02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №440/348/25
адміністративне провадження № К/990/46664/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180082405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 121251,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180022405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 10104,25 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00180032405 від 17.12.2024 року про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 127 486,19 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00180142405 від 17.12.2024 року про застосування штрафних санкцій в сумі 50 994,48 грн. до ФОП ОСОБА_1 за своєчасно не сплачений єдиний внесок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180072405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 738 058,36 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180062405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 90 439,41 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180012405 від 17.12.2024 року, згідно якого застосовано до позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21 300,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180082405 від 17.12.2024, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у розмірі 121251,00 грн (сто двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня нуль копійок).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180022405 від 17.12.2024 року, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 10104,25 грн (десять тисяч сто чотири гривні двадцять п'ять копійок) .
Визнати протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-00180032405 від 17.12.2024 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 127 486,19 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень дев'ятнадцять копійок).
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180042405 від 17.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 50 994,48 грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180012405 від 17.12.2024 року, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21300,00 грн (двадцять одна тисяча триста гривень нуль копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 440/348/25 залишено без змін.
До Верховного Суду 13.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 (повний текст постанови складено 13.10.2025).
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про усунення недоліків скарги, надано платіжну інструкцію від 11.11.2025 №6181, відповідно до якої сплачено 7968,00 грн судового збору за подання касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що дана справа має фундаментальне значення для формування правозастосовної практики Верховним Судом при розгляді судами питання дотримання платником податків вимог податкового законодавства, зокрема, при застосуванні п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4, п.177.10 ст. 177, пп. 226.7 ст. 226, п.п. 1.1, п.п.1.2, п.п. 1.4,п.п 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.2 частини 1 ст.7 та ч. 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (із змінами та доповненнями), проведення аналізу наявності залишків товарно-матеріальних цінностей у самозайнятої особи станом на початок та кінець періоду, питання реалізації алкогольної продукції, маркованої з відхиленням від вимог положення «Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого здійснюються маркування алкогольних напоїв. Щодо аналогічних правовідносин відсутній висновок Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржником також вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зауважено, що доводи контролюючого органу були взагалі не враховані та не досліджені судами попередніх інстанцій, як у ході судового розгляду, так і в самих судових рішеннях по справі № 440/348/25.
Верховний Суд зазначає, що податковим органом не враховано зауваження, викладені в ухвалі від 18.11.2025, що судом апеляційної інстанції встановлено фактичні обставини справи та досліджено докази по кожному епізоду (податковому повідомленню-рішенню), натомість в касаційній скарзі викладені доводи контролюючого органу загалом, без конкретизації, без спростування висновків апеляційного суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, скаржником не усунуто в повній мірі недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
М.М. Гімон В.П. Юрченко