Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/4909/25
Номер провадження2/711/2317/25
заочне
12 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами,
встановив:
До суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та річних процентів за користування чужими коштами.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.05.2025 цивільну справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Після усунення недоліків, ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.07.2025 прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання у справі (з урахуванням ухвали від 18.07.2025 щодо виправлення описки).
Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями першої черги є її 2-е дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який змінив прізвище на ОСОБА_5 .
Після смерті матері відкрилася спадщина, до якої мала увійти квартира у АДРЕСА_1 . До 2021р. ця квартира була спірною доки правочин від 17.11.10р., який дозволив Відповідачу вивести її зі спадкової маси, був визнаний неукладеним, а тому це майно набуло статус спадкового майна.
Проте в реєстрі заповітів з'явився заповіт, датований 18.12.2008р., який нібито складений від імені спадкодавця.
Тому, з 2012р. по 2019р. тривав розгляд справи за моїм позовом про визнання недійсним зазначеного заповіту. В результаті якого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 27.02.2014р. було прийнято рішення про визнання вказаного заповіту недійсним.
20.11.2019р. вказане рішення остаточно набрало законної сили.
За час розгляду справи щодо заповіту на користь Відповідача на підставі заповіту від 18.12.2008р. приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу російської федерації від 13.01.2013р. було видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ., право власності на яку він набув у 2017р. й відразу було відчуджено даруванням.
Натомість, з моменту (21.11.2019) доведення права позивача на спадкування половини вказаної квартири, Відповідачем повернуто не було, а навпаки чинився опір і далі.
Тому, враховуючи не чинність заповіту, позивач вирішила звернутись до суду з вимогами про стягнення з Відповідача на її користь компенсацію вартості ? частки квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 756 095,60 грн.
За результатом розгляду цієї справи 01.10.2024р. Дніпровський апеляційний суд виніс Постанову про задоволення позовних вимог на користь ОСОБА_1 та стягнув 1 756 095,60 грн., яка до цього часу так і не сплачена Відповідачем, що підтверджується інформацією з виконавчого провадження № 77790616.
Вказана сума була визначена у позові при зверненні до суду у 2020 році, яка була обґрунтована на підставі витягів з реєстрів рф на майно у 2018р., згідно яких вбачається, що вартість майна була визначена в рублях згідно кадастрової оцінки від 31.05.2018р.
Таким чином, на момент визнання вищевказаного заповіту не дійсним (листопад 2019р) грошова оцінка майна складала 24.06.2013р. тобто не змінилася на момент здійснення витягів про кадастрову вартість.
Враховуючи, що на момент звернення до суду із позовом про стягнення компенсації сума стягнення мною була конвертована в гривневий еквівалент і до цього часу гривня зазнала інфляції, то вважає, що натепер має права на компенсацію згідно ст. 625 ЦК України ( інфляційні витрати та 3% річних) за користування Відповідачем чужими грошовими коштами з 21.11. 2019р. по цей час 01.04. 2025р.
Розрахунок інфляційних витрат з листопада 21.11.2019р. по цей час 01.04. 2025р. становить 63 місяці: 1) 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ?, 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ?, 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ?, 100,60% ? 101,30% ? 101,60% ? 104,50% ? 103,10% ? 102,70% ? 103,10% ? 100,70% ?, 101,10% ? 101,90% ? 102,50% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,80% ? 100,70% ? 101,50% ?, 100,20% ? 100,50% ? 100,80% ? 99,40% ? 98,60% ? 100,50% ? 100,80% ? 100,50% ?, 100,70% ? 100,40% ? 100,30% ? 100,50% ? 100,20% ? 100,60% ? 102,20% ? 100,00% ?, 100,60% ? 101,50% ? 101,80% ? 101,90% ? 101,40% ? 101,20% ? 100,80% = 175,188%; 2) 1 756 095,60 х 175,188% = 3076468,76 грн.;3) 3076468,76 - 1 756 095,60 = 1 320 373,16 грн.
Розрахунок 3% річних процентів з листопада 2019 по листопад 2024 ( 5 років): 1 756 095,60 :100 х 3х 5 років = 263 414,34 грн.
Розрахунок 3 % річних з грудня 2024 по березень 2025 (121 день): 1 756 095,60 :100 х 3 : 365 х 121 = 17 464,73 грн.
Всього 3% річних 280 879,07 грн.
Отже, ціна позову складатиме 1320373,16 + 263 414,34 +17 464,73 = 1 601 252,23 грн.
Просить стягнути з Відповідача 1 601 252,23 грн. , з яких інфляційні втрати з грудня 2019р. по березень 2025р у розмірі 1 320 0373,16 грн. та 3% річних 280 879,07 грн. та судові витрати покласти на Відповідача. У заяві від 15.09.2025 просила стягнути з відповідача на її користь стягнути з Відповідача на мою користь 1 601 252,23 грн., з яких інфляційні втрати з грудня 2019р. по березень 2025р. у розмірі 1 320 373,16 грн. та 3% річних 280 879,07 грн. 2. Судові витрати покласти на Відповідача.
Ухвалою суду від 02.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з урахуванням заяви від 15.09.2025. Повідомила, що рішення суду не виконане, кошти позивачу не повернуті. Не заперечувала щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не явки не повідомив. Судом повідомлялось про дату, час та місце розгляду справи належним чином - шляхом направлення рекомендованих повідомлень. Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов. Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи наведені обставини ухвалено здійснювати заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до наданої копії рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.0214 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Коробівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, третя особа Головне управління юстиції у Черкаській області, приватний нотаріус Золотоніського району Черкаської області Кравченок С.В. про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, вбачається, що поставновою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2017 року скасОвано та ухвалено нове, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи: Головне управління юстиції у Черкаській області, приватний нотаріус Золотоніського району Черкаської області Кравченок Сергій Валерійович, про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину відмовлено, та стягнути з судовий збір у сумі 118.03 грн.
Судом також встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2024 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про компенсацію вартості частини квартири задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини квартири у розмірі 1756095,60 грн., вирішено питання судових витрат.
Як зазначалось у вказаній постанові «заповіт, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 після смерті матері, успадкував квартиру АДРЕСА_2 рф, визнано недійсним, а отже позивачка, яка є сестрою відповідача та донькою померлої ОСОБА_3 мала б успадкувати 1/2 частину вказаної квартири. Право власності на квартиру за ОСОБА_2 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі нерухомості Федеральної служби державної реєстрації, кадастру та картографії 21 листопада 2017 року, та її вартість складала 9416062,15 руб, що з урахуванням поточного курсу рубля до гривні (на час звернення з позовом) еквівалентно 3512191,20 грн.
Оскільки квартира була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору дарування та позивачка позбавлена можливості успадкувати належну їй частину квартири, вона мас право на компенсацію вартості 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1 756 095,60 грн. (3512191,20 грн.:2).
Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що не заперечувалося відповідачем у суді першої інстанції.»
Постановою від 10.04.2025 відкрито виконавче провадження № 77790616 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. на виконання виконавчого листа у справі № 206/3502/20 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини квартири у розмірі 1756095,60 грн. та судового збору.
Відповідно до відповіді ОСОБА_1 приватного виконавця Лисенка Ю.О. станом на 11.11.2025 розмір заборгованості за виконавчим провадженням № 77790616 залишається без змін та надано інформацію щодо виконавчого провадження.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу (основне зобов'язання) суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Таким чином, між сторонами існує грошове зобов'язання, невиконання яких зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Позивач вважає, що нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом встановлено розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання на рівні 3 % річних, а також обов'язок боржника відшкодувати інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Визначення поняття «грошового зобов'язання» наявне у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з абз. 5 ч. 1 якої, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Позивачем наведено розрахунок заборгованості, а саме індексу інфляції з 21.11.2019 по 01.04.2025 та становить 63 місяці та 175,188% індексу інфляції.
Всього втрати від інфляції становили 3076468,76 грн. (1756095,60*175,188%) та 3076468,76 грн. - 1756095,60 = 1320373,16 грн.
Три проценти річних від простроченої суми за указаний період у сумі 280 879,07 грн. розраховано позивачем виходячи з наступного: 1 756 095,60/100х3х5 років = 263 414,34 грн. Розрахунок 3 % річних з грудня 2024 по березень 2025 (121 день): 1 756 095,60 :100 х 3 : 365 х 121 = 17 464,73 грн.
Альтернативного розрахунку відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
Ухвалою суду від 14.07.2025 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у сумі 12810 грн (1601253,23 грн*1%=16012,53; 16012,53 грн*0,8), тому судовий збір у цій сумі підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, ЦК України, ст.ст. 12, 14, 76, 81, 141, 247, 263-265, 274, 280-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_4 ) інфляційні витрати у розмірі 1320373,16 грн та 3% річних у розмірі 280879,07 грн, а всього 1 601 252 (один мільйон шістсот одну тисячу двісті п'ятдесят дві) грн 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 12810 (дванадцять тисяч вісімсот десять)грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде складено 26.11.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька