння, за кермом була інша особа.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гайдая Р.П., дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, від 14 серпня 2025 року серії ЕПР1 №423329, а також відеозаписом з нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських.
Між тим, такий висновок судом першої інстанції зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком не можливо.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Також відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису суд першої інстанції встановив, що о 20:57 ОСОБА_1 знаходиться на просп. В.Івасюка,19 у м. Києві поряді з зупиненим на проїзній частині транспортним засобом «VOLKSWAGEN» з написом «ОСОБА_1» поверх державних номерних знаків із увімкненою аварійною світловою сигналізацією та габаритними ходовими вогнями. На пропозицію поліцейського надати документи, ОСОБА_1 особисто відкриває водійські дверцята зупиненого транспортного засобу і надає лише технічний паспорт на автомобіль. При цьому, на запитання поліцейського: «як ви керуєте автомобілем без документів?» ОСОБА_1 відповідає, що «так і керує», а на запитання: «хто був за кермом автомобіля?» відповідає: «можливо і я був, дивлячись на те, як ви до мене поставитесь». Після виказаних підозр поліцейського у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп'яніння останній начебто не заперечує пройти огляд, однак насправді не дотримується рекомендацій та ігнорує вимоги і вказівки поліцейського, зволікає час, вчиняє пасивну поведінку щодо проходження огляду, що після чергових зауважень розцінено поліцейським як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Разом із тим, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських не було зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції і у нього працівниками поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, не зафіксовано будь-яких інших дій, які б свідчили про факт керування транспортним засобом.
Самі по собі обставини, що ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими прямо як не спростовував, так і не заперечував факту керування транспортним засобом, не може вважатися належним та допустимим доказом його вини, достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Всупереч положень ст. 62 Конституції України, суд першої інстанції витлумачив сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 не на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а натомість фактично перебрав на себе функції обвинувачення, зробивши висновок про встановлення його винуватості.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Крім того, суд першої інстанції безпідставно зазначив у постанові, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості за самозверненням здійснити огляд та відповідно до вищевказаних норм надати суду докази, які б спростували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Такі висновки прямо суперечать до ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, якими передбачено, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, який з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, винуватість в якому не спростовується проходженням огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння з отриманням негативного результату.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Гайдая Романа Петровича задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає
Суддя Кашперська Т.Ц.