Справа № 560/2090/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000285/2 від 23 грудня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Тобто, відповідач фактично не досліджував ціну за аналогічний товар (хоча такий товар наявний по базі відповідача, оскільки відповідні докази надаються позивачем нижче), втім послався на схожий товар, де вартість визначалась за інший транспортний засіб, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення. Вказує, що поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов'язку позивача як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов'язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.12.2024 року на митний пост “Хмельницький» Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA400040032032U4 (МД) на виконання зовнішньо-економічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №VB-004 від 15.12.2024 на товар Позивача (графа 31 МД): “Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: автобус марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів 2143 см3, потужність 120 кВт; загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 20, призначений для перевезення пасажирів, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, виробник: MERCEDES-BENZ (DE) торговельна марка: MERCEDES-BENZ», вага нетто/брутто 2000 кг, Код товару згідно з УКТЗЕД 8702109900, Заявлені умови поставки (графа 20 МД) - DAP -Хмельницький, Україна, Фактурна вартість задекларованого товару - 4 400,00 EUR (графа 22 МД).
Митну вартість декларантом визначено за першим (графа 43 МД) основним методом за ціною договору у розмірі також 4 400,00 EUR.
Продавець - Autohandel Vadim Belz Bitterfelder Str. 23, 12681 Berlin (Німеччина).
Покупець/Одержувач/Імпортер/Декларант - ТОВ “ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» 31150, Хмельницька область, Хмельницький район, територіальна громада Старокостянтинівська, автодорога Житомир - Чернівці, 143км+558.
Позивачем до митного оформлення було подано такі товаросупровідні документи:
- (0380) рахунок № 1937/2024 від 17.12.2024 - вказано ціну ТЗ - 4 400,00 EUR;
- декларацiя про походження товару (Declaration oforigin) 1937/2024 від 17.12.2024,
- (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 202095811 від 14.12.2024;
- (4100) контракт № VB-004 від 15.12.2024;
- (9703) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.020.024051-24 від 23.12.2024.
23 грудня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/0000285/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000840.
У Рішенні митна вартість транспортного засобу скоригована до 13800 Євро.
Позивач не погоджується з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу, тому звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Із матеріалів справи слідує, що в результаті опрацювання поданих позивачем до митної декларації документів, митний орган виявив, що документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару, про що відповідно зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, зокрема:
- заявлена митна вартість автобуса - 4400 Євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- існує ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України оскільки товар переміщується на митну територію України безпосередньо покупцем (ТОВ “ІМПОРТ-ЕКСПРЕС»), при цьому до митного оформлення заявлені умови поставки DAP - м.Хмельницький (згідно з якими витрати на доставку товару мають здійснюватись продавцем (фірмою Autohandel Vadim Belz);
- продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію на автомобіль, отже існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди.
Митну вартість визначено за резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 16.10.2024 №24UA204130015973U1.
Стосовно заявленої митної вартості автобуса колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті VII ГАТТ Митницею було встановлено, що згідно з інформацією з інтернет-сайту продажу транспортних засобів “mobile.de» за межами території України (відповідно, ціна вказаних ТЗ без митних платежів) схожі автобуси MERCEDES-BENZ SPRINTER пропонувались до вільного продажу (тобто, за умов повної конкуренції) , наприклад, по такій ціні:
2010 р.в - ціна брутто 19 300 євро/ціна нетто 15 950 євро,
2010 р.в - ціна брутто 23 205 євро/ціна нетто 19 500 євро.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості за митною декларацією від 23.12.2024 №24UA400040032032U4, застосувавши критерії для порівняння - “найдешевші» , “SPRINTER» , “ 2010 р.в.» та пошуковий період “з 01.10.2024 од 23.12.2024»- час, максимально наближений до часу митного оформлення, було встановлено, що заявлений рівень митної вартості був значно нижчим рівня, за яким здійснювалось митне оформлення схожих до оцінюваного автобусів на інших митницях Держмитслужби протягом, наприклад, останніх 3-х місяців, що передують митному оформленню.
Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 23.12.2024 № 24UA400040032032U4 у митного органу виникли сумніви щодо “дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості задекларованого задекларованого автобуса марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI 2010 року виготовлення, код УКТЗЕД 8702109900, оскільки заявлений рівень митної вартості 4400 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби - 13800 євро.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач фактично не досліджував ціну за аналогічний товар (хоча такий товар наявний по базі відповідача, оскільки відповідні докази надаються позивачем нижче, втім послався на схожий товар, де вартість визначалась за інший транспортний засіб, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення).
Стосовно таких аргументів колегія суддів зазначає, що в МКУ є таке визначення критеріїв подібності (аналогічності) товарів. Так, відповідно до частини 2 статті 60 МКУ під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Як видно із наданого витягу з бази даних Держмитслужби митний орган під час митного оформлення здійснював аналіз цінової інформації, в тому числі - порівнював рівень заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже завершено.
Наявність у ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №520/3421/19 та від 04 серпня 2021 року у справі №520/4787/19, у яких вказано що колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що “Вищенаведеним спростовуються доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта».
Колегія суддів погоджується із тим, що позивач реального обґрунтування низької (4400 євро) заявленої вартості саме задекларованого автобуса (а не “аналогічних» транспортних засобів) по відношенню до найнижчої “дійсної» вартості в розумінні статті VII ГАТТ задекларованого автобуса під час митного оформлення не надав (наприклад, висновку експерта про наявність значних пошкоджень транспортного засобу та вартість відновлювального ремонту, або перепробіг, або відсутність певного встановленого заводом-виробником обладнання та його вартість, тощо).
Натомість, Хмельницька митниця здійснюючи порівняння, окрім марки та моделі автобуса, враховувала модель, календарний та модельний рік виготовлення транспортного засобу, тип, об'єм та потужність двигуна, умови поставки та часові проміжки митного оформлення найбільш наближенні до дати подання декларації позивачем.
Стосовно ризику незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України суд зазначає наступне.
Пунктом 4 Контракту визначено, що умовами поставки “Товару» згідно з цим контрактом вважати DAP-Хмельницький (згідно з Інкотермс-2010).
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Incoterms 2010 визначає умови поставки DAP (“Поставляється на місце») - продавець доставляє товар, коли товар знаходиться у розпорядженні покупця на транспортних засобах, що прибувають, готових до розвантаження у зазначеному місці призначення. Відповідно до умов DAP, ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного у договорі постачання. Продавець здійснює поставку, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, у погодженому місці призначення.
У рамках інкотермс DAP, товари вважаються доставленими Продавцем, коли вони передаються в розпорядження покупця на транспортному засобі, готовому до вивантаження в місці призначення, або на узгодженому пункті в такому місці.
Місце доставки та місце призначення є однаковими відповідно до DAP Incoterm.
Тому, Продавець несе ризик, поки не передасть товар у розпорядження Покупця за місцем призначення.
Таким чином, згідно з умовами поставки Інкотермс, які вказані у графі 20 митної декларації “DAP, Хмельницький» саме Продавець (фірма Autohandel Vadim Belz, Німеччина) зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами у Контракті місця призначення - до м. Хмельницький, Україна.
Проте в оскаржуваному випадку відповідно до інформації, внесеної під час перетину митного кордону у документі контролю за доставкою задекларованого товару МД типу ЕЕ №24UA400000915321U7 від 18.12.2024 пропуск на митну територію України задекларованого транспортного засобу було здійснено 19.12.2024, при цьому фактичним перевізником був саме Покупець - ТОВ “ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» (водій - ОСОБА_1 ).
Отже, здійснення доставки Покупцем ТОВ “ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» в цьому випадку суперечить умовам Контракту від 15.12.2024 №VB-004, в якому Сторони узгодили умови поставки DAP, м.Хмельницький.
При цьому в поданих позивачем товаросупровідних документах немає інформації (наприклад, калькуляція від Продавця, або виокремлення їх у рахунку-фактурі, тощо) про те, що витрати на транспортування дійсно включені продавцем до фактурної ціни 4400,00 євро за задекларований автобус, яка зазначена у рахунку № 1937/2024 від 17.12.2024, і що не існує інших домовленостей між Сторонами з цього питання.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача у позовній заяві про те, що декларування товару саме позивачем жодним чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс - Хмельницький» з огляду на наступне.
Для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості не має значення хто саме здійснював декларування товару, на відміну від доставки товару, тобто тієї обставини, яка має прямий вплив на таку складову митної вартості як витрати на транспортування:
- теоретично при застосуванні сторонами умов поставки DAP-Хмельницький - транспортування товару мав би забезпечити Продавець - фірма Autohandel Vadim Belz, DE
- фактично у спірному випадку - транспортування здійснював Покупець, тобто позивач.
Отже, в цьому випадку митний орган встановив розбіжність не щодо особи декларанта, а щодо витрат на транспортування, у зв'язку із тим за умов реального застосування сторонами умов поставки DAP-Хмельницький, вказану доставку мав би забезпечити Продавець оцінюваного товару - фірма “Autohandel Vadim Belz» (а не Покупець ТОВ "ІМПОРТ-ЕКСПРЕС").
Оцінюючи виявлену розбіжність щодо не відповідності продавця товару його власнику, суд враховує, що продавець “Autohandel Vadim Belz» 17.12.2024 продав позивачу задекларований автобус марки MERCEDES-BENZ, BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , 2010 р.в. згідно рахунка № НОМЕР_2 від 17.12.2024.
На задекларований транспортний засіб уповноваженим органом Швеції було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.12.2024.
Разом з тим, вказане свідоцтво оформлено лише за 3 дні до продажу продавцем “Autohandel Vadim Belz» цього самого транспортного засобу позивачу.
При цьому в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.12.2024, власником вказано іншу особу - Alberto Rockman (Baston Kecher 17/43, 26871 Teckomatorp).
Не зважаючи, що за 3 дні до придбання цього самого ТЗ Позивачем власником став Alberto Rockman, Позивач купував задекларований автомобіль у продавця “Autohandel Vadim Belz», Німеччина, що вказує на те, що Autohandel Vadim Belz може бути посередником.
У справі №140/1713/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.05.2020, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, підтвердив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального прав, зазначив, що у контролюючого органу були підстави для виникнення об'єктивних сумнівів щодо дійсної митної вартості автомобіля, заявленого позивачем до митного оформлення, з огляду на різні дані щодо попереднього власника автомобіля в документах, наданих позивачем, знаходження компаній, вказаних в технічному паспорті та в контракті, в різних державах, а відтак, і підстави для витребування додаткових документів. Позивач витребуваних контролюючим органом документів на підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля не надав.
Таким чином, правовий висновок Верховного Суду у вказаній справі, полягає в тому, що різні дані щодо попереднього власника автомобіля в технічному паспорті та в контракті, серед інших, є обґрунтованою підставою для перевірки митним органом достовірності задекларованої митної вартості, викликаною об'єктивним сумнівом щодо дійсної митної вартості автомобіля, заявленого позивачем до митного оформлення.
Дослідивши подані до митного оформлення документи, суд погоджується з висновками митного органу стосовно того, що на дату митного оформлення позивачем не були надані документи, що спростовували б сумніви, які виникли у митного органу, щодо підтвердження усіх числових значень складових митної вартості товару, який підлягав декларуванню.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом спростовується інформацією зазначеною, серед іншого, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Верховний Суд в Постанові від 17 лютого 2022 року у справі №520/4051/19 звернув увагу на те, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та не можливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, Верховний Суд погодився з правомірністю використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.
Інформація по митній декларації, яка стала джерелом числового значення митної вартості товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів надана з урахуванням вимог статей 11, 56 МКУ (Додержання вимог щодо конфіденційності інформації, що стосується митної вартості товарів) у вигляді витягу з ЄАІС “Рівень цін».
Разом з тим, зазначені доводи не підтверджуються належними доказами і декларант не скористався правом надати обґрунтовані пояснення виявленим розбіжностям під час опрацювання запиту митного органу.
Підставою ж для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару були: розбіжності та ознаки, які зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, а також відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як передбачено це частиною 6 статті 54 МКУ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.
Оскільки позивачем не було спростовано сумніви митного органу щодо дійсної вартості товару належними доказами, суд вважає, що відповідач правомірно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано з урахуванням поданих документів доданих до митної декларації.
З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги те, що позивач не довів належним чином свої позовні вимоги, натомість відповідач в ході розгляду справи спростував доводи, зазначені у позовній заяві, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.