02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/28980/23
касаційне провадження №К/990/24595/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» про розподіл судових витрат у справі № 520/28980/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» (далі - ТОВ «ТБ «Новаагро»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2023 року № 43335000702 та від 15 вересня 2023 року № 43435000702.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 14 грудня 2023 року адміністративний позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 13 травня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишив без змін.
ТОВ «ТБ «Новаагро» подало до Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35500,00 грн за складання та подання відзиву на касаційну скаргу Північного МУ ДПС по роботі з ВПП у цій справі.
Від контролюючого органу надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить залишити заяву платника без задоволення з мотивів того, що заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні частин п'ятої - сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, виходячи з критерію співмірності можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас у частині дев'ятій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Подібні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 та від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд вказав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В матеріалах справи містяться такі документи, що стосуються витрат на правову допомогу, понесених на підготовку відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу: договір про надання правової допомоги від 04 травня 2020 року № 2/ТБ; додаток 1 до договору від 04 травня 2020 року № 2/ТБ; додаткові угоди від 23 серпня 2023 року, від 30 червня 2021 року, від 30 червня 2022 року, від 30 червня 2023 року, від 30 червня 2024 року, від 05 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 04 травня 2020 року № 2/ТБ; платіжна інструкція від 19 травня 2025 року № 3482502; акт приймання-передачі послуг від 19 травня 2025 року; Свідоцтво від 21 липня 2020 року Серії ПТ № 3595 про право на заняття Чоломбитько Юлією Олександрівною адвокатською діяльністю.
Вартість послуг за складання та подання відзиву на касаційну скаргу в цій справі відповідно до акта приймання-передачі послуг від 19 травня 2025 року визначена позивачем та Адвокатським об'єднанням «Ліберті Вей» на рівні 35500,00 грн; на підготовку відзиву затрачено 2 год. 30 хв. часу; застосовано коефіцієнт Х2 у зв'язку зі строком виконання протягом двох днів.
Дослідивши зазначений акт приймання-передачі послуг від 19 травня 2025 року, зміст відзиву на касаційну скаргу та вивчивши доводи заяви про розподіл судових витрат, Суд встановив таке: акт приймання-передачі послуг від 19 травня 2025 року, як і заява про розподіл судових витрат, не містять обґрунтування необхідності витрачання адвокатом 2 год. 30 хв. часу для підготовки відзиву на касаційну скаргу, а також мотивів для застосування коефіцієнта Х2; відзив на касаційну скаргу фактично дублює зміст адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу, має посилання на доказову базу, викладену в позові, здебільшого складається із викладу обставин справи, містить посилання лише на одне рішення Верховного Суду та не є значним за обсягом; відзив сформовано в системі «Електронний суд», що оптимізувало час на його підготовку та скерування.
За вказаних обставин витрачений адвокатом час на складання та подання відзиву на касаційну скаргу (2 год. 30 хв.) не відповідає реальному фактично витраченому часу, є завищеним та неспівмірним із обсягом та складністю виконаних робіт.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що послуги з надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню в розмірі 7100,00 грн, що дорівнює одній годині вартості роботи адвоката відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 04 травня 2020 року № 2/ТБ.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 166, 252, 345, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» про розподіл судових витрат у справі № 520/28980/23 задовольнити частково.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Новаагро» (код ЄДРПОУ 39820081) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн (сім тисяч сто гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. А. Васильєва
І. Я. Олендер