02 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2299/23 пров. № А/857/9924/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (головуючий суддя Сидор Н.Т.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів, у справі № 380/2299/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), просив визнати протиправною діяльність відповідача щодо припинення довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та повторне призначення довічної пенсії за вислугу років розміром 70% грошового забезпечення за пенсійною справою №1314015943 (НГУ) від 27.10.2016 та зобов'язати відповідача відновити виплату довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та провести перерахунки зазначеної пенсії в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв'язку з мобілізацією, на особливий період. Суд вказав, що після звільнення позивача з військової служби у період часткової мобілізації відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням додаткової вислуги. При цьому суд зазначив, що нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено можливості пенсійного органу припиняти виплату призначеної пенсії та здійснювати повторне призначення пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки від 21.03.2018 №27/33/5-270 про грошове забезпечення, виданої Національною гвардією України, позивачу проведено перерахунок пенсії. Вказує, що оскільки, пенсія позивачу була призначення з 27.10.2016 року на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом Національної гвардії України за посадою, яку позивач займав на час звільнення із служби, яку проходив по мобілізації, перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», здійснено відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, наданої уповноваженим структурним підрозділом Національної гвардії України. Скаржник вказує, що позивачеві проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення, визначеного відповідно до вимог Постанови №103 і чинної на час перерахунку редакції статті 13 Закону №2262-ХІІ, при цьому зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки до її збільшення. Скаржник вважає, що перерахунок пенсії позивача здійснено з дотриманням норм чинного законодавства.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що мотиви та підстави апеляційної скарги є необґрунтованими, тоді як рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, з врахуванням всіх фактичних обставин справи.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з наказу начальника Управління Західного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2010 №299 виключено зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення.
Згідно з протоколом за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення згідно з Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2015 №170 згідно указу Президента України «Про проведення часткової мобілізації» від 14.01.2015 №15/2015 та розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 17.06.2015 №3/5-1487Т зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_1 , який відповідно до розпорядження Командувала Національної гвардії України від 17.06.2015 №3/5-1487т прийнятий із запасу на військову службу під час проведення часткової мобілізації та призначений на посаду заступника начальника штабу 8 стрілецького батальйону (з охорони об'єктів державного значення), (ВОС-0210003), призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 26.10.2016 №256 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .
Головне управління Національної гвардії України сформувало та подало до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подання про призначення пенсії від 22.05.2017, до якої долучено список документів для призначення пенсії.
30.05.2017 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву, у якій просив перерахувати пенсію за вислугу років.
Згідно з протоколом за пенсійною справою №1314015943 (НГУ) від 27.10.2016 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення.
У листі від 21.05.2018 №2132/1-20/0705-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що йому з 27.10.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ по лінії Національної гвардії України.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення пенсії за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та повторного призначення пенсії за пенсійною справою №1314015943 (НГУ) від 27.10.2016, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з статтею 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частиною 1 ст. 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення згідно з Законом №2262-ХІІ.
В подальшому відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2015 №170 згідно указу Президента України «Про проведення часткової мобілізації» від 14.01.2015 №15/2015 та розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 17.06.2015 №3/5-1487Т зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_1 , який відповідно до розпорядження Командувала Національної гвардії України від 17.06.2015 №3/5-1487т прийнятий із запасу на військову службу під час проведення часткової мобілізації та призначений на посаду заступника начальника штабу 8 стрілецького батальйону (з охорони об'єктів державного значення), (ВОС-0210003), призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII, визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правилами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі Закон №3543) надано аналогічне визначення особливого періоду - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).
Також відповідно до вищезазначеної ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.
Указами Президента України від 17.03.2014 №303/2014 від 06.05.2014 №454/2014, від 21.07.2014 №607/2014 та від 14.01.2015 року №15/2015 в Україні оголошено про часткову мобілізацію.
Відтак, з наведеного можна дійти висновку, що позивача повторно призвано на військову службу під час часткової мобілізації. Військову службу позивач проходив до 26.10.2016. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 26.10.2016 №256 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .
Так, особливості пенсійного забезпечення осіб у разі їх повторного призову на військову службу визначено ст. 2 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 № 51-IV у частині 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону №3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону №1166-VII цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Отже, станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача, максимальний відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, становив « 70» відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Зазначене рішення залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 за аналогічного мотивування.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №1166-VII не зазнала.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Частиною 2 статті 2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв'язку з мобілізацією, на особливий період.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема, щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Отже, зміна розміру пенсії до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку, змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при призначенні такої відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 квітня 2018 року (справа №175/1665/17), від 24 квітня 2018 року (справа 686/12623/17), від 19 червня 2018 року (справа №583/2264/17), а також у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, у постанові від 23.06.2021 у справі № 140/392/19.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що після звільнення позивача з військової служби у період часткової мобілізації відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням додаткової вислуги, про що правильно зробив висновок суд першої інстанції.
Зважаючи на те, що нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено можливості пенсійного органу за наведених обставин припиняти виплату призначеної пенсії та здійснювати повторне призначення пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність таких дій позивача та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції мало місце безпідставне, а отже протиправне припинення виплати пенсії позивачу за пенсійною справою №1303006794 (МВС), а відтак для поновлення порушеного права позивача необхідним, як це правильно дійшов висновку суд першої інстанції, є зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії за вислугу років за пенсійною справою №1303006794 (МВС) у розмірі 90% грошового забезпечення та здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням додаткової вислуги у період часткової мобілізації.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 380/2299/23- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний