02 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/47096/24
адміністративне провадження № К/990/47428/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.
суддів: Гриціва М. І., Стеценка С. Г.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року щодо встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправними рішення/дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при скасування акту за Формою Н-1 і визнанні нещасного випадку не пов'язаним з виробництвом, з довічним інвалідом по трудовому каліцтву ОСОБА_2 ветераном війни учасником бойових дій;
- визнати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 червня 2006 року нечинним.
Київський окружний адміністративний суду ухвалою від 7 листопада 2024 року на підставі статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі № 320/47096/24.
В апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції від 7 листопада 2024 року не оскаржувалась.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 320/47096/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалами суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування.
Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Ухвалою Київський окружний адміністративний суду від 7 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась в апеляційному порядку, правові підстави для перегляду в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року у справі № 320/47096/24.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 також порушує питання про перегляд ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року.
Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги у цій частині та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року позовну заяву повернув позивачу.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З аналізу вищенаведених правил закону випливає, що учасник справи, який не отримав повного тексту рішення суду у день його проголошення або складення, не позбавлений права на апеляційне оскарження, оскільки пропущений строк у такому випадку може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подати протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До того ж, процесуальний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений судом лише за наявності відповідного клопотання скаржника. Суд не наділений обов'язком поновлювати пропущений строк з власної ініціативи, оскільки таке право реалізується виключно за заявою учасника справи, який обґрунтовує поважність причин його пропуску та надає відповідні докази.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року про повернення позовної заяви і 05 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд хвалою від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції, заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням мотивованих підстав для поновлення строку.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов письмовий документ, в якому скаржник пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку.
У поясненнях поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник, серед іншого зазначив, що про ухвалу суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року дізнався з інтернет ресурсу Opendatabot лише 19 січня 2025 року, на підтвердження цих доводів скаржник надав докази. Крім того, зазначив, що строк пропущений з поважних причин, оскільки знаходиться в евакуації, внаслідок контузії позбавлений можливості нормально рухатися (на підтвердження вказаних обставин надав копію медичної картки стаціонарного хворого).
З метою встановлення обставин, коли саме апелянт отримав оскаржувану ухвалу суду першої інстанції Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 лютого 2025 року витребував з Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 320/47096/24.
На виконання вимог ухвали, справа №320/47096/24 надійшла до суду апеляційної інстанції 25 вересня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржувана ухвала прийнята та складена Київським окружним адміністративним судом 23 грудня 2024 року. Останнім днем на подання апеляційної скарги є 07 січня 2025 року. Однак в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем оскаржуваної ухвали, тому строк звернення до суду апеляційної інстанції необхідно відраховувати з дати, коли позивач дізнався про оскаржувану ухвалу, тобто з моменту ознайомлення із повним текстом ухвали 19 січня 2025 року в інтернет ресурсі OpendataBot. Отже останнім днем для подання апеляційної скарги є 4 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 5 лютого 2025 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку для її подачі.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів випливає, що ОСОБА_1 упродовж строку, встановленого в ухвалі від 13 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, надав до суду заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням (згадуваних вище) підстав пропуску строку подання апеляційної скарги. Вважає ці причини поважними і достатніми для поновлення строку на оскарження.
Скаржник не заперечував факту пропуску строку на апеляційне оскарження, але вважав, що названі ним причини його пропуску є вагомими причинами для його поновлення, а ігнорування цих причин буде проявом надмірного формалізму, який може призвести до невиправданого обмеження доступу до суду.
Як мовилося вище, суд апеляційної інстанції у цій справі встановив, що апелянт подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, йому було вказано на цей недолік і надано час для його усунення. Хоча автор апеляційної скарги назвав згадані вище причини пропуску строку, суд апеляційної інстанції з наведенням мотивів не визнав їх поважними, й ухвалив рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Скаржник не заперечив, що у відповідь на причини пропуску строку на оскарження, які він навів в заяві про його поновлення, суд апеляційної інстанції навів мотиви незгоди з ними.
Ці мотиви та обґрунтування є очевидними і викладені у вигляді необхідно-можливому для визначення їхньої фактичної та правничої природи.
Відтак можна підсумувати, що означені обставини дають підстави вважати, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанції не є незаконним; правильне застосування ним норм права є очевидним і не викликає розумних і об'єктивно спроможних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення.
Касаційна скарга в цій частині не містить аргументів та суджень, достатніх для визнання її вимог обґрунтованими.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зазначене у своїй сукупності робить неможливим відкриття касаційного провадження у цій справі.
У контексті викладеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана саме на судові рішення, які не переглядається касаційним судом, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року щодо встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. В. Тацій
Судді М. І. Гриців
С. Г. Стеценко