01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/20203/22
адміністративне провадження № К/990/45451/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування та відображення податкового боргу в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 52 083,33 грн;
- скасувати нарахований Головним управлінням ДПС у м. Києві податковий борг в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 52 083,33 грн;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування та відображення податкового боргу в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 11 165,37 грн;
- скасувати нарахований Головним управлінням ДПС у Київській області податковий борг в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 11 165,37 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області змінити дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01.01.2023 сальдо розрахунків з бюджетом ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 0.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування та відображення податкового боргу в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 по транспортному податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 2 083,33 грн; зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві здійснити коригування інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 2 083,33 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове - яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Однак, зазначену справу судом першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження, відтак, посилання скаржника на приписи пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, у даному випадку суд касаційної інстанції вважає неприйнятними, оскільки наведена норма не підміняє визначення підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та суперечить їх правовому змісту.
Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій зауважено, що у межах спірних правовідносин правомірність дій контролюючого органу щодо самостійного використання/перенаправлення/стягнення коштів, що надходили в рахунок погашення податкового боргу, не є предметом даного спору, адже позивачем не заявлено вимог про оскарження дій/рішень відповідача в цій частині, натомість, обставини несвоєчасної сплати податкових зобов'язань по поданим податковим зобов'язанням знайшли своє підтвердження під час розгляду спору; правова позиція позивача ґрунтується, здебільшого, на тому, що позивач не отримувала податкові повідомлення рішення про нарахування податкових зобов'язань з транспортного податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому вважає нарахування податкових зобов'язань протиправними, і як наслідок відсутність податкового боргу в інтегрованій картці платника податків, проте суд вважає таку позицію хибною, з огляду на висновки, викладені вище; з матеріалів справи позивачу (представнику позивача) відомо про наявність податкових повідомлень рішень, якими нараховано відповідні податкові зобов'язання.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що належним засобом захисту порушеного права позивача є оскарження податкових повідомлень рішень, якими нараховані податкові зобов'язання позивачу, за результатами розгляду яких можливе поновлення прав позивача, проте, предметом розгляду даної справи вони не є, і суд позбавлений можливості надавати їм правову оцінку.
Натомість, скаржник фактично не погоджується із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій і просить Верховний Суд про переоцінку доказів у цій справі.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У поданій касаційній скарзі скаржник, як підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 160/11297/20, від 26.02.2019 у справі № 804/5769/16, від 31.08.2021 у справі № 813/1892/17, від 02.09.2020 у справі № 808/3853/16, від 01.07.2021 у справі № 813/2772/16, від 28.08.2018 у справі № 802/467/16-а, від 24.01.2019 у справі № 826/14361/16, від 11.12.2018 у справі № 805/12695/13-а, однак подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства та постанов Верховного Суду й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко