Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/2143/25
номер провадження 2/695/1516/25
24 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участі секретаря с/з - Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №00-9736948 від 23.04.2024 у сумі 14 411.80 грн., що складається із 7150.00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7261.80 грн. заборгованість за відсотками, витрати на сплату судового збору в сумі 2422.40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 7000.00 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 23.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9736948, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 6500.00 грн.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» укладено Договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9736948 від 23.04.2024, укладеного з ОСОБА_1 ..
Позивач наполягає, що відповідач своїх зобов'язань за договором позики належним чином не виконала, кошти в обумовлені сторонами договору час та розмірі не повертає, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором №00-9736948 від 23.04.2024 становить 17 661.80 грн., з яких: 7150 грн. - заборгованість за тілом по кредиту, 7261.80 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3250.00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Оскільки вирішити питання сплати вказаної суми заборгованості у позасудовому порядку сторонам не вдалося, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просив стягнути тільки заборгованість за тілом кредиту та відсотками, що разом становить 14 411.80 грн.
Ухвалою судді від 26.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, роз'яснено відповідачу право на подання відзиву.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, в позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, зустрічний позов до суду не пред'явила.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 23.04.2024 між ТОВ «Макс Кредиті» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9736948, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.1. Договору).
Пунктами 1.2., 1.3. Договору визначено суму кредитного ліміту 6500.00 грн., строк дії кредитного ліміту 360 календарних днів, дату повернення кредиту 18.04.2025.
Згідно з п. 1.4. Договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів , а саме на 08 травня 2024р. та на кожні 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.
Пунктом 1.5. Договору передбачено тип процентної ставки - фіксована.
Згідно п. 1.5.1. Договору стандартна процента ставка складає 1,47% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання Зниженої процентної ставки у разі якщо така Знижена процентна ставка передбачена договором).
Відповідно до п. 1.5.2. Договору знижена процентна ставка становить 1% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за Рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункту 1.3. цього Договору.
Відповідно до графіку платежів, що відображений у Додатку №1 до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною, що визначено п. 7.21 Договору, визначено дату видачі кредиту 23.04.2024, комісію за надання кредиту 650 грн., реальну річну процентну ставку 9917.33%, загальну вартість кредиту 41089.75,50 грн.
Пунктом 2.1 даного договору визначено, що для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту.
Згідно з п. 2.2 цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.8 договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту «23» квітня 2024 Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6500 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 ).
Договір кредитної лінії, графік платежів підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами, а саме «14217».
До матеріалів справи додана довідка про ідентифікацію, яка видана ТОВ «Макс Кредит» та відповідно до якої ОСОБА_1 ідентифікована товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та їй направлено одноразовий ідентифікатор 23.04.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 01.08.2025 було витребувано з АТ «Райффайзен Банк» інформацію щодо емітованих карток на ім'я ОСОБА_1 ..
Згідно листа АТ «Райффайзен Банк» від 22.08.2025 за №81-15-9/10420-БТ банківська карта НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 . Крім того суду надано виписку про рух коштів по картковому рахунку за період з 23.04.2024 по 27.04.2024 відповідно до якого на рахунок відповідача 23.04.2024 здійснено зарахування коштів у розмірі 6500.00 грн.
В основі договірних відносин лежить свобода договору (ст. 6, 627 ЦК України), згідно з якою сторони вільні у виборі форми та умов правочину. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України). Для кредитного договору (ст. 1054 ЦК України) обов'язковою є письмова форма (ст. 1055 ЦК України), проте законодавство України визнає електронну форму правочину. Зокрема, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України; ст. 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість, оформлена в електронній формі, яка прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, якщо він підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
Момент укладення електронного договору настає з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття (акцепт) (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви або вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо це чітко роз'яснено. Ключовим механізмом підписання електронних правочинів є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку особа отримує під час реєстрації та приєднує до електронного повідомлення, що свідчить про волевиявлення на укладення договору.
Наданий кредитний договір є належним чином укладеним відповідно до чинного законодавства, оскільки містить одноразовий ідентифікатор як підтвердження акцепту. Факт ідентифікації відповідача підтверджується тим, що персональні дані боржника та реквізити його банківської картки (номер картки), що були використані для перерахування коштів, могли бути надані виключно самим боржником при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та оформленні заявки. Це свідчить про усвідомлене волевиявлення відповідача на укладення правочину.
Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Жодних доказів на спростування вказаних обставин відповідачем надано не було.
Факт отримання коштів відповідачем стверджується випискою про рух коштів по картковому рахунку, що надано АТ «Райффайзен Банк», які відображають операцію перерахування кредитного тіла на зазначену картку відповідача. Ці документи, у сукупності з інформацією про використання персональних даних та банківських реквізитів, є належними та достатніми доказами виконання кредитором своїх зобов'язань.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (ст. 12, 81 ЦПК України).
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між вказаним кредитодавцем та відповідачем укладено зазначений вище договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти, і в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст.1077ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор), Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
З Акту приймання-передачі до Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 вбачається, що ТОВ «Макс Кредит» передав , а ТОВ «ФК «Ейс» отримав Реєстр Боржників у кількості 6187.
Згідно витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 під номером 1481 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору 00-9736948 від 23.04.2024, загальна сума заборгованості 14411.80 грн., з яких 7150 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7261.80 грн. заборгованість за відсотками.
Позивачем, на підтвердження набуття статусу нового кредитора, надано вичерпний та належний комплекс доказів, а саме: копію договору про відступлення прав вимоги, платіжну інструкцію, що підтверджує оплату за вказаним договором факторингу, а також витяг з Реєстру боржників, з якого однозначно слідує перехід права вимоги за спірним кредитним договором.
Оскільки вказаний договір про відступлення прав вимоги не був оспорений відповідачем і є чиним, він, в силу презумпції правомірності правочину, вважаються належним доказом заміни кредитора у зобов'язаннях.
Вирішуючи позовні вимоги по суті суд зважає на наступне.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту у сумі 7150.00 грн., однак згідно договору кредитної лінії №00-9736948 від 23.04.2024 та вказаної вище виписки по рахунку вбачається, що на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 6500.00 грн.
З аналізу положень договору кредитної лінії №00-9736948 від 23.04.2024 можна дійти висновку, що розмір пред'явленої заборгованості по кредиту указаний з урахуванням комісії у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 650.00 грн. (п. 1.6. Договору кредитної лінії).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, провадження № 61-17096св23.
Судом установлено, що умовами Договору кредитної лінії №00-9736948 від 23.04.2024 визначено сплату комісії за надання кредиту, у розмірі 10% від суми кредиту, що становить 650.00 грн. (п. 1.6. Договору).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена комісія.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, врахування комісії в сумі 650.00 грн. в розмір заборгованості за кредитом є необґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 6500.00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків у сумі 7261.80 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, первісним кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 23.04.2024 по 07.07.2024 сумі 7261.80 грн.
Позивач отримавши право вимоги за вказаним кредитним договором додаткові нарахування не проводив.
Договором кредитної лінії №00-9736948 від 23.04.2024 встановлений строк кредитування 360 календарних днів, визначено дату повернення кредиту 18.04.2025.
Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
Із доданого до матеріалів справи договору вбачається, що розрахунок заборгованості за відсотками складено в межах строку кредитного договору, нарахована сума відсотків не викликає у суду сумнівів чи протиріч.
Враховуючи, що договірну процентну ставку встановлено на рівні 1,47% на день, суд не застосовує положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (щодо обмеження 2,5% та 1,5% на день) як підставу для зменшення розміру цієї ставки, оскільки погоджений сторонами розмір 1,47% на день заздалегідь є меншим за максимальний поріг 1,5% на день, що діяв на момент розрахунку заборгованості (після 01.05.2024), а отже, повністю відповідає чинному законодавству, не порушуючи встановлених ним тимчасових лімітів.
А тому, з відповідача слід стягнути нараховані позивачем відсотки розмір яких складає 7261.80 грн., оскільки вимога про стягнення заборгованості заявлена до закінчення терміну дії кредиту, вказана сума відсотків нарахована відповідно до узгоджених сторонами розмірів процентної ставки в межах строку кредитування, а тому є обґрунтованою.
На підставі зазначеного вище, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу неповернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника заборгованості за договором кредитної лінії у сумі 13 761.80 грн., яка складається з суми боргу 6500.00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 7261.80 грн.
У решті вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з статтею 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), суд, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, не має права проявляти власну ініціативу щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Натомість, саме на зацікавлену сторону (відповідача) покладено обов'язок подати обґрунтовані заперечення та довести неспівмірність заявлених до відшкодування витрат.
Аналогічні висновки вказував Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
Для підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 07.04.2025 та додаткову угоду №9 до договору про надання правової допомоги від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025, згідно з яким вартість послуг складає 7000.00 грн.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також приписи ст.141 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги у сумі 13 761.80 грн., що становить 95,48% позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 2313.15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6684.29 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956), заборгованість за договором кредитної лінії №00-9736948 від 23.04.2024 у сумі 13 761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 80 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати позивача по оплаті судового збору у розмірі 2313 грн. 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6684.29 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.
Суддя Середа Л.В.