Справа № 240/4105/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112 200 грн;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112 200 грн.
Аргументуючи заявлені позовні вимоги позивачка наголосила на тому, що відповідачем безпідставно утримано з її пенсії суми, що підлягали виплаті, оскільки будь-які зловживання з її боку відсутні.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та має статус непрацюючого пенсіонером та особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 (далі - Постанова №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
У судовому порядку в справі №240/2344/21 встановлено право позивачки на доплату до пенсії передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат на відповідний календарний рік.
На виконання вказаного рішення Управлінням проведено перерахунок пенсії позивачки, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в тому числі у 2024 році.
Не погоджуючись із обрахунком доплати до пенсії передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка звернулася із заявою до Управління, в якій просила повідомити підстави, які слугували таким діям.
За результатами розгляду якої Управління листом від 28.01.2025 повідомило позивачку про правомірність обрахунку такої доплати, враховуючи положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ, відповідно до статті 8 якого розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
Вважаючи рішення відповідача по утриманню з неї надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112 200 грн протиправним, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Положеннями ст. 103 Закону № 1788-XII передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).
Згідно з п.3 Порядку № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Відповідно до статті 101 Закону № 1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Колегія суддів зазначає, що пенсіонер не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
З огляду на викладене, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.
Для цілей застосування статті 50 Закону № 1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2024 у справі № 340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв'язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.
Як вже зазначалося, судовим рішення встановлено право позивачки на отримання підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII), у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
У той час, як свідчать матеріали справи, на виконання судового рішення позивачці проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, у подальшому, з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" змінено правове регулювання правовідносин щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення, які також унормовані статтею 39 Закону № 796-XII.
З 01.01.2024 відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн. З огляду на що, підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення на виконання рішення суду позивачці становило у розмірі 3200,00 грн.
Отже, зменшення відповідачем суми доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, зумовлене приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Водночас, як встановлено з матеріалів справи рішення про утримання надміру виплаченої суми пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 Управлінням не приймалось та утримання з пенсії позивачки не проводилось.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується факт утримання Управлінням коштів із пенсії позивачки, тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій є необґрунтованими та недоведеними.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.