02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №320/41739/23
адміністративне провадження № К/990/30694/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 320/41739/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року (суддя Жукова Є. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.),-
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (далі - позивач, ТОВ «Імперія Азарту», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми від 07 серпня 2023 року № 0524600707, № 0524610707, № 0524620707.
Мотивувало незгоду з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями як процесуальними порушеннями, допущеними контролюючим органом при проведенні фактичних перевірок, так і невідповідністю прийнятих на їх підставі рішень нормам матеріального права в частині наявності підстав для притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання за видачу розрахункового документа з відсутніми рядками 11-18 у випадку відсутності технологічної можливості поєднати програмний реєстратор розрахункових операцій (далі - ПРРО) з платіжними терміналами (POS-терміналами) банку.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 квітня 2024 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2023 року № 0524600707, № 0524610707, № 0524620707. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС витрати на сплату судового збору у розмірі 26840 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 грн.
Постановою від 09 липня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року без змін. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
На підставі наказу від 18 січня 2023 року № 99-кп посадові особи Головного управління ДПС у Сумській області провели фактичну перевірку господарської одиниці (залу гральних автоматів), що розташована за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 15, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Імперія Азарту», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 27 січня 2023 року № 505/18/19/РРО/43473708 (далі - Акт № 505).
Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), пункту 2 розділу ІІ та пункту 2 розділу ІІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (далі - Положення № 13).
Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що Товариство проводило розрахункові операції з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) через РОS-термінал та ПРРО без зазначення в касових чеках наступних реквізитів: ідентифікатор еквайра та торгівця; ідентифікатор платіжного пристрою; сума комісійної винагороди; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу; напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА»; підпис касира; підпис держателя електронного платіжного засобу.
Загальний обсяг розрахунків проведених із використанням платіжного терміналу та з порушенням вимог чинного законодавства щодо форми та змісту розрахункових документів за період з 19 січня 2023 року по 26 січня 2023 року включно склав 1058570 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2023 року № 0524600707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1587855 грн.
На підставі наказу від 19 травня 2023 року № 723-п посадові особи Головного управління ДПС у Сумській області провели фактичну перевірку господарської одиниці (зал гральних автоматів), що розташована за адресою м. Суми, пл. Незалежності, 15, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Імперія Азарту», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 26 травня 2023 року № 3724/18/19/РРО/43473708 (далі - Акт № 3724).
Перевіркою встановлено аналогічні за змістом до встановлених в Акті № 505 порушення Товариством вимог Закону № 265/95-ВР та Положення № 13. Контролюючим органом встановлено, що загальний обсяг розрахунків, проведених із використанням платіжного терміналу та з порушенням вимог чинного законодавства щодо форми та змісту розрахункових документів за період з 27 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно склав 17 874 579,04 грн.
На підставі висновків Акта № 3724 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2023 року № 0524610707, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26 811 868,56 грн.
На підставі наказу № 651-п від 19 травня 2023 року посадові особи Головного управління ДПС у Кіровоградській області провели фактичну перевірку господарської одиниці (залу гральних автоматів), що розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Соборна, 1а, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Імперія Азарту», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 01 червня 2023 року № 4255/11/28/РРО/43473708 (далі - Акт № 4255).
Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, розділу ІІ Положення № 13, що виявилось у проведенні розрахункових операцій з використанням платіжних засобів (платіжних карток) через РОS-термінал без зазначення у касових чеках обов'язкових реквізитів розрахункових документів, а саме напису «платіжна система» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду). Загальний обсяг розрахунків, проведених із використанням платіжного терміналу та з порушенням вимог чинного законодавства щодо форми та змісту розрахункових документів, за період з 01 лютого 2023 року по 21 травня 2023 року склав 17408038 грн.
На підставі висновків Акта № 4255 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2023 року № 0524620707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26 112 057 грн.
Позивач наведені податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку, але Державна податкова служба України рішеннями № 31625/6/99-00-06-03-02-06, № 31611/6/99-00-06-03-02-06, № 31609/6/99-00-06-03-02-06 від 20 жовтня 2023 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2023 року № 0524600707, № 0524610707, № 0524620707 відповідно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, констатував, що в порушення вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням строку їх прийняття, що становить п'ятнадцять робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Водночас суд відхилив посилання позивача на допущення процедурних порушень в частині підстав призначення фактичних перевірок.
За наслідками перевірки висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень суди виснували, що проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та платіжного терміналу, не з'єднаного (не поєднаного) з реєстратором розрахункових операцій, не призводить до виникнення у платника податків обов'язку друкувати рядки 11-18 фіскального чека. У підтвердження своєї позиції суди також послались на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21. Суди також врахували надану до суду виписку з банку, яка дозволяє ідентифікувати кожного клієнта та номер його платіжного засобу (банківської картки), який здійснював обмін коштів на ігрові замінники та отримував послуги у сфері азартних ігор. Проте відповідач під час фактичних перевірок взагалі не досліджував зміст квитанцій платіжних терміналів, які видавалися позивачем разом із фіскальними чеками під час проведення розрахункових операцій з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Водночас фіскальні чеки та квитанції платіжних терміналів у своїй сукупності містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про помилковість висновку відповідача про порушення Товариством вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 70500 грн не є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та кількістю фактично витраченого представником часу та зменшив її до 36000 грн.
Суд апеляційної інстанції також не знайшов підстав для стягнення з відповідача всіх заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесену Товариством в суді апеляційної інстанції, та визнав спірвмірними розмір таких витрат у розмірі 5000 грн замість 8250 грн, заявлених до відшкодування.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме вирішили спір у цій справі без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21, цитуючи наступний висновок: «…За змістом Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту в розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не приймається як розрахунковий». Скаржник вважає, що відсутність програмного забезпечення або навмисне ігнорування надавачами послуг з еквайрингу вимоги із забезпечення з'єднання між собою РРО/ПРРО і РОS-терміналу з метою належного обміну інформацією між ними жодним чином не впливає на обов'язки, що виникають у користувача таким пристроєм.
У касаційній скарзі скаржник також висловлює незгоду із здійсненим судами попередніх інстанцій розподілом витрат на правничу допомогу. Посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, ГУ ДПС вказує про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та його непропорційність до предмета спору.
Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Куракін Ю. В. просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наполягає, що чинне законодавство не встановлює обов'язку з'єднувати або поєднувати платіжний термінал (POS-термінал) з РРО/ПРРО під час його застосування при проведенні розрахунків з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток). Відтак, відсутні підстави і для притягнення Товариства до відповідальності на цій підставі. Аналогічні роз'яснення неодноразово надавалися податковими органами, а також така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21, яка є релевантною до правовідносин, що виникли у цій справі.
01 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Куракін Ю. В. подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 320/41739/23 як помилково відкритого. Вважає, що правовий висновок у справі № 500/6845/21 викладений за обставин, які не є подібними до обставин у справі № 320/41739/23. Так, у справі № 320/41739/23 платник податку не зазначив обов'язкові реквізити фіскального чеку під час реалізації підакцизних товарів, а саме рядок 21.
12 листопада 2024 року від ГУ ДПС надійшли заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 320/41739/23. Наполягає на подібності правовідносин у справі № 500/6845/21 та № 320/41739/23, що обґрунтовується аналогічними за змістом правопорушеннями, а саме видачею розрахункового документа невстановленої форми та змісту (відсутність обов'язкових реквізитів розрахункового документа). Тотожним є і зміст позовних вимог, що полягає у вимозі визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
28 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Куракіна Ю. В. надійшло доповнення до клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 320/41739/23. Представник звертає увагу, що у справі № 320/42616/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи (№ 320/41739/23), Верховний Суд вже досліджував питання зіставності із правовідносинами, що мали місце у справі № 500/6845/21, та постановив ухвалу про повернення касаційної скарги.
11 грудня 2024 року до Верховного Суду від ГУ ДПС надійшли заперечення на доповнення до клопотання про закриття касаційного провадження. За змістом вказаних заперечень скаржник наводить доводи, аналогічні до викладених у касаційній скарзі та попередньо поданих процесуальних документах.
20 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Куракін Ю. В. подав доповнення до клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 320/41739/23, за змістом якого наведено посилання на ухвали Верховного Суду, якими було повернуто касаційні скарги або відмовлено у відкритті касаційного провадження у справах, в яких суди попередніх інстанцій під час вирішення спору між сторонами посилалися на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21.
03 лютого 2025 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» подало заперечення на доповнення до клопотання Товариства про закриття касаційного провадження у справі № 320/41739/23, за змістом якого вчергове наводить доводи на користь релевантності висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року, до обставин, що мали місце у цій справі. Також посилається на практику Європейського суду з прав людини, яка стосується права на доступ до правосуддя.
14 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Куракін Ю. В. подав додаткові пояснення, відповідно до яких посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/11678/24 щодо наслідків відсутності у розрахунковому документів рядків 11-18 фіскального чека.
На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В., у провадженні якого перебувала справа № 320/41739/23, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протоколи від 29 вересня 2025 року.
Для розгляду справи № 320/41739/23 визначено новий склад колегії суддів. Суддею-доповідачем визначено суддю Гімона М.М., судді: Бившева Л. І., Юрченко В. П.
Ухвалою від 30 вересня 2025 року Верховний Суд прийняв справу до провадження та постановив розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема, в частині подібності правовідносин цієї справи з правовідносинами у справі № 500/6845/21, які були предметом розгляду Верховним Судом, на висновки з постанови у якій посилається ГУ ДПС, а також доводи клопотань та заперечень на них, що подавалися сторонами у цій справі, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Крім того, при поданні касаційної скарги на цій підставі зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Суди першої та апеляційної інстанцій в ухвалених у справі № 320/41739/23 судових рішеннях установили, що усі порушення, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є однотипними та полягають в тому, що фіскальні чеки, які видавалися Товариством споживачам послуг при проведенні розрахункових операцій з використанням платіжної картки, не містять передбачених Положенням № 13 реквізитів, а саме передбачених рядками 11-18 пункту 2 розділу ІІ вказаного Положення. Ці обставини не заперечувалися сторонами у справі.
Суди встановили, що у періоді, який перевірявся, Товариство використовувало ППРО, який технологічно не міг бути інтегрований із платіжними терміналами (POS-терміналами) банку «СЕНС БАНК», які використовував позивач для розрахунків банківськими картками. Суд вказали, що ПРРО, які використовувались ТОВ «Імперія Азарту» у господарській діяльності, не були та не могли бути поєднані з платіжними терміналами, які передані позивачем банком, через їх технічні особливості та особливості їх програмного забезпечення, що унеможливлювало здійснення обміну даними між вказаними пристроями. При цьому саме виробники цих пристроїв відповідальні за інтеграцію програмного забезпечення платіжних терміналів з відповідними РРО.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів пункту 4 розділу ІІ Положення № 13, суди виснували, що проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та платіжного терміналу, не з'єднаного (не поєднаного) з реєстратором розрахункових операцій, не призводить у платника податків обов'язку друкувати рядки 11-18 фіскального чека. У підтвердження своєї позиції суди послались на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21 щодо застосування норми пункту 4 розділу ІІ Положення № 13.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21, скаржник цитує висновок із вказаної постанови: «…За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не приймається як розрахунковий…». У зв'язку з вказаним вважає, що видані Товариством фіскальні чеки, які не містили відомостей про: ідентифікатор еквайра та торгівця; ідентифікатор платіжного пристрою; сума комісійної винагороди; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу; напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА»; підпис касира; підпис держателя електронного платіжного засобу, є такими, що не вважаються розрахунковими документами. За таких обставин наполягає на наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Разом з тим, у справі № 500/6845/21, на яку посилається скаржник, спір між фізичною особою-підприємцем - платником акцизного податку та податковим органом виник стосовно прийнятності як розрахункового документа фіскального чека, в якому були відсутні літерне позначення акцизного податку, розміру його ставки та загальної суми акцизного податку у ціні товару. Вирішуючи ключове питання у аспекті наведених обставин, Верховний Суд виснував, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Отже, у справі № 500/6845/21 мали місце інші, відмінні від цієї справи (№ 320/41739/23), обставини, а саме у розрахунковому документі, що видавався платником акцизного податку, були відсутні реквізити, які відповідають рядку 22 пункту 2 розділу ІІ Положення № 13.
Натомість, у справі, що розглядається, у фіскальних чеках, що видавалися ТОВ «Імперія Азарту», були відсутні реквізити, що відповідають рядкам 11-18 пункту 2 розділу ІІ Положення № 13. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин приписи пункту 4 розділу ІІ Положення № 13, відповідно до якого рядки 11-18 видаткового чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Таким чином, наявні обґрунтовані підстави вважати, що зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведеного скаржником рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Посилання скаржника на подібність предмета спору та матеріального-правового регулювання у справі № 500/6845/21 та у цій справі (№ 320/41739/23), колегія суддів відхиляє. На обрання норми Положення № 13, яка безпосередньо врегульовує питання відповідності фіскального чека вимогам чинного законодавства, впливає те, які, на думку податкового органу, обов'язкові реквізити не були вказані у такому розрахунковому документі. Саме та обставина, що у цій справі (№ 320/41739/23) такими реквізитами були відомості, що містилися у рядках 11-18 пункту 2 розділу ІІ Положення № 13, зумовила застосування до спірних правовідносин пункту 4 розділу ІІ Положення № 13. При цьому касаційна скарга не містить жодних доводів в частині того, чому посилання судів на означену норму є помилковим.
Більше того, суди попередніх інстанцій також послалися на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21, які безпосередньо стосуються застосування норми пункту 4 розділу ІІ Положення № 13. За змістом вказаної постанови Суд виснував, що суб'єкт господарювання при здійсненні розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 Положення № 13 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у справі № 640/23582/21), лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з'єднаний з РРО, господарюючий суб'єкт не зобов'язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видачу) розрахункового документа встановленим вимогам як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Діючим законодавством не встановлено обов'язку використовувати платіжні термінали, з'єднані або поєднані з РРО/ПРРО.
Аналогічні висновки щодо правозастосування у ситуації, коли у розрахунковому документі не заповнені рядки 10-17 (11-18), викладено у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2025 року у справі № 320/2153/24, від 23 жовтня 2025 року у справі № 620/16861/23, від 18 червня 2025 року у справі № 380/11678/24.
У касаційній скарзі скаржник не наводить жодних змістовних та ґрунтовних доводів в частині помилковості посилань судів попередніх інстанцій на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21 щодо особливостей застосування пункту 4 розділу ІІ Положення № 13. ГУ ДПС в загальному стверджує, що заповнення рядків 11-18 фіскального чека у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, є обов'язковим за умови здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону № 265/95-ВР. Така позиція скаржника суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/2, і може свідчити про його незгоду із ним. Проте, доводів про необхідність відступу від означених висновків касаційна скарга не утримує, і касаційне провадження у цій справі на цій підставі не відкривалося.
Щодо посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, колегія суддів зазначає таке.
Насамперед, слід зазначити про незмістовність посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18. Так, відповідно до постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду здійснила відступ від висновків, викладених у наведеній скаржником постанові. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Посилаючись на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених в інших перелічених вище справах, скаржник лише цитує підходи щодо обставин, які повинні враховуватись у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу. Проте доводи щодо того, яка норма права не правильно була застосована судами, який саме висновок судів попередніх інстанцій суперечить позиції Верховного Суду, у касаційній скарзі відсутні. При цьому зміст оскаржуваних судових рішень не дає обґрунтованих підстав вважати, що при вирішенні означеного питання суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у приведених скаржником постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справи № 500/6845/21, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим. Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд
Касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко