02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №140/3103/25
адміністративне провадження № К/990/45873/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року
та ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та від 28 жовтня 2025 року
у справі №140/3103/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі _ ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник), в якому просив суд:
- визнати бездіяльності протиправною щодо неврахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, при обчисленні в період з 28 листопада 2019 року по 31 липня 2024 року включно розмірів основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби;
- зобов'язати відповідача виконати перерахунок та виплатити, з урахуванням вже виплачених сум, основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 28 листопада 2019 року по 31 липня 2024 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 2022 рік у сумі 2508 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 2023 рік у сумі 2684 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 2024 рік у сумі 2920 грн (по день звільнення з військової служби включно) на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на день звільнення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії та індексації), для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року відповідно, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка також містила клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Скаржником було повторно подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику.
Скаржник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, та у з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року визнано поважними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 02 жовтня 2025 року. Поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 140/3103/25. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 140/3103/25 повернуто скаржнику.
До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та від 28 жовтня 2025 року у справі №140/3103/25.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2025 року відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- уточненої касаційної, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів;
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Так, скаржнику роз'яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду касаційну скаргу в новій редакції та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 13 листопада 2025 року отримана скаржником - 14 листопада 2025 року о 03:10.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 13 листопада 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 14 листопада 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 24 листопада 2025 року.
Щодо оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року, залишаючи касаційну скаргу без руху, Суд, зокрема, встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 21 серпня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 22 вересня 2025 року, а скаргу подано 07 листопада 2025 року.
В той же час, скаржник не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином, вимоги ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2025 року, в частині подання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року, про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Крім того, вирішуючи заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Суд повторно зазначає, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у цій справі, якою вирішувалось наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі №140/3103/25.
2. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
3. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі №140/3103/25 - повернути особі, яка її подала.
4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
5. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
6. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк