02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №620/15349/24
адміністративне провадження № К/990/42109/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № НОМЕР_1 від 17.09.2024 про відкриття виконавчого провадження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024, адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу, особи, що не брала участь у розгляді справи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тарасенко Дар'я Юріївна задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 року скасовано, а провадження у справі № 620/15349/24 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови закрито
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на підставі пункту 1 та 3 частини четвертої 328 КАС України.
На обґрунтуваннях касаційної скарги скаржник посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначав, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано абзац 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 у справі № 814/758/17.
А також скаржник посилався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України в контексті наявності підстав для закриття провадження у справі щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у випадку, коли виконавцем з метою виправлення допущених помилок було внесено зміни до оскаржуваної постанови поза межами повноважень, наданих йому абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення суду апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної постанови.
Залишаючи касаційну скаргу без руху Верховний Суд виходив з того, що касаційна скарга не відповідає пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. У касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Щодо обґрунтування касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначив, що предметом оскарження у цій справі є постанова ВП № НОМЕР_1 від 17.09.2024 про відкриття виконавчого провадження, в межах цієї справи позивач не оскаржував постанову державного виконавця про виправлення помилок, на відміну від справи № 814/758/17, у якій предметом оскарження була відповідна постанова державного виконавця про виправлення помилок. Отже питання застосування норм абзацу 3 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII не ставилося перед судами попередніх інстанцій, а тому не були застосовані судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.
Щодо обґрунтування касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінку правильності застосуваня норм матеріального права по суті спору, а предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, водночас скаржник належно не обґрунтовував неправильність застосування норм процесуального права при закритті провадження у справі.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 04.11.2025) доставлена в Електронний кабінет Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області 06.11.2025 о 02 год 36 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 06.11.2025 оприлюднено ухвалу Верховного суду від 04.11.2025 про залишення вказаної касаційної скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 131523667).
12.11.2025 до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та скаржником надано уточнену касаційну скаргу.
В уточненій касаційній скарзі скаржник зазначив, що підставою подання касаційної скарги є порушенням судом апеляційної інстанції при закритті провадження у справі норм матеріального права, а саме пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, яке полягає в тому, що суд закрив провадження у справі у зв'язку з виправленням відповідачем оскаржуваних порушень, незважаючи на те, що посадовою особою відповідача з метою виправлення допущених порушень внесено зміни до оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження поза межами повноважень, наданих абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII.
Водночас доводи в уточненій касаційній скарзі наведені без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження, визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд враховує, що оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, встановлених законом, що випливає із змісту пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Поряд із цим необхідно врахувати, що згідно з ухвалою Чернігівскького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі № 620/15349/24 з урахуванням особливостей статті 287 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування скаржника про те, що розгляд цієї касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 04.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов