02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №460/102/25
адміністративне провадження № К/990/39437/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор"
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року
у справі №460/102/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор"
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2020 року по 03 січня 2021 року (включно) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Державна установа "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна установа "Рівненський слідчий ізолятор" подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частиною 1 статті 295 КАС України та відсутністю документа про сплату судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у задоволенні клопотання Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" від 16 червня 2025 року Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" від 16 червня 2025 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 460/102/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року скаржник через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Верховний Суду ухвалою від 03 листопада 2025 року відмовив Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Продовжено Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання, в якому повторно просить звільнити від сплати судового збору.
Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.
Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року у цій справі, якою вирішувалось наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд
1. У задоволенні клопотання Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Касаційну скаргу Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №460/102/25 - повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко