02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №120/1941/25
адміністративне провадження № К/990/46290/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.04.2020. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 07.04.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації у розмірі 3255,03 грн, як різницю між сумою індексації, обчисленою в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, враховуючи вже виплачені суми індексації.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частини НОМЕР_1 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк для усунення її недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків відмовлено та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 120/1941/25 повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, пропуском строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та надано апелянту строк для усунення її недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 клопотання про продовження строку задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 120/1941/25 відмовлено на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, не зазначенням про допущення судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні та надано скаржнику строк для усунення її недоліків десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги та касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 332 КАС України.
11.11.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга Військова частина НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2422,00 гривень;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
На веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 17.11.2025 оприлюднено ухвалу Верховного суду від 14.11.2025 про залишення вказаної касаційної скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 131801132).
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 14.11.2025) доставлена в Електронний кабінет Військової частини НОМЕР_1 14.11.2025 о 16:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
20.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору.
Вирішуючи клопотання про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору, колегія суддів виходить з такого.
Згідно частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, що за змістом вказаної норми є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Так, згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI відповідачу не надано пільг щодо сплати судового збору.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
В обґрунтування вимог заявленого клопотання скаржник посилався, зокрема на те, що можливість сплати судового збору не залежить від волевиявлення та об'єктивно непереборних сил, оскілки власних коштів Військова частина НОМЕР_1 не отримує від господарської діяльності та безпосереднє фінансування здійснюється від Фінансового-економічного управління Командування Повітряних Сил України Збройних Сил України . Також на обґрунтування скаржник зауважив, що Військова частина НОМЕР_1 зверталась із заявою про оплату судового збору за подання касаційної скарги.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Подані заявником докази не містять відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Відповідач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору з урахуванням обставин і факторів, які впливають на тривалість процедури проведення відповідних платежів.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження Суд зазначає наступне.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху скаржником надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Проте скаржником не надано уточненої касаційної скарги в частині обґрунтовування в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, за змістом поданого клопотання скаржник просив врахувати, неусунення недоліків при першому зверненні до касацйіного суду з касаційною скаргою, що це не залежело від волевиявлених причин та обставинами які були непереборними.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв'язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Колегія суддів зазначає, що за інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» вперше подану касаційну скаргу (20.10.2025) на це саме судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2025 залишенно без руху з підстав передбачаних у статті 169, 332 КАС України, запропоновано усунути недоліки шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі та надано десятиденний з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернуто скаржнику.
11.11.2025 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , яку залишено без руху ухвалою від 14.11.2025, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, впереше подану касаційну скаргу було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків вказаних в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2025, проте звертаючись повторно, скаржник також не надано ані документу про сплату судового збору, ані уточненної касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.
Суд зауважує на періоді часу, у якому відбувалося повторне звернення сторони відповідача із повторною касаційною скаргою, що свідчить про допущення ним необґрунтованих зволікань щодо реалізації права на повторне звернення до суду. Так, загальний строк, що минув з дати виготовлення повного тексту ухвали апеляційного суду (06.10.2025) і до дати звернення із цією касаційною скаргою (11.11.2025) виходить за межі тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на запрововадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуального строку, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу особового складу Військової частини.
Аналогічні висновки викладенні у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, 08.08.2024 у справі № 440/15583/23.
Пропуск скаржником строку на касаційне оскарження насправді пов'язане із неусуненням недоліків, залишенної без руху вперше поданої касаційної скарги та несплаті судового збору. При цьому поврторна касаційна скарга подана без зайвих зволікань та з аналогічними недоліками, які були неусунуті при першому звернені із касаційною скаргою.
Зазначене дає підстави вважати, що виявлені недоліки скаржником не усунуто в повному обсязі.
Таким чином, скаржником не виконано в повному обсязі вимоги ухвали Верховного Суду від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням поважності причини такого пропуску та уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення на адресу суду від скаржника не надходило.
Отже, надаючи оцінку доводам скаржника Суд зазначає, що скаржником в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Враховючи викладене, а також те, що у цій справі колегія суддів дійшла до висновку застосування наслідків пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, Суд не бачить підстав для задоволення клопотання про продовження строку для сплати судового збору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави пропуску Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії у справі № 120/1941/25.
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків щодо сплати судового збору за поданням касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 120/1941/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов