Справа №712/5940/22
1-кп/705/472/25
02 грудня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синиця Христинівського району Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має трьох дітей, працюючого дільничним офіцером поліції сектору перевенції відділу поліцейської діяльності №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.371 КК України
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області 29.01.2021 № 42о/с, майора поліції ОСОБА_4 призначено дільничним офіцером поліції сектору провенції відділу поліцейської діяльності № 3 Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області).
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ (далі - Закон) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй службовій діяльності згідно до ст. 6 Закону поліцейський повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 7 Закону під час виконання своїх завдань поліцейський зобов'язаний забезпечувати дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Також, відповідно до ст. 18 Закону на працівника поліції покладено, серед іншого, наступні обов'язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини тощо.
Окрім того, згідно зі ст. 23 Закону на поліцію покладені, серед іншого, такі повноваження як здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів, спрямованих на виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; доставка у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення тощо.
В той же час, вказаною нормою Закону до завдань поліції не відноситься виконання вироків суду в частині виконання засудженими покарань.
За змістом ст. 29 Закону поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Згідно зі ст. 30 Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону передбачено, що поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Відповідно до ст. 62 Закону поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.
Відповідно до ст. ст. З, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно зі ст. 12 Кримінального процесуального кодексу України в редакції станом на 14.05.2021 (далі - КПК України) під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст. ст. 482 і 482-2 цього Кодексу:
1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
4)якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Згідно з положеннями ст. 213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 534 КПК України визначено, що у разі необхідності спосіб,строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом
Відповідно до ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
Згідно зі ст. 61 Кримінального кодексу України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Відповідно до ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України в редакції станом на 23.04.2021 (далі - КВК України) здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення та направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу, покладено на уповноважений орган з питань пробації.
Згідно зі ст. 56 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
Відповідно до ст. 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов'язаний з'явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.
З урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання
у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
У разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
У разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та в разі, якщо його місцезнаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирішення питаннянаправлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засудженій до позбавлення волі. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку,встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Згідно з п. 151 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, документ повертається відправникові без розгляду у разі його надходження не за адресою, надходження паперового примірника документа, який вже надійшов уелектронній формі через систему взаємодії, або надходження документа у паперовій формі без наявних на те підстав, які визнаються обґрунтованими для створення установою документів у паперовій формі.
Згідно з посадовою інструкцією дільничного офіцера поліції СП ВПД № З Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 29.01.2021 ОСОБА_4 у своїй роботі керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністру України, нормативно-правовими актами МВС, Національної поліції України, а також Положенням про Уманське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області та цією інструкцією.
Вказаною посадовою інструкцією передбачено, зокрема, наступні завдання, обов'язки та повноваження ОСОБА_4 : виявляє кримінальні та адміністративні правопорушення, а також вживає заходів щодо їх припинення та усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального чи адміністративного правопорушення; приймає участь у розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти та, в разі отримання інформації чи встановлення місця знаходження вказаних осіб, інформує ініціатора розшуку та уживає заходів щодо їх затримання і доставлення до органу поліції; складає протоколи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення на громадян які вчинили адміністративні правопорушення, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення; за погодженням з начальником сектору реагування патрульної поліції (далі -СРПП) відділу поліції залучає СРПП для надання допомоги при затриманні та доставлянні осіб, які вчинили правопорушення, виконанні ухвал суду про привід свідків та підозрюваних до суду та в інших необхідних випадках тощо.
Таким чином ОСОБА_4 , з моменту призначення на зазначену посаду є працівником правоохоронного органу, представником влади, а тому відповідно до ч. 2 ст. 18 КК України та Примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно та протиправно, з метою невірного виконання вироку суду, діючи з мотивів хибного розуміння інтересів служби, достовірно знаючи та свідомо порушуючи зазначені вимоги законодавства, вчинив завідомо незаконне затримання ОСОБА_6 за наступних обставин.
Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від26.08.2020 у справі № 706/893/20 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Окрім того, вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 19.10.2020 у справі № 706/1138/20 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 140 годин.
Відповідно до вироку Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 у справі № 706/1138/20 вирок Христинівського районного суду від 19.10.2020 в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та призначено останньому покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Христинівського районного суду від 26.08.2020 у вигляді 1 місяця обмеження волі та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць.
До ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області (далі - ВПД .№ 3) із Христинівського районного суду Черкаської області 13.04.2021 надійшло розпорядження від 12.04.2021 № 672/21 про виконання вказаного вироку Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021, що набрав законної сили, щодо засудженого ОСОБА_6 до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць.
У зв'язку з надходженням 17.05.2021 до ВПД № 3 із Христинівського районного суду листа № 1/10/20/2021 від 14.05.2021 про надання інформації про результат виконання вказаного вироку відносно ОСОБА_6 , 17.05.2021 розгляд та виконання вказаного розпорядження суду доручено дільничному офіцеру поліції СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , який в порушення вказаних вимог законодавства та своєї посадової інструкції не доповів керівнику про неможливість виконання вказаних документів та не повернув їх відправнику.
04.06.2021близько 15:50 год. дільничний офіцер поліції СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 виявив ОСОБА_6 поблизу ВПД № 3 по вул. Шевченка, 42, у м. Христинівка Черкаської обл., якого туди було доставлено працівниками поліції за проханням останнього з місця його проживання по АДРЕСА_2 .
У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, завідомо знаючи незаконність своїх дій через порушення низки вказаних вище вимог законодавства, не будучи наділеним відповідними повноваженням, хибно керуючись положеннями ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України, невірно вказавши як підставу - виконання вироку Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 у справі № 706/1138/20, всупереч даному судовому рішенню, без законних на те підстав, не повідомивши орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, 04.06.2021 близько 16:00 год. в приміщенні ВПД № 3 за вказаною адресою: вул. Шевченка, 42, у м. Христинівка Черкаської обл., у присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , склав відносно засудженого до покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_6 протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 04.06.2022 та завідомо незаконно затримав останнього, чим порушив його законні права на свободу, особисту недоторканність та свободу пересування, визначений законодавством порядок обмеження таких прав та процедуру затримання.
У подальшому за вказівкою та відповідно до листа начальника ВПД № 3 ОСОБА_9 № 1975 від 04.06.2021 і вказаного протоколу затримання ОСОБА_6 , незаконно складеного дільничним офіцером поліції СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , 04.06.2021 близько 19:00 год. конвоєм у складі поліцейських ВПД № 3 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з приміщення ВПД № 3 з вказаної адреси ОСОБА_6 відконвойовано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання № 2 ГУНП в Черкаській області, що за адресою: вул. Незалежності, 35, м. Умань Черкаської обл., де ОСОБА_6 незаконно та безпідставно утримувався під вартою в період з 19:30 год. 04 червня 2021 року до 10:00 год. 09 червня 2021 року.
Такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.371 КК України, як завідоме незаконне утримання.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.371 КК України не визнав та показав, що в 2021 році він працював на посаді дільничного офіцера поліції СП ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області. По ОСОБА_6 з Христинівського районного суду надійшов до ВПД №3 для виконання вирок з розпорядженням. Начальником ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області був ОСОБА_9 , який виконання даного вироку розписав на начальника сектору превенції ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 . Даний вирок довго не виконувався, оскільки ОСОБА_6 не могли знайти або він перебував в постійному алкогольному сп'янінні. Потім ОСОБА_6 вчинив відносно своєї співмешканки адміністративне правопорушення та був доставлений до ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області. Тоді ОСОБА_9 дав вказівку йому виконати вирок. ОСОБА_6 був засуджений до покарання у вигляді обмеження волі. Він виконував вироки з таким видом покарання і осіб поміщали в ІТТ. При виконанні вироку відносно ОСОБА_6 він не звернув увагу, що там було покарання у вигляді обмеження волі. Йому дали вказівку виконати вирок, крім того було розпорядження суду щодо виконання вироку. Фактичне затримання ОСОБА_6 здійснили інші працівники, а він склав протокол затримання та зібрав усі необхідні документи для поміщення останнього в ІТТ. При затриманні та складанні протоколу не пам'ятає чи повідомляв центр з надання безоплатної правової допомоги про факт затримання особи та надання йому захисника. Знає, що на виконання вироку до покарання у вигляді обмеження волі він не мав права затримувати особу та не мав повноважень складати протокол затримання.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 вважає себе невинним у пред'явленому обвинуваченні та просить його виправдати.
Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні злочину доведена доказами:
-показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні показав, що працює інспектором СРПП ГПД в Уманському РУП. В 2021 році, в другу половину дня йому повідомили, що він буде задіяний в процесі конвоювання засудженого ОСОБА_6 до ІТТ №2 м. Умань. Доставили ОСОБА_6 до ІТТ і хлопці пішли його здавати, а він пішов по своїх справах в приміщення РУП. Зі слів співробітників підставою затримання ОСОБА_6 була ухвала суду. Баєв уже був затриманий, він лише брав участь у доставлянні його в ІТТ. В конвої було три чоловіка, хто був старшим не пам'ятає. ОСОБА_11 був дільничний інспектор поліції;
-показами свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні показав, що в червні 2021 року працював начальником відділу поліції №3 Уманського РУП. Надійшов вирок Христинівського районного суду відносно ОСОБА_6 . Він розписував пошту та написав резолюцію щодо вказаного вироку « до виконання ». Виконавець повинен був вичитати і виконати. Сліпо виконувати не треба, а треба вивчити і прийняти рішення по виконанню. ОСОБА_6 ніби затримувався. ОСОБА_6 доставили у відділ, бо вчинив якийсь дебош, хто його доставив не пам'ятає. На виконання вироку суду про позбавлення волі, затримується особа і складається протокол затримання. Особисто він не всі документи ретельно вивчає, він визначає виконавця для подальшого його вивчення виконавцем. Про те, що у вироці було покарання у вигляді обмеження волі дізнався пізніше. Чи була дисциплінарна справа відносно нього щодо цієї ситуації не пам'ятає;
-показами свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що він працював суддею Христинівського районного суду та розглядав справу відносно ОСОБА_6 . За апеляційною скаргою прокурора апеляційним судом було визначено покарання ОСОБА_6 у вигляді обмеження волі. На виконання вироку було виготовлене розпорядження, яке для виконання було направлено не до органу пробації, а до РУП. Вирок для виконання направлено в порядку, як для осіб з покаранням у вигляді позбавлення волі. Чи надсилав суду запит до РУП щодо повернення вироку, як такого, що помилково направлений, він не знає. Орган поліції, якому надійшло розпорядження повинен був його виконати в порядку ч.2 ст.57 КВК України;
-показами свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні показав, що працює начальником ІТТ. До нього зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що є людина відносно якої є вирок і його необхідно помістити в ІТТ. Він повідомив ОСОБА_4 , які необхідні документи та підстави поміщення людини в ІТТ. ОСОБА_4 займався підготовкою документів, десь біля 19 год. був доставлений ОСОБА_6 з усіма медичними довідками, вироком та розпорядженням. В понеділок прийшовши на роботу ним були перевірені всі документі та люди, які утримувалися в ІТТ. Справа по ОСОБА_6 була сформована нормально, ніяких претензій не було. Людей з покаранням у вигляді обмеження волі часто поміщають до ІТТ і тому за наявності розпорядження, сумнівів в утриманні ОСОБА_6 не було. Через декілька днів, прочитавши, що у ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі, стало не зрозумілим, як виконати вирок, тому про це повідомили ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з ІТТ забрали. В самому вироці суду не було прописано куди помістити засудженого і як виконувати, тому попросили ОСОБА_4 , щоб надали якесь роз'яснення. Станом на 2021 рік потрібно було надати слідуючі документи: лист на поміщення, протокол затримання, вирок, розпорядження, дактилокарта, фотокартки, довідки з медичного закладу, документи, що посвідчують особу. При поміщенні в ІТТ керувався наказом №60. У цьому вироці про виконання вироку нічого не було. Суд направив його для виконання в поліцію. Лист на поміщення від начальника поліції був, хоча він і не є обов'язковим, без нього людину можна прийняти, а без протоколу затримання ні;
-показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що він працює дільничним офіцером поліції відділу №3. Їм надійшов вирок Христинівського районного суду з розпорядженням про виконання вироку відносно ОСОБА_6 у вигляді обмеження волі. Сумнівів щодо його виконання не було. Начальником був ОСОБА_9 і дав його на виконання ОСОБА_16 ( начальнику провенції ). Однак виконати вирок не можна було, бо ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями. Приходило два нагадування з суду стосовно не виконання вироку. Йому сказали, що перед відділом поліції стоїть ОСОБА_6 і вони почали його оформляти. ОСОБА_6 був спокійний, наручники не потрібно було одягати. Хто дав вказівку оформляти протокол затримання він не пам'ятає. Протокол затримання складав ОСОБА_4 .. В той самий день ОСОБА_6 було поміщено в ІТТ. Потім його помістили в СІЗО, а тоді випустили. Потім було службове розслідування;
-висновком за результатами службового розслідування щодо вчинення окремими поліцейськими ГУНП порушень під час затримання, поміщення та утримання в умовах ізолятора тимчасового тримання ОСОБА_6 , що має ознаки дисциплінарного проступку від 29.11.2021, згідно якого встановлені обставини, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейських ознак дисциплінарного проступку, зокрема 17.05.2021 до ВПД №3 із Христинівського районного суду надійшов лист від 14.05.2021 №1/10/20/2021 про надання інформації про результат виконання вироку відносно ОСОБА_6 та цього ж дня, вказаний лист зареєстровано до Журналу обліку вхідних документів ВПД №3 за №671 та для виконання доручено ОСОБА_4 , який в порушення вимог п.155 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, ст.23 ЗУ « Про Національну поліцію », своїх посадових інструкцій не доповів майору поліції ОСОБА_9 про неможливість виконання листа Христинівського районного суду та не повернув його відправнику. Так, перебуваючи в приміщенні ВПД №3, майор поліції ОСОБА_4 будучи не наділеним повноваженнями щодо затримання особи, всупереч вироку Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 та вимог ст.29 Конституції України, ЗУ « Про попереднє ув'язнення », ЗУ « Про національну поліцію », незаконно і безпідставно затримав ОСОБА_6 , про що склав відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Поряд з цим, ОСОБА_4 в порушення вимог ч.4 ст.213 КПК України та п.2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, негайно не повідомив про затримання ОСОБА_6 орган ( установу ), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. ( а.с. 45-60 т.2 );
- розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили адресоване на ВПД №3 Уманського РУП в Черкаській області 12.04.2021 в якому зазначено, шо вирок Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 року щодо засудженого ОСОБА_6 за ст.185 ч.1, ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць набрав законної сили 29.04.2021 та підлягає негайному виконанню ( а.с. 62 т.2 );
- листом начальнику ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області від 04.06.2021 в якому начальник ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області просить прийняти до ІТТ №2 засудженого ОСОБА_6 , для виконання вироку Черкаського апеляційного суду ( а.с. 63 т.2 );
- листом, який адресований 07.06.2021 на адресу судді Христинівського районного суду про те, що засуджений ОСОБА_6 згідно вироку направлений до СІЗО №30 для відбування покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі ( а.с. 64 т.2 );
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.06.2021, згідно якого 04.06.2021 о 16 год. 00 хв. ДОПСПВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_4 затримав особу, підозрювану у вчиненні злочину ОСОБА_6 на підставі вироку Черкаського апеляційного суду №706/1138/20 від 29.03.2021 ( а.с. 65-67 т.2 );
- витягом з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до відділу поліцейської діяльності №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, згідно якого ОСОБА_6 04.06.2021 о 15 год. 55 хв. прибув до органу поліції ( а.с. 68-73 т.2 );
-довідкою від 23.06.2021 дільничного офіцера поліції СП ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області щодо перевірки по зверненню ОСОБА_17 ( а.с.74 т.2 );
- листом Христинівського районного суду від 09.06.2021, який адресований начальнику ВПД №3 Уманського РУП від 09.06.2021 про необхідність повернення без виконання помилково направленого розпорядження про виконання вироку відносно ОСОБА_6 , який засуджений за ст.185 ч.1 ст.71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі ( а.с. 77 т.2 );
- листом начальника ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 04.06.2021, який адресований начальнику ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області про прийняття до ІТТ №2 засудженого ОСОБА_6 для виконання вироку Черкаського апеляційного суду ( а.с. 75 т.2 );
-листом начальника ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 09.06.2021, який адресований начальнику ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області про видачу засудженого ОСОБА_6 для подальшого переміщення до СІЗО №30 м. Черкаси ( а.с. 79 т.2 );
- витягом з журналу ознайомлення осіб, які поміщуються до ізолятора, з їх правами та обов'язками в якому зазначено, що 04.06.2021 ОСОБА_6 затримано та поміщено до ІТТ ( а.с. 80-82 т.2 );
- планом покамерного розміщення осіб утримуваних в ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( 05.06.2021,06.06.2021, 07.06.2021, 08.06.2021, 09.06.2021 ), згідно якого ОСОБА_6 утримувався в камері №2 ( а.с. 83-87 );
-графіком чергувань особового складу ч/ч ІТТ 32 на червень 2021 ( а.с. 88 т.2 );
-графіком добових чергувань інспекторів ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області на червень 2021 ( а.с.89 т.2 );
- постовою відомістю ( а.с. 90- 96 т.2 );
- вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 19.10.2020 відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК України ( а.с. 97, а.с. 125 т.2 );
- приписом про виїзд до місця відбування покарання від 09.06.2021 ( а.с. 98 т.2 );
- вироком Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України, згідно якого останньому призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця обмеження волі ( а.с. 99-101, а.с. 126-131 т.2 );
- наказом №156 від 09.06.2021 « Про організацію конвоювання затриманих і осіб, які тримаються під вартою », згідно якого командир РКС ГУНП в Черкаській області наказав командиру взводу №2 РКС ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_18 09.06.2021 забезпечити здійснення конвоювання арештованого ОСОБА_19 , який рахується за Черкаським районним судом з СІЗО м. Черкаси до Черкаського районного суду та в зворотному напрямку, 09.06.2021 забезпечити здійснення конвоювання арештованого ОСОБА_6 з ІТТ №2 м. Умань до СІЗО м. Черкаси ( а.с. 102-103 т.2 );
- листом начальника СІЗО від 12.10.2021 про те, що ОСОБА_6 у період з початку січня 2021 року по теперішній час у державній установі « Черкаський слідчий ізолятор » не утримується ( а.с. 105 т.2 );
- листом начальника відділу поліцейської дільниці №3 від 09.06.2021 адресований судді Христинівського районного суду про повернення без виконання помилково направленого на їхню адресу вироку відносно ОСОБА_6 , засудженого за ст.185 ч.1, ст.71, КК України до одного року одного місяця обмеження волі ( а.с. 136 т.2 );
- положенням про Ізолятор тимчасового тримання №2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області ( а.с. 196-198 т.2 );
- наказом №630 від 04.03.2020 Про затвердження положень про структурні підрозділи ГУНП в Черкаській області ( а.с. 199 т.2 );
- витягом з наказу ГУНП в Черкаській області №265 о/с від 23.10.2016 про призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 начальником ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП в Черкаській області, наказ по особовому складу № 215 о/с від 30.07.2021 про присвоєння чергового спеціального звання ОСОБА_15 , послужний список ОСОБА_15 , характеристика ОСОБА_15 , посадова інструкція ( а.с. 200 -213 т.2 );
- посадовою інструкцією заступника начальника ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Черкаській області ( а.с. 214-215 т.2 );
- посадовою інструкцією чергової частини ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Черкаській області ( а.с. 216 - 217 т.2 );
- функціональними обов'язками старшого-інспектора чергового ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( а.с. 218-219 т.2 );
- посадовою інструкцією інспектора ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Черкаській області ( а.с. 220-221 т.2 );
- посадовою інструкцією помічника чергового-чергової частини ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Черкаській області ( а.с.222-223 т.2 );
- посадовою інструкцією поліцейського ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Черкаській області ( а.с. 224-225 т.2 );
- витягами з наказів ГУНП в Черкаській області про прийняття на службу в поліцію та призначення, витягами про присвоєння чергового спеціального звання, послужними списками та характеристиками ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ( а.с.226-251 т.2, а.с. 1- 127 т.3 );
- копією журналу вхідної кореспонденції ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( а.с. 132-135 т.3 );
-копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( а.с. 130-139 т.3 );
-копією журналу ознайомлення осіб, які поміщуються до ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області, з їх правами та обов'язками ( а.с. 140-142 т.3 );
- копією журналу постової відомості ( а.с. 143-156 т.3 );
- копією книги обліку осіб, що утримуються в ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( а.с. 157-160 т.3 );
-копією журналу первинного медичного обстеження осіб, які поміщуються в ІТТ №2 ГУНП в Черкаській області ( а.с. 161-164 т.3 );
- копією з журналу обліку вихідних та внутрішніх документів ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ( а.с. 184-188 т.3 );
- копією з журналу обліку вхідних документів ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ( а.с. 189-195 т.3 );
- копією з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ( а.с. 196-197 т.3 );
- копією з журналу інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги затримання ( а.с. 198 - 200 т.3 );
- копією з книги видачі й приймання озброєння Христинівського відділення поліції ( а.с. 201-228 т.3 );
- копією з справи №53-18 листування з питань режиму утримання осіб, узятих під варту та їх конвоювання ( а.с. 229-236 т.3 );
- витягом з наказу ГУНП в Черкаській області №42о/с від 29.01.2021 про призначення майора поліції ОСОБА_4 дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліцейської діяльності №3 Уманського РУП ГНУП в Черкаській області, наказ по особовому складу № 1 о/с від 07.11.2015 про присвоєння спеціального звання ОСОБА_4 , послужний список ОСОБА_4 , характеристика ОСОБА_4 , посадова інструкція ( а.с. 237 -249 т.3, а.с.1-3 т.4 );
Суд доходить до висновку щодо правильної кваліфікації та доведеності провини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки згідно з ч.2 ст.176 КПК України затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку визначеному цим кодексом. Воно полягає у примусовому і короткочасному позбавленні особи волі, яке здійснюється на підставах, в порядку та на строки, встановлені статтями 208- 213 КПК України. Стаття 208 КПК України вказує, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі якщо: цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець в тому числі потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Затримання для виконання вироку у вигляді позбавлення волі - це процесуальна дія, яка полягає у затриманні особи, засудженої до реального позбавлення волі, для її доставляння до місця відбування покарання після набрання вироком законної сили. Таке затримання регулюється ст.ст.537,539,540,544, 545 КПК України, ст.87-89 КВК України, ЗУ « Про Національну поліцію » ( щодо повноважень поліції виконувати привід і затримання ).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 04.06.2021 о 16 год. був затриманий в приміщенні ВПД №3 ДОПСПВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , куди він з'явився у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення. Підставою затримання зазначено: вирок Черкаського апеляційного суду №706/1138/20 від 29.03.2021.
Згідно вироку Черкаського апеляційного суду від 29.03.2021 ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 1 місяця обмеження волі.
Відповідно до ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Відповідно до абзаців 5 та 6 ст.13 КВК України, здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення та направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів у порядку, визначеному ст.57 цього Кодексу, покладено на уповноважений орган з питань пробації.
В той же час, відповідно до основних повноважень поліції, визначених ч.1 ст.23 ЗУ « Про Національну поліцію », до завдань поліції не відноситься виконання вироків суду, в частині виконання засудженими покарань.
Згідно п.151 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17.00.2018 №55, документ повертається відправникові без розгляду, у разі його надходження не за адресою. Однак працівниками ВПД №3 в порушення вищезазначених нормативно-правових актів не повернуто розпорядження про виконання вироку відправнику у зв'язку з неможливістю його виконання та доручено його виконання ДОПСПВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , який в порушення вимог п.155 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17.01.2018 №55, п.п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.23 ЗУ « Про національну поліцію », п.3, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 1,2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, і своїх посадових інструкцій також не повідомив про неможливість виконання вироку та не повернув його відправнику.
В порушення вимог ст.29 Конституції України, ст.ст.207-209, ч.4 ст.213 КПК України, ст.ст. 1,3 ЗУ « Про попереднє ув'язнення », ЗУ « Про Національну поліцію » ДОПСПВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 здійснив незаконне затримання засудженого до покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_6 про що склав відповідний протокол та направив в ІТТ, для подальшого відправлення в СІЗО.
Аналіз наведених доказів в їх сукупності свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 371 КК України як завідомо незаконне затримання.
Так, ст. 29 Конституції України гарантовано право кожної людини на свободу та особисту недоторканість та зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:…..с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення….
За змістом ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службоволю особою.
Відсутність передбачених кримінальним процесуальним законодавством підстав для затримання особи є однією з ознак вчинення незаконного затримання.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 371 КК України настає, зокрема за завідомо незаконне затримання. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом до вчиненого діяння, коли винуватий усвідомлює завідому незаконність вчинюваного ним діяння, достовірно знає, що затримання здійснюється протиправно, і бажає вчинити це діяння.
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_4 не уповноважений був затримувати ОСОБА_6 на виконання вироку до покарання у вигляді обмеження волі, однак протокольно його затримав та спрямував до ІТТ, зібравши всі необхідні для цього документи.
З огляду на наведене, твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, зокрема його суб'єктивної сторони - прямого умислу та поняття «завідомості», є неспроможними.
З урахуванням викладеного, обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.371 КК України.
Згідно ст.12 КК України суспільно небезпечне діяння передбачене ч.1 ст.371 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок 04.06.2021, під час розгляду кримінального провадженні він не заявляв клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Частиною 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст.74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 року у справі №756/6876/19 (провадження №51-5464км19) (аналогічне міститься і у постанові ВС від 19.03.2024 року у справі №756/3924/20 (провадження №51-5550км23) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.4, 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК України), «звільнення від відбування покарання» (ст.75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст.78 КК України)дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
Отже, обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити від покарання за скоєння кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.371 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України із застосуванням правових висновків Верховного Суду зазначених у постанові від 18.06.2020 року в справі №756/6876/19, провадження №51-5464км19 та у постанові від 19.03.2024 року в справі №756/3924/20, провадження №51-5550км23.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України і на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
На вирок може бути подана апеляційна скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1