Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/11107/25
Номер провадження 1-кс/711/2729/25
26 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000752 від 23.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, про арешт майна,-
Прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просить накласти арешт на автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 . Тимчасово, до скасування у встановленому порядку, позбавити власників та інших зацікавлених осіб права на відчуження, розпорядження, знищення, ремонтування та/або користування арештованим майном.
Клопотання обґрунтовує тим, що 23.11.2025 року близько 13:15 год. водій автомобіля «Audi A4» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 (військовослужбовець ЗСУ, солдат, в/ч НОМЕР_4 ) рухаючись автодорогою М-30, 558 км. в напрямку від м. Кропивницький до м. Умань, в межах Уманського району, Черкаської області на заокругленні дороги вправо по напрямку свого руху здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в зустрічному напрямку, після чого відбулось зіткнення автомобіля «Toyota RAV 4» під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась позаду автомобіля «Audi A4» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з вищевказаним автомобілем. В результаті ДТП водій ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_7 автомобіля «Audi A4» реєстраційний номер НОМЕР_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди, а водія автомобіля «Toyota RAV» ОСОБА_4 та пасажира малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено до КНП «Уманської ЦРЛ».
В ході проведення 23.11.2025 огляду місця події, автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 був оглянутий із застосуванням фотографування, в процесі чого на даних транспортних засобах були виявлені пошкодження і сліди, які виникли внаслідок ДТП та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Після завершення огляду місця події автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 був вилучений і направлений для подальшого зберігання на територію ТСЦ 7142 що розташований за адресою: вулиця Степана Бандери, 12, місто Умань, Черкаська область.
Приймаючи до уваги, що оглянутий та вилучений 23.11.2024 автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 у даному кримінальному провадженні має значення речового доказу, оскільки зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, постановою старшого слідчого в ОВС ВР ЗСТ СУ ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_9 від 23.11.2025 вказаний транспортний засіб було визнано речовим доказом та місцем його зберігання було визначено територію ТСЦ 7142 що розташований за адресою: вулиця Степана Бандери, 12, місто Умань, Черкаська область.
Під час досудового розслідування слідству необхідно перевірити технічний стан автомобіля автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що викликає необхідність проведення відповідних судових експертиз, методика проведення яких передбачає надання експертам для дослідження відповідних об'єктів, у даному випадку автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані, який він мав на момент вилучення.
З цих причин слідству є вкрай важливим, з метою забезпечення кримінального провадження, запобігти можливостям приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження цих речових доказів, що можливо досягти лише шляхом позбавлення власників чи інших зацікавлених осіб права на їх відчуження, розпорядження чи користування ними. При цьому слідство вважає, що повернення речових доказів власникам жодним чином не гарантує можливості запобігання указаним вище ризикам, адже такі ризики можуть бути вчинені як самими власниками, так і третіми, в тому числі зацікавленими, особами з будь-якою метою (перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, відновлення транспортного засобу з метою його продажу, умисного пошкодження чи таємного викрадення майна і т.п.).
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Також, згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про решт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, необхідно враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
На даний час, у даному кримінальному провадженні особам повідомлення про підозру не вручалось.
Так, відповідно до ст.64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідальності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п.п.49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п.69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та з метою яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справ «Джеймс та інші проти Сполученого королівства», п.50, Series A N 98).
Відтак, враховуючи викладені вимоги практики Європейського суду з прав людини вважаю, що без накладення арешту на вказане майно, орган досудового розслідування буде позбавлений можливості досягти мети у встановлені істини у цьому кримінальному провадженні.
Також, прокурор вважає, що матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою збереження речових доказів, що може перешкодити кримінальному провадженню.
З цих причин слідству є вкрай важливим, з метою забезпечення кримінального провадження, запобігти можливостям приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження цих речових доказів, що можливо досягти лише шляхом позбавлення власників чи інших зацікавлених осіб права на їх відчуження, розпорядження чи користування ними. При цьому слідство вважає, що повернення речових доказів жодним чином не гарантує можливості запобігання указаним вище ризикам, адже такі ризики можуть бути вчинені як самими власниками, так і третіми, в тому числі зацікавленими, особами з будь-якою метою (перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні)
У процесі досудового розслідування встановлено, що автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, під час досудового розслідування необхідно провести судові експертизи із його залученням у стані, який він мав на момент огляду місця події 23.11.2025, а також слідчі дії, в яких може виникнути необхідність, з метою забезпечення збереження указаних речових доказів та досягнення дієвості кримінального провадження, прокурор звернувся з клопотанням про арешт транспортного засобу.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав заяву в якій просив судове засідання проводити без його участі, клопотання про арешт майна просить задовольнити.
Власник автомобіля «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, клопотання про відкладення судового засідання не подавала.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, неявка в судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Обов'язковості участі сторін кримінального провадження не встановлено.
Положеннями ч.4 ст.107 КПК України визначено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за можливе розгляд клопотання проводити у відсутність учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000752 від 23.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
В ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, який проведено 23.11.2025, встановлено, що на автомобілі «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні пошкодження та сліди, що виникли внаслідок ДТП, та можуть буди використані, як доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Після завершення огляду місця події, 23.11.2025 автомобіль марки «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було вилучено і направлено для подальшого зберігання на територію ТСЦ 7142, яке розташоване за адресою: вулиця Степана Бандери, 12, м. Умань, Черкаська область.
Постановою старшого слідчого в ОВС відідлу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 від 23.11.2025, автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025250000000752 від 23.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та приєднано його в цій якості, у відповідності до положення ст.ст.98, 100 та 110 КПК України, до матеріалів провадження, оскільки даний транспортний засіб зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , як мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод вказує, що, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Зі змісту ч.2 ст.167 КПК України вбачається, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може бути здійснене під час обшуку та огляду, що передбачено ч.2 ст.168 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, вказане в клопотанні майно було вилучене 23.11.2025 в ході проведення огляду місця ДТП, клопотання про накладення арешту направлено до суду 24.11.2025, тобто в межах строку, передбаченого ч.ч.3, 5 ст.171 КПК України.
Відповідно до положень частини 1 статті 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Положення частина 3 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст.168 КПК України).
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч.7 ст.236 КПК України).
Отже, встановлено, що вилучений 23.11.2025 під час огляду місця ДТП автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та відповідає вимогам ст.98 КПК України, оскільки вказаний транспортний засіб може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вказане тимчасово вилучене майно є об'єктом, який зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, слідчий суддя з метою забезпечення дієвості досудового розслідування, запобігання можливості приховування та зникнення майна та збереження речових доказів, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів із забороною розпорядження даним майном.
При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000752 від 23.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «Toyota RAV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Тимчасово, до скасування у встановленому порядку, позбавити власників та інших зацікавлених осіб права на відчуження, розпорядження (знищення, ремонтування та/або користування) арештованим майном.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02.12.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1