02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/31746/24
адміністративне провадження № К/990/46790/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі №420/31746/24 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00137130705 від 30.09.2024 на суму штрафних санкцій 1 727 769,97 грн.
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00137120705 від 30.09.2024 на суму штрафних санкцій 1 020,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0137130705 від 30.09.2024 в частині застосування штрафних санкцій на суму 272 037,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 скасовано. Ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.09.2024 №00137130705 та №00137120705.
До Верховного Суду 13.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі №420/31746/24.
Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано клопотання щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23, щодо застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та не дотримання вимог статті 90 КАС України, зауважено про порушення апеляційним судом норм матеріального (ст. 20, 75, 80, 81, 82 ПК України) та процесуального (ст. 72, 90, 242 КАС України) права. Також податковим органом вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі№803/1171/17, від 25.07.2023 у справі №815/4434/17.
На думку контролюючого органу, суд апеляційної інстанцій, встановив обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги доводи податкового органу, адже зміст наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 21.08.2024 № 3700-П є таким, що відповідає вимогам, встановленим Податкового кодексу України, прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбачених ПК України підстав для її проведення.
Щодо врахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 02.10.2025 у справі №300/2885/24, контролюючим органом зауважено, що між справою №300/2885/24 та розглядуваною справою №420/31746/24 немає подібності правовідносин в частині предмета правового регулювання. Так, у справі №300/2885/24 фактична перевірка суб'єкта господарювання проводилась на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80Податкового кодексу України, а в розглядуваній справі фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Окрім цього, в постанові Верховного Суду від 02.10.2025 по справі №300/2885/24 не було сформульовано новий висновок, адже справу направлено на новий розгляд.
Також скаржником викладено позицію щодо встановлених порушень стосовно факту не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу розрахункового документу встановленого зразка, факту незабезпечення ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством, факту не надання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
Верховний Суд зауважує, що, як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції встановлено, що у протоколі від 01.08.2024 та в супровідному листі, яким контролюючому органу надіслано вказаний протокол, відсутні відомості про можливі порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення чи на підставі якої інформації дійшли таких висновків. При цьому апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду щодо застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, викладені у постановах від 26.03.2024 по справі №420/9909/23, від 02.10.2025 по справі №300/2885/24. П'ятим апеляційним адміністративним судом зроблено висновок, що недотримання контролюючим органом вимог п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України щодо призначення фактичної перевірки без визначення фактичних підстав призвело до звуження прав позивача, як платника податків, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, не спростовано наведені висновки суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі №420/31746/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко М.М. Гімон