Справа № 761/28761/25
Провадження № 2/761/8731/2025
(заочне)
01 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В. О.
при секретарі: Курній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025р. позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 164737347 від 09 березня 2021р. (далі по тексту - кредитний договір) в розмірі 88616,0 грн.; судовий збір в розмірі 2422,4 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 березня 2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 22000,0 грн., строком до 08 квітня 2021р., а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4VU87 який введено відповідачем 09 березня 2021р. о 08:41:33 год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.
У зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має заборгованість у розмірі 88616,0 грн., яка складається з: 22000,0 грн. - заборгованість по кредиту; 66616,0 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
28 листопада 2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами. У подальшому, 05 серпня 2020р. було укладено між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, а 04 червня 2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
З огляду на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість у розмірі 88616,0 грн., позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В прохальній часині позову, сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 09 березня 2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач (на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025р.) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який підписано за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4VU87 який введено відповідачем 09 березня 2021р. о 08:41:33 год. у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи/
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатор відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,0 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, строк кредитування до 08 квітня 2021р., та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Крім того, відповідачем 09 березня 2021р. було ознайомлено та підписано паспорт споживчого кредиту до кредитного договору, де також визначено умови кредитування.
Судом встановлено, що кредитодавцем були виконані зобов'язання за кредитним договором, шляхом надання відповідачу суми кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 7b1a5b88-1518-4ca6-a933-365ff520e78c від 09 березня 2021р., в сумі 22000,0 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором (09 березня 2021р. - 31 серпня 2023р.) заборгованість відповідача за кредитним договором становить 88616,0 грн., з яких сума боргу за кредитом (тілом кредиту) - 22000,0 грн.; проценти за користування кредитом - 66616,0 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі кредитодавця, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляємо, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.
Із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодився з ними.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.
Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування до 08 квітня 2021р., тому позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 08 квітня 2021р., виходячи з відсоткової ставки - 47,45 % річних, при цьому матеріали справи не містять відомостей, що між боржником та кредитором була укладена додаткова угода про продовження строку користування кредитом. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою у розмірі 66616,0 грн. розрахована позивачем, виходить за межі строку, на який видався кредит, при цьому судом враховано положення умов кредитного договору. Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості наведеного первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») 08 квітня 2021р. відповідачем були сплачені відсотки в повному обсязі - 858,0 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 22000,0 грн. (заборгованість за тілом кредиту).
Відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1738,1 грн., пропорційно до частини задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 164737347 від 09 березня 2021р. в розмірі 22000,0 /двадцять дві тисячі/ грн.; судовий збір в розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1738 /одна тисяча сімсот тридцять вісім/ грн. 10 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 02 грудня 2025р.
Суддя: